Нагі́рно-Караба́ська Респу́бліка (НКР) ( — Лернаїн Гарабагі Ганрапетуцюн, ), Респу́бліка Арца́хКонституція на сайті МЗС Частина 2 статті 1 Конституції НКР проголошує, що назви Нагірно-Карабаська Республіка та Республіка Арцах є тотожними ( — Арцахі Ганрапетуцюн) – історична невизнана держава, проголошена 2 вересня 1991 року на спільній сесії Нагірно-Карабаської обласної та Шаумянівської районної Ради народних депутатів Азербайджанської РСР. 20 вересня 2023 року внаслідок воєнних дій територія невизнаної республіки почала переходити під контроль Азербайджану, а 28 вересня 2023 року президентом Нагірно-Карабаської Республіки було підписано указ про припинення існування республіки з 1 січня 2024 року. 1 січня 2024 року НКР припинила своє існування.

10 грудня 1991 р. проведено визнаний лише Вірменією референдум про статус НКР, на якому 99,89 % учасників висловилися за незалежність. Референдум бойкотувала азербайджанська меншість.

6 січня 1992 року парламент Республіки Арцах першого скликання (Верховна Рада НКР) — ухвалила декларацію «Про державну незалежність Нагірно-Карабаської Республіки». Проголошенню незалежності передував майже чотирирічний вірмено-азербайджанський конфлікт, що призвів до численних жертв та біженців з обох сторін, викликаних застосуванням масового насильства та етнічних чисток.

За конституцією Азербайджану, територія, в межах якої була проголошена НКР, є частиною Азербайджану. Територія, яку фактично контролювала НКР, лежить у південно-західній частині основної території Азербайджану та межувала з контрольованою Азербайджаном територією на півночі, сході, півдні й заході.

Під контролем Армії Оборони Нагірного Карабаху перебувала більша частина колишньої НКАО. До Другої карабаської війни під контролем армії Азербайджану перебували частини територій Мартакертського, Мартунинського та Шаумянівського районів НКР.

В ході Другої карабаської війни у 2020 році Азербайджан повернув контроль над своїми південними районами, а також частиною Нагірного Карабаху з містом Шушею (Шуші). Згідно з мирним договором, Вірменія повернула Азербайджану Агдамський район і території, утримувані вірменською стороною в Газаському районі Азербайджанської Республіки, Кельбаджарський район, Лачинський район (залишаючи при цьому за собою Лачинський коридор). 26 серпня 2022 Азербайджан повернув контроль над «Лачинським коридором».

19 вересня 2023 року Азербайджан розпочав «антитерористичну операцію» в Нагірному Карабасі та через добу оголосив про досягнення цілей цієї операції.

28 вересня 2023 президент НКР Самвел Шахраманян підписав указ, згідно із яким офіційно з 1 січня 2024 року держава припиняє існування, «державні органи» розпускаються, хоча територія Карабаху фактично знаходиться під контролем Азербайджану з 20 вересня.

Етимологія Нагірно-Карабаську Республіку нерідко називають просто Нагірним КарабахомВибори у Нагірному КарабасіЄС не визнає вибори в Нагірному Карабасі, хоча заявлена республікою і фактично контрольована території географічно з Нагірним Карабахом збігаються частково. Нагірний Карабах вірменською мовою називають Լեռնային Ղարաբաղ (Лернаїн Ґарабаґ), азербайджанською мовою Dağlıq Qarabağ або Yuxarı Qarabağ. Слово «Карабах» складено з тюркського «кара» — чорний і перського «баг» — сад. Для позначення території вірмени також часто використовують назву десятої провінції Великої Вірменії Арцах (), яка охоплювала цей край в давнину. Назва Арцах своєю чергою походить від імені вірменського короля Арташеса IDavid M. Lang, The Armenians: a People in Exile, Unwin, London, 1988 ISBN 0-0440-0289-9, с. x.. За іншою теорією назва походить від тюрксько-вірменського «Ктіш-Бахк», одного з царств Арцаху[Robert H. Hewsen, Armenia: a Historical Atlas, University of Chicago Press, Chicago, 2001 ISBN 978-0-226-33228-4, с. 119—120.]. В урартських записах (VII — IX ст. до н. е.) використовують назву Уртехіні.PanArmenian Network. Artsakh: From Ancient Time to 1918 . PanArmenian.net.

Термін «Нагірний Карабах» вжитий вже 1918 року в записці тифліського карабаського земляцтва для позначення етнічно вірменської частини Карабаху, «суперечною між двома республіками». "Під ім'ям Карабаху зазвичай розуміється майже вся північно-східна частина високого Вірменського плато (…) Хоча на схід від цього хребта тягнеться великий степ, що носить назву Карабаського, він являє собою абсолютно відокремлений в географічному та етнічному відносинах світ, чому і може бути легко виділений з Карабаху, спірного між двома республіками. Цей Нагірний Карабах в топографічному, орографічному і фізичних відносинах представляє одне нероздільне ціле з гірськими масивами Борчалінского повіту. // Записка о Карабахе, составленная Тифлисским земляческим союзом, от 10 июля 1918 г. ЦГИА Армении, ф. 200, оп. 1, д. 49, лл.6-9 об.//Нагорный Карабах в 1918—1923 гг. Сборник документов и материалов. Издательство АН Армении. Ереван, 1991, стр. 8 Поряд із терміном «Нагірний Карабах» вживаний також описовий термін «нагірна частина Карабаху».

Історія

За часів Бронзової доби, край Нагірного Карабаху перебував під сферою впливу Кура-аракської культури.

Античність

В кінці VIII століття до н. е. край був включений до складу Урарту.Patrick Donabédian et Claude Mutafian (dir.), Les douze capitales d'Arménie, Somogy éditions d'art, Paris, 2010 ISBN 978-2-7572-0343-9, p. 273 et 278. Її корінне населення, що складалося з корінного і кочовогоRobert H. Hewsen, " Ethno-History and the Armenian Influence upon the Caucasian Albanians ", dans Thomas J. Samuelian, Classical Armenian Culture. Influences and Creativity, Scholars Pr, Chicago, 1982 ISBN 978-0-89130-565-1, p. 27-40. вірменськогоGérard Dédéyan (dir.), Histoire du peuple arménien, Privat, Toulouse, 2007 ISBN 978-2-7089-6874-5, p. 115. населення приєднано до складу Вірменського Королівства в 4 столітті до н. е. Robert H. Hewsen, op. cit., p. 32-33. в епоху Єрвандидів, або в 2 столітті до н. е. в епоху Арташесидів. В цей період земля отримує назву історичного краю Арцах.Gérard Dédéyan (dir.), op. cit., p. 43. Античне місто Тігранакерт було засноване у епоху Артаксидів. Robert H. Hewsen, Armenia: A Historical Atlas (op. cit.), p. 73.

У 387 р. н. е. Римська імперія та імперія Сасанідів підписали мирний договір, згідно з яким поділили Вірменію. У зв'язку з цим Арцах та Утік інтегруються у Кавказьку Албанію, підконтрольну Сасанідській імперії., хоча цілком можливо, що Арцах був приєднаний до Албанії після 451 р.Gérard Dédéyan (dir.), op. cit., p. 178. У той же час закінчується процес вірменізації, не-вірмен вже не можна відрізнити від вірмен.Peter Rutland, " Democracy and Nationalism in Armenia ", dans Europe-Asia Studies, vol. 46, numéro 5 (1994), p. 841 Паралельно в краї поширюється християнство під дією Вірменської апостольської церкви, зокрема Месроп Маштоц відкриває Амарас — першу вірменську школу. Frank Viviano, " The Rebirth of Armenia ", dans National Geographic, mars 2004.

У 451 році, після Аварайрської битви, багато вірменських дворян віддалилися в гори і важкодоступні ліси, включаючи Арцах, який стає центром опору проти Персії.Yéghichê, Histoire de Vartan et de la guerre des Arméniens, chapitre VII

Середньовіччя

З VII по IX століття Закавказзя перебувало під домінуванням Халіфату. Принци Арцаху у 7 столітті підпадали під вплив суверенного Сюніку.Gérard Dédéyan (dir.), op. cit., p. 221. На початку 9 століття два вірменські князі Сахл Смбатян та Єсаї абу Мусе повстали проти арабів та змогли створити два незалежних князівства — Хачен та Дізак. Два князівства стали царствами в кінці X ст.Patrick Donabédian et Claude Mutafian (dir.), op. cit., p. 275 et 279. Хачен потім був розподілений між чотирма синами Хасана I Великого, який помер 1201 року, хоча зрікся 1182 р.Gérard Dédéyan (dir.), op. cit., p. 415. Вірменія потрапила під Татаро-монгольську навалу і втратила свої землі, потім утворилася Кара-Коюнлу Джаханшаха після 1441, отримавши титул «меліка».Gérard Dédéyan (dir.), op. cit., p. 416.

Перська епоха Мелікства були включені до Сефевідської Персії. Аббас I визнавав автономію краю.Gérard Dédéyan (dir.), op. cit., p. 417. Після розпаду династії Сефівидів та військового втручання Османської імперії в Східному Закавказзі, мелікства після революції Давіда Бека на короткий строк отримали незалежність між 1722 та 1730 рр..Gérard Dédéyan (dir.), op. cit., p. 460.

Надір Шах підтвердив автономію краюRichard G. Hovannisian (dir.), Armenian People from Ancient to Modern Times, vol. II : Foreign Dominion to Statehood: the Fifteenth Century to the Twentieth Century, Palgrave Macmillan, New York, 1997 (réimpr. 2004) ISBN 978-1-4039-6422-9, p. 89. у вигляді Карабаського ханстваAntoine Constant, L'Azerbaïdajan, Karthala, 2002, p. 157.. У 1747 році Панах Алі-хан Джаванширський, вождь туркменів в результаті заколоту вбиває Надір-шаха і шахом стає його племінник (син брата) Алікулі-хан, під ім'ям Аділь-шаха. Він відкинув іранський сюзеренітет в 1748 роціRichard Tapper, Frontier nomads of Iran: A political and social history of the Shahsevan, Cambridge University Press, 1997 ISBN 0-521-58336-5, p. 114—115.. Його син Ібрагім Халіл-хан припинив діяльність автономії останніх вірменських мелікств, які досі не визнавали його владу. Однак земля була повернута Іраном завдяки Ага Мохаммед хануAntoine Constant, op. cit., p. 170..

Ханство тимчасово окуповано росіянами під час російської експедиції до Персії в 1796Antoine Constant, op. cit., p. 172., перед нападом на ІранAntoine Constant, op. cit., p. 174..

Російська епоха

Російська імперія окупувала цей край 1805 року під час російсько-перської війни 1804 — 1813 року, приєднання підтверджене Ґюлістанським договором, підписаним 12 жовтня 1813 року.Gérard Dédéyan (dir.), op. cit., p. 482 А в 1868 році була включена до складу Єлизаветпольської губернії.Anahide Ter Minassian, 1918-1920 — La République d'Arménie, éditions Complexe, Bruxelles, 1989 (réimpr. 2006) ISBN 2-8048-0092-X, p. 130.

Після перевороту 1917 року територія Нагірного Карабаху стала предметом суперечки між Вірменською та Азербайджанською республіками.Anahide Ter Minassian, op. cit., p. 133. Проте британці, що контролювали цей край після Першої світової війни дали згоду на призначення азербайджанського говерлора. 1919 року мали місце погроми вірмен.Anahide Ter Minassian, op. cit., p. 135. 22 серпня 1919 р., представники краю підтримують тимчасову владу Азербайджану, до остаточного врегулювання (яке так і не прийшло) — питання на Паризькій мирній конференціїAnahide Ter Minassian, op. cit., p. 137.. Як наслідок, у березні 1920 року вірменське населення Шуші знищено, після чого до краю ввійшла вірменська арміяAnahide Ter Minassian, op. cit., p. 202..

Радянська епоха

Азербайджан був окупований СРСР у квітні 1920 р.Anahide Ter Minassian, op. cit., p. 199., вірменські війська повинні були бути виведені з краю в травніAnahide Ter Minassian, op. cit., p. 203.. Тоді більшовики прийшли до влади у Вірменії у листопаді 1920 року і створили Вірменську Радянську Соціалістичну РеспублікуAnahide Ter Minassian, op. cit., p. 226—229.. 4 липня 1921 р. у присутності Сталіна, Кавказьке бюро ЦК більшовицької партії, що раніше ухвалило рішення на користь Вірменії, ухвалило рішення про включення Нагірного Карабаху до Азербайджанської Радянської Соціалістичної Республіки.Anahide Ter Minassian, op. cit., p. 261. У той час, населення території на 94 % складалося з вірменів.Anahide Ter Minassian, op. cit., p. 260. У 1923 році створена автономна область Нагірного Карабаху, яка була розділена Лачинським коридором Азербайджану, ще населеним вірменами.