Китайські татари (; ) — одна з 56 етнічних спільнот Китаю, офіційно визнаних Китайською Народною Республікою.
Станом на 2010 рік кількість китайських татар становила 3 556 осіб, і вони проживали переважно в містах Кульджа, Тачен і Урумчі в Сіньцзяні. Центром їх батьківщини є татарське етнічне містечко Дацюань у повіті Цітай автономної префектури Чанцзі-Хуей, що розташоване на краю пустелі Дзосотин-Елісун.
Культура Татари традиційно виступали посередниками у відносинах між росіянами та корінними мусульманськими народами Сіньцзяну. Перша хвиля постійного поселення татар з території Російської імперії у Сіньцзяні почалася в 1851 році. Татари переважно осідали в таких містах, як Кульджа. Татари принесли в Сіньцзян прогресивні ідеї та нові інституції, тут вони закріпилися в культурній і політичній сферах. У другій половині XIX і в перших десятиліттях XX вв. У цей період для укомплектування шкіл і училищ з Татарстану було привезено багато інтелігенції.
Китайські татари розмовляють архаїчним варіантом татарської мови, вільною від запозичень XX-го століття, і використовують арабський варіант татарського алфавіту, який занепав у СРСР у 1930-х роках. Перебуваючи в оточенні носіїв інших тюркських мов, китайсько-татарська мова частково змінює татарський зворот високих голосних.
Китайські татари є мусульманами-сунітами. Більшість татар розмовляють уйгурською мовою і часто використовують уйгурську арабську писемність.
Відомі люди Бурхан Шахіді (1894 – 1989), політичний діяч, віце-голова Народної політичної консультативної ради Китаю Хабіб Юніч (1905 – 1945), журналіст і політик Маргуб Ішаков (1923 – 1992), військовий офіцер, Шаоцзян у Народно-визвольній армії Айсіхайті (зник безвісти 1968), політик, делегат Всекитайських зборів народних представників. Союнгюл Чанішев, китайсько-австралійський письменник і політичний активіст Народно-революційної партії Східного Туркестану
Див. також Татари Волзькі татари
Список літератури Цитування