Воло́ське (Волошське) — село в Україні, у Новоолександрівській сільській територіальній громаді Дніпровського району Дніпропетровської області. Населення за переписом 2001 року становило 1362 особи.

Географія Село Волоське розміщене на правому березі річки Дніпро в місці впадання в нього річки Мокра Сура, вище за течією на лівому березі річки Мокра Сура розташоване село Дніпрове, нижче за течією на відстані 2 км наявне село Майорка, на протилежному березі Дніпра — село Перше Травня. Біля с. Волоське, між порогами Сурським і Лоханським знаходиться скеляста гряда, яка відома у місцевих жителів під назвою «Стрільча Скеля».

Археологія

Село має дуже давню історію. Люди селилися тут з часів давньої кам'яної доби. Біля Волоського багато пам'яток археології, включаючи поселення, могильники та могили.

Назва і історія Село засноване 1769 року як цивільне поселення Запоріжжя.

Давнє козацьке селище Волошське входило до складу Кодацької паланки.

Назва села походить від полонених волохів, захоплених запорізькими козаками у часи російсько-турецької війни під Очаковом (1770): «Волохи запорозькою партією у границях Оттоманської імперії минулого 1770 року полонені з-під Очакова при тому ж містечку багаточисельно поселені там, де річка Сура впадає у Дніпро».

Волохи прийшли зі своїм «духовним отцем й керівником» Ісаком Бицем й спочатку належали «за своїми духовними потребами» до Старокодацького церковного приходу. Згодом волошани збудували у себе дерев'яну церкву у 1780 році й одійшли од церкви Старого Кодаку.

Згідно з даними офіційної ревізії 1776 p., у Волоському були 221 двір та 23 бездвірні хати, а саме тільки доросле населення становило 1264 душі (650 чоловіків і 614 жінок).

На 1859 рік Волошське було державним селом. Тут було 470 подвір'їв, 1 православна церква, завод і мешкало 3151 особа.

Станом на 1886 рік у селі, центрі Волоської волості Катеринославського повіту Катеринославської губернії, мешкало , налічувалось 650 дворових господарств, існували православна церква, школа, 3 лавки, відбувалось 2 ярмарки на рік.

.

1989 року за переписом тут проживало приблизно .

До 2005 року існував річковий причал.

Уздовж правого берега річки Сури і до самої Стрільчої скелі простяглось село Волоське, де живуть колишні

Населення Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1495 осіб, з яких 674 чоловіки та 821 жінка.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1356 осіб.

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: Мова Відсоток українська 92,29 % російська 6,53 % вірменська 0,44 % молдовська 0,37 % інші 0,37 %

Економіка ТОВ «Стіл-Агро». База відпочинку «Барракуда». ФГ «Малик».

Об'єкти соціальної сфери Школа. Дитячий садок. Фельдшерсько-акушерський пункт. Будинок культури. Клуб. Храм святого архистратига Михаїла Дніпропетровської єпархії Російської Православної Церкви в Україні Дитячий будинок сімейного типу. Дніпропетровська обласна благодійна організація «Сяйво веселки».

Пам'ятки Музей української старовини Навпроти села були Дніпрові пороги — Сурський та Лоханський. Сучасне село є південним передмістям міста Дніпро. Поблизу села є геологічна пам'ятка природи місцевого значення Гранітні скелі. Катеринівська миля: у 1787 році російська імператриця Катерина II вирішила сама оглянути землі, придбані в результаті російсько-турецьких воєн. В Україні, по якій вона подорожувала з величезною помпою, її шлях був відзначений пам'ятними знаками, т. зв. катеринівськими милями, які збереглися в різних регіонах країни. Їх можна бачити у Преображенського собору в Дніпропетровську, у Ханського палацу в Бахчисараї, у дворі краєзнавчого музею в Старому Криму тощо. У села Волоське серед кукурудзяного поля збереглася, мабуть, сама справжня, не прикрашена і не реставрована Катеринівська миля. Вона складена з пошарпаних часом вапнякових блоків і дбайливо оберігається місцевими жителями. Пам'ятник «волоському горіху» відкритий восени 2017 року недалеко від офісу старости села. Раніше у селі існувала Волоська вишивка. Зразки представлені у Музеї української старовини. У селі вже так ніхто на жаль не вишиває. Як виявилося, вона така складна, що її важко відтворити. Курган Турчина могила Гранітний кар’єр

Цікаві факти У Волоському збереглися традиції молдавської та румунської кухонь, тут полюбляють кислі супи, голубці з квашеною капустою, різноманітну випічку.

«Варзарі – це такий пиріг з гарбузом, у нас кажуть – з кабаком. Вертута – прісне тісто типу листкового скручується в рулет і – в сковорідку, цукром посипається, випікається. Діда також варимо. Дід – це така каша з кукурудзяної крупи. Плацинди (плачинди) – із сиром, з картоплею, з капустою.

Відомі особи У селі народилися: Магро Петро Іванович (1918—2010) — український художник. Молдаван Григорій Михайлович (1930—2018) — український скульптор. Оксана Баюл — перша олімпійська чемпіонка незалежної України, яка наразі живе у США, також має коріння в цих краях.

Галерея

Примітки

Джерела Яворницький Д. І. Дніпрові пороги: Альбом фотогр. з географічно-історич. нарисом — Харків: Перша друкарня держ. видавництва України, 1928. — 76с., 69 іл. Історія Надпоріжжя — Придніпров'я (від перших людей до XVII ст.) Згадки у ЗМІ Я ВДОМА! Волоське, Рибальський півострів, Змієва печера, Стрільча скеля Гранітний кар’єр Волоське

Посилання Волоське дивує - туристичний сайт Волоського Погода в селі Волоське