Григорій Михайлович Молдава́н ( 13 жовтня 1930, Волоський — 17 вересня 2018, Київ) — український скульптор; член Спілки радянських художників України з 1960 року. Чоловік скульпторки Олени Молдаван-Фоменко.
Біографія Народився 13 жовтня 1930 року в селі Волоському (нині Дніпровський район Дніпропетровської області, Україна). 1950 року закінчив Ворошиловградське художнє училище, де навчався у Віктора Мухіна, Василя Агібалова; у 1956 році — Київський художній інститут, де навчався у Макса Гельмана, Макара Вронського, Олексія Олійника.
Протяном 1954—1964 років працював у художній лабораторії на Київському експериментальному кераміко-художньому заводіМ. Г. Лампека. Порцеляна Київського експериментального керамікохудожнього заводу в контексті мистецької культури України ХХ — початку ХХІ століть. Київ. 2021, С. 232.. Жив у Києві, в будинку на Русанівській набережній, № 12, квартира № 141. Помер у Києві 17 вересня 2018 року.
Творчість Працював в галузі станкової, монументальної та декоративної скульптури, в пластиці малих форм. Серед робіт:
«Дівчина з гусьми» (1957, порцеляна); «Гопак» (1958); «Кожум'яка» (1960, порцеляна); «Обжинки» (1960, майоліка); «Малюк» (1960-ті, порцеляна); «Суворовці» (1960-ті); «Єдиного сина…» (1964, гіпс); «Катерина» (1964, гіпс); «Воєнна весна» (1967, гіпс); «Заручник» (1967); «Шахтарі» (1970, дерево; 1980); «Член підпілля Київського міськкому Володимир Кудряшов» (1972); «1941 рік» (1975); «Ленінська правда» (1970, оргскло); «Полювання Ярослава Мудрого» (1982). </div>
Автор меморіальної дошки (граніт, бронза; барельєф) Андрію Шуринку, встановленої 15 січня 1970 року в Києві, на одному з корпусів «Охматдиту» по вулиці Косіора, № 28/1, в якому з 1957 по 1969 рік працював вченийМихайло Кальницький, Лідія Лук’янчук. Лікарня для чорноробів (№ 28 / Андрющенка, 1). 1999 р. Звід пам’яток Києва. / Прадідівська слава. Українські пам’ятки..
Брав участь у республіканських та всесоюзних виставках з 1957 року.
Примітки
Література Молдован Григорій Михайлович // ; Молдаван Григорій Михайлович // ;