Дави́дівка — село в Україні, у Пирятинській міській громаді Лубенського району Полтавської області. Населення становить 780 осіб. Колишній орган місцевого самоврядування — Давидівська сільська рада.

Географія Село Давидівка розташоване на лівому березі річки Руда, нижче за течією на відстані 6 км розташоване село Меченки, на протилежному березі — село Грабарівка. Поруч проходить залізниця, станція Грабарівка. На південь від села розташований Давидівський заказник.

Історія 1651 — дата заснування. Виникло в родовому володінні князя Яреми Вишневецького. Спочатку це був хутір козака Давида Вакуленка. 1658 - село отримало свою сучасну назву. Др.п.XIX ст. - через село була прокладена залізнична колія від Прилук до Гребінки. Зростає рух потягів на даному напрямку, тим самим виникає потреба в побудові залізничної станції. Так за ініціативи полковника у відставці Веселовського, земського начальника і народного судді Червинського, які проживали в ті часи в сусідньому селі Грабарівка в 6 км від Давидівки в 1905 році була побудована станція Грабарівка. Найбільшу фінансову допомогу в будівництві надав місцевий поміщик Грабар, на честь якого і була названа станція. Під час революції 1905—1907 рр. в селі відбулися виступи селян. Організаторів їх Я. Т. Бобиря та П. В. Дундука було ув’язнено. На початку 20 сторіччя в селі були побудовані млин, маслобійня, організована перша міста Пирятин машино-тракторна станція. З часом в селі відкрилися заготівельні пункти зерна, сіна, цукрового буряка. Сільськогосподарська продукція відвантажувалася в найближчі міста України, Москву і Ленінград У 1926 — село Березоворудського району Прилуцької округи, 2054 жит. Административно-территориальное деление Союза и список важнейших населенных пунктов с хронологическим перечнем постановлений об изменении границ губерний, областей и республик с 1917 до 1929 г. / Народный комиссариат внутренних дел, Статистическое бюро. ‒ М.: Издание НКВД, 1929. ‒ 322 с.. 1930 - розпочато розробку торф'яників, видобутий торф з яких постачався в міста УРСР. 1932-1933 - під час Голодомору загинуло 329 жителів села, встановлено імена 73 чол.. 18.09.1941-19.08.1943 - окуповане німецько-фашистськими військами. Під час боїв була зруйнована частина села і будівля залізничної станції. В радянські часи село розрослося і станом на 1970-ті проживало 1477 осіб, у селі розташовувався колгосп ім. Кірова, який мав 6474 га землі. Господарство — рільничого напряму. Тут також було відділення «Сільгосптехніка», державний пункт хлібопродуктів. У Давидівці є середня школа, клуб, бібліотека, народний історико-краєзнавчий музей. 1980 - збудована і здана в експлуатацію сучасна пасажирська будівля. 12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», село увійшло до складу Пирятинської міської громади. 19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Питятинського району, село увійшло до складу новоутвореного Лубенського району.

Населення Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 925 осіб, з яких 410 чоловіків та 515 жінок.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 775 осіб.

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: Мова Відсоток українська 96,54 % російська 3,21 % білоруська 0,13 % молдовська 0,13 %

Економіка Молочно-товарна ферма. ТОВ «Давидівське». ТОВ «Василько». ТОВ АФ «Колос». ФГ «Берегове». ПП «Новогребельське».

Об'єкти соціальної сфери Школа.

Примітки

Посилання Погода в селі Давидівка