Олександр Сергійович Глинський ( 21 липня 1860 — після 1925) — генерал-хорунжий Армії УНР, український військовий і громадсько-політичний діяч, голова Українського Військового організаційного комітету, голова Українського військового клубу імені Полуботка. Життєпис Закінчив кадетський корпус, Ризьке піхотне юнкерське училище по 2-му розряду в 1882 році.
Служив у 13-му резервоному піхотному кадровому батальйоні. Брав участь у Китайській кампанії у 1900–1901 рр, Російсько-японській війні у 1904–1905 рр. З 20 квітня 1906 до 19 жовтня 1906 в. о. начальника 1-го Сибірського військово-санітарного поїзду. З 29 червня 1906 підполковник. З 19 червня 1910 року займає посаду овруцького повітового військового начальника. З 12 травня 1915 полковник.
На початку 1917 начальник Київської місцевої бригади, один із перших організаторів українського військового руху. 8 березня 1917 був обраний до керівництва Українського військового клубу ім. П. Полуботка, згодом — голова цього клубу, сприяв виділенню всіх українців із Київської місцевої бригади до складу 1-го Українського козацького полку ім. Б. Хмельницького.
З травня 1917 р. — командир 717-го піхотного Сандомирського полку.
У березні 1918 сформував та очолив у Києві т. зв. Офіцерський полк, що сприяв перевороту гетьмана Павла Скоропадського. Був старшиною для доручень штабу Гетьмана, підвищений до рангу генерального хорунжого.
З 1922 і до 1925 р. — на службі у РСЧА на посаді начальника адміністративного відділу Київської об'єднаної командної школи ім. С. С. Каменева. Подальша доля невідома.
Посилання Глинський Олександр Сергійович Професійні військові й професійні революціонери ставили перед собою різні цілі
Джерела Роман Коваль, Юрій Юзич. Микола Міхновський. Спогади, свідчення, документи. Київ, видавництво Марка Мельника. 2021. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української народної республіки (1917-1921): Наукове видання. - К.: Темпора, 2007.