Анато́ль Олексі́йович Перепа́дя (23 серпня 1935, Попелак — 7 червня 2008, Київ) — український перекладач із романських мов.

Життєпис Анатоль Перепадя народився 23 серпня 1935 року в с. Попелак Сиваського районуНа Кіровоградщині пам'ятають видатного перекладача Анатоля Перепадю (ФОТО) // З перших уст. на Херсонщині в учительській родині, батько Олекса Петрович — математик, мати Єфросинія Михайлівна — біолог. Батьки вчителювали по селах, часто переїжджаючи. Десятирічку закінчив в Олександрії Кіровоградської області.

Закінчив факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка.

Перепадя почав читати європейську літературу польською та чеською мовами ще в студентстві, хоча й не вивчав тих мов. Перекладач розповідав, що на факультеті журналістики, де він навчався, йому не хотіли ставити залік із французької мови. Згодом він почав добре давати раду романським мовам.

Два роки Анатоль Перепадя працював за фахом на Сумщині, потім 12 років — по київських видавництвах. Анатоля Перепадю звільнили з видавництва «Дніпро» після того, як вони з Іваном Світличним передали Івану Кошелівцю посмертний архів Василя Симоненка. Анатоль Перепадя був одним із «буржуазних націоналістів», які викрали антирадянські вірші Василя Симоненка, яких він ніколи не друкував в Україні, і передали їх за кордон.

Останнє місце роботи — видавництво «Веселка», де 8 вересня 1971 року на восьмому томі Мопассана покинув улюблену роботу. Співпрацював із журналом «Всесвіт» як читач зарубіжних новинок, рецензент, консультант і редактор. У найважчий час від 1973 до 1987 року зоставався на творчій роботі завдяки існуванню Київського комітету літераторів. Вийшов з підвалу на Богомольця, 5, 11 квітня 1989 року, заволодівши квитком члена Спілки письменників СРСР.

Вірші почав друкувати в районній газеті з 7 класу. Як перекладач дебютував 1963 року у видавництві «Молодь» повістю «Шукачі фараонів» Мішеля Дюїно.

Відтоді Анатоль Перепадя мав самостійно шукати замовників для перекладів творів, а в суспільстві слід було виправдовуватись, чому він є так званим «дармоїдом». Йому погрожували висилкою з Києва. Профспілкова організація «Комітет київських літераторів» запросила А. Перепадю до себе. У ній він познайомився з перекладачем Сергієм Борщевським, поетесою Валентиною Давиденко, всесвітньо відомим інтелектуалом Валерієм Курінським.

Перекладав українською з більшості романських мов — французької, італійської, іспанської, португальської, каталонської.

Лавреат багатьох перекладацьких премій. Зокрема, Перепадя наразі єдиний двічі лавреат премії «Сковорода», яку посольство Франції в Україні присуджує за найкращий переклад, здійснений у рамках однойменної програми. Лавреат премії «Ars Translationis» за переклад з португальського роману Жоржі Амаду «Велика пастка». Кавалер французького Ордену мистецтва й літератури та кавалер ордену Академічних пальм. Лавреат французько-української премії імені М. Зерова.

На початку червня 2008 року Анатоль Перепадя потрапив у ДТП на одній із київських вулиць. Після двох днів, проведених у комі, помер 7 червня 2008 року.

Розслідування ДТП Асоціації велосипедистів Києва стали відомі нові факти щодо розслідування обставин смерті Анатоля Перепаді. Ці факти викликають серйозні підозри щодо упередженості та суб'єктивності працівників органів МВС, які мають розслідувати його смерть.

Анатоль Перепадя помер у лікарні 9 червня 2008 року внаслідок численних травм, отриманих в ДТП на просп. Героїв Сталінграда в Києві, яке сталося 3 червня 2008 року.

10 червня 2008 року Оболонське районне управління внутрішніх справ в умовах таємності ухвалило рішення не порушувати кримінальної справи за фактом смерті А. Перепаді. Підставою для відмови у порушенні кримінальної справи став рапорт, підписаний заступником начальника слідчого відділу Оболонського РУВС Заросинським О. Ю.

Попри відсутність кримінальної справи, 12 червня 2008 року Асоціація велосипедистів Києва (АВК) надіслала листа Міністру внутрішніх справ Юрію Луценку, в якому попросила взяти під особистий контроль розслідування кримінальних справ щодо трьох ДТП, які призвели до смерті велосипедистів у Києві з початку 2008 року та про які було відомо громадськості, серед яких і справа Анатоля Перепаді. 21 червня в м. Києві було проведено громадянську акцію «Велонаїзд» з метою привернути увагу до розслідування кримінальних справ щодо загиблих велосипедистів.

Унаслідок таких проявів суспільного інтересу 7 липня 2008 року прокуратура Оболонського району скасувала рішення про відмову в порушенні кримінальної справи щодо загибелі Анатоля Перепаді. Того ж дня справу було порушено та негайно передано до слідчого управління ГУ МВС у м. Києві.

В офіційній довідці ДАІ Оболонського району від 30.06.2008 винуватцем ДТП проголошується сам Анатоль Перепадя. Цитата (орфографія збережена):03.06 приблизно о 14:00 на вул. Героїв Сталінграда, е/о (електроопора — прим. АВК) 9, автомобіль ШЕВРОЛЕТ, д.н. АА 9381 ВК, під керуванням водія Хорамський Володимир Леонідович було скоєно наїзд велосипедиста Перепадя Анатолій Олексійович, 1939 р.н. Винним у ДТП є Перепадя А. О. (п.6.8., 12.1, 12.3 ПДР), який від отриманих травм помер у лікарні.Незрозумілою є ситуація щодо документування дій водія автомобіля Хорамського В. Л. одразу після скоєння ДТП. Засоби масової інформації повідомляли, що водій автомобіля, не зупиняючись, покинув місце пригоди, не надавши допомоги потерпілому. Ці дії (якщо вони справді мали місце) самі по собі містять ознаки злочинів, передбачених ч. 3 ст. 135 («Залишення в небезпеці»), 136 («Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані») Кримінального кодексу та вимагають порушення кримінальної справи, а також містять ознаки правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КпАПП («Невиконання водіями вимог про зупинку»). Але на сьогодні АВК нічого невідомо про наявність документальних підтверджень факту втечі водія у матеріалах кримінальної справиЗаява Асоціації велосипедистів Києва щодо розслідування загибелі Анатоля Перепаді.

Праці

Переклади українською

З французької Оноре де Бальзак. (Дніпро, 1991). Оноре де Бальзак. . Франсуа Моріак. . Франсуа Моріак. . Франсуа Моріак. . Франсуа Моріак. . Франсуа Моріак. . Франсуа Моріак. . Антуан де Сент-Екзюпері. Планета людей. Антуан де Сент-Екзюпері. Нічний політ. Антуан де Сент-Екзюпері. Лист до заручника. Антуан де Сент-Екзюпері. Маленький принц. Альбер Камю. Чума. Альбер Камю. Сторонній. Альбер Камю. Падіння. Альбер Камю. . Поль Клодель. . Марсель Пруст. У пошуках утраченого часу (7 томів). Франсуа Рабле Ґарґантюа та Пантаґрюель. Блез Паскаль. Думки. Марсель Паньоль. (у співавторстві з Ганною Малець). Етьєн Тевнен. Голод 1932—1933 років в Україні очима французів, американців та інших людей заходу (сучасний погляд). Стаття. Анонім. Сповідь киянина-еротомана. Мішель Монтень. Пробиhttps://old.duh-i-litera.com/book_author/mishel-monten/. П'єр Буль. Міст через ріку КвайПер. з фр. Владислав Борсук та Анатоль Перепадя, журнал «Всесвіт», 1992, c. 3–68.. Жан Руо. Вам у дар. Шарль і Наталі Аннберг. У сліпого пілота. . Книга ночей. Данієль Дрод. Колиска енерговітрів. Нікола Буало. Мистецтво поетичне (вид. 1967). Нікола Буало. Мистецтво поетичне. Герої з романів. Бернар-Марі Кольтес. Роберто Зукко. Альфред Жаррі. .

З італійської . . Леонардо Шаша. . Леонардо Шаша. . Джорджо Щербаненко. . Джорджо Щербаненко. Шість днів на роздуми (Sei giorni di preavviso). Альберто Моравіа. Увага до жінки (L'attenzione). Нікколо Макіавеллі. . Нікколо Макіавеллі. Державець (1998). Бенвенуто Челліні. . Італо Кальвіно. (трилогія: «», «», «»). Італо Кальвіно. Де взялися птахи (L'origine degli uccelli), Перший знак у Всесвіті (Il primo segno nello spazio), Поки Сонце світить (Fino a che dura il Sole), «Сонячна буря» (La tempesta solare) Франческо Петрарка. Канцоньєре. Грація Деледда. . Луїджі Піранделло. . Данте Аліг'єрі. Нове життя. Марчелло Вентурі. Вулиця Горького, 8, квартира 106. Джорджо Вазарі. Життєписи найславетніших живописців, скульпторів та архітекторів. Маріо Сольдаті. Смерть Флока (La fine di Flok). Діно Будзаті. Уповільнювач часу (La macchina che fermava il tempo).

З іспанської Мігель де Сервантес. Дон Кіхот (частина друга, розділи XXI—XXXV, LXI-LXXIV). Алехо Карпентьєр. . Хуліо Кортасар. . Маріо Варгас Льйоса. Гість (оповідання). . Контракт. Народні казки АмерикиКазки народів світу. — К.: Веселка, 1989. — 448 с..

З португальської Жоржі Амаду. Велика пастка. Жоржі Амаду. Малий баїянець. Урбану Таваріш Родрігіш. Досвітні птахи. Бернардо Ґімарайнш. Шукач діамантів. Народні казки Європи.

З каталонської . Чи любиш ти Блеза Сандрара? (Conheces Blaise Cendrars) . Спіймана лань (A corca prisoneira) . Чотири оповідки про події, які важко пояснити.

Цитати «Хай у автора гарна стежка, але я йду своєю дорогою. Я відчуваю, так краще пройду його шлях, ніж ступаючи у його сліди. І в мене є якась індивідуальність, хай маленька!». «У той час активно друкували російські переклади, і ми також про це мріяли. Іван Дзюба саме був редактором видавництва „Дніпро“, Ростислав Доценко тільки повернувся з заслання, начитаний, видатний літературознавець, відкривач талантів і забутих імен. …І нам хотілося того всього. Ми посилали тематичні плани, які мала затверджувати Москва, і з них все це акуратно викреслювали. Хай вони знайомляться, мовляв, тільки через Москву з цією великою літературою. А для України — хай перекладають своїх сусідів: болгар, словаків, чехів, поляків — і на тому кінець. Не тільки Москва викреслювала: не підтримувало перекладництва й „своє“ начальство. КГБ зібрав матеріали на кожного, і партія сказала, як треба діяти, а вони, мовляв, не слухаються, гнуть своє… Ми все ж таки мову відстоювали, розширювали  межі, за  які не пускали українську мову, аби вона вийшла на площі міста. Аби перекладати, наприклад, Пруста, треба було підняти цілий шар сучасної йому культури…Це зробив Лукаш. Він підняв усі шари, навіть ті, які не існували в українській літературі через її історичну долю. Він був геній у мові, на мою думку, він створив сучасну мову». «Я думаю, найбільший талант, який мені дала доля — це дар сприймати життя таким, яке воно є. І радіти тому, що є».

Вшанування пам'яті У 2022 році на честь Перепаді в місті Олександрія була названа вулиця, центральна у місцевості Байдаківка.

Нагороди і відзнаки 2001, 2005 — Премія Григорія Сковороди 1995 — Премія «Ars Translationis» 2004 — Орден мистецтва і літератури (Франція) Академічна пальмова гілка (Франція)

Примітки

Посилання Анатоль Перепадя «Мій голос залунає поміж вами» Валентина Савчин. Лукашіана Анатоля Перепаді Наш Пантаґрюель ''Анатоль Перепадя: «Перекладач — це місія»// інтерв'ю, «Львівська газета», № 18(432),2004 Життєві перепади тлумача Перепаді. Хуліганська розмова із метром перекладу // інтерв'ю Є. Кононенко з А. Перепадею, «Україна Молода», ч. 204 за 03.11.2006 Він знайшов утрачений час… Учора на 73-му році життя помер відомий перекладач Анатоль Перепадя // «Україна Молода», ч. 106 за 10.06.2008 Внаслідок ДТП загинув відомий перекладач Анатоль Перепадя — на інтернет-ресурсі «Газета по-українськи» Анатоль Перепадя переклав Петрарку на велосипеді — на інтернет-ресурсі «Газета по-українськи» (газета, № 482, 31-10-2007) Переводчик-бог Анатоль Перепадя. Мнение эксперта «Анатоля Перепадю сбили на полном лету — он мог еще работать и работать…». Газета «Факты и комментарии» 19.07.2008 Розмова з А. Перепадею на шпальтах «Дзеркала тижня» з нагоди видання його перекладу «У пошуках утраченого часу» М. Пруста // «Дзеркало тижня», № 13 (388) за 2002 рік