Філіпп Ерланже (; , Париж — , Канни) — французький державний діяч, письменник, історик і мистецтвознавець. У 1939 році виступив ініціатором й одним з організаторів дебютного Каннського кінофестивалю, який був запланований на вересень того ж року. Однак у зв'язку з Другою світовою війною, що почалася, його проведення було зірвано і 1-й Каннський кінофестиваль пройшов у 1946 році вже після закінчення війни.

Біографія Філіпп Ерланже народився 11 липня 1903 року у Парижі у сім'ї композитора Каміля Ерланже (1863—1919) й Ірен Іллель-Маноаш (1878—1920). Навчався у Парижі, здобув ступінь бакалавра у Вільній школі політичних наук (). Після закінчення Сорбонни здобув три дипломи з філології, правознавства та політології.

Обіймав низку державних посад, був генеральним інспектором Міністерства національної освіти, у 1938 році отримав призначення на посаду голови «Французької асоціації художньої діяльності» (фр. l'Association française d'action artistique), яку обіймав до 1968 року. Водночас у 1946 році його призначили керівником департаменту культурного обміну у Міністерстві закордонних справ. Прагнучи просувати французьке мистецтво за кордоном та зарубіжне мистецтво у Франції, він організував численні виставки та театральні тури у яких брали участь багато видатних французьких режисерів й артистів (Луї Жуве, Жан-Луї Барро, Жан Вілар та ін.).

У 1939 році виступив ініціатором й одним з організаторів дебютного Каннського кінофестивалю, який був запланований на вересень того ж року у Каннах. Очолював комісію з відбору міста, яке мало прийняти кінофорум. Після обрання таким місцем Канн організація фестивалю була покладена на Національну асоціацію драматичних мистецтв, а Ерланже, який був її директором, став виконавчим директором кінофестивалю. Однак у зв'язку з Другою світовою війною, що почалася, його проведення було зірвано і 1-й Каннський кінофестиваль пройшов у 1946 році вже після закінчення війни. Проведення фестивалю стало можливим завдяки зусиллям організаторів на чолі Філіппом Ерланже та Жоржем Юїсманом, а також за допомогою Жана Пенлеві генерального директора кінокомітету Франції, учасником Руху Опору, прихильника та друга Шарля де Голля. Після закінчення фестивалю залишився у його оргкомітеті та 22 роки обіймав посаду голови Департаменту культурного обміну, який поєднував з посадами директора Національної асоціації драматичних мистецтв і генерального інспектора міністерства освіти.

Написав низку книг на історичну тематику, які мали успіх у публіки. Також виступив сценаристом кількох історичних фільмів: «Марія-Антуанетта — королева Франції» (1956, режисер Жан Деланнуа) та «Прихід до влади Людовіка XIV» (1966, режисер Роберто Росселліні). Був затятим холостяком і не залишив після себе потомства. Помер 27 листопада 1987 року у Каннах.

Бібліографія

Червоний лебідь () (1929) Непереможний () (1930) Маргарита Анжуйська, королева Англії () (1931) Юність Генріха III () (1933) Кінець Борджіа () (1934) Генріх ІІІ ()(1935) Регент () (1938) Карл VII () (1945) Людовік XIII () (1946) Джордж Вільєрс, герцог Бекінгем () (1951) Monsieur, frère de Louis XIV, Paris, Hachette, 1953 ; Prix des Neuf 1954. La Peinture vénitienne, de Bellini à Véronèse, Paris, 1953 Diane de Poitiers, déesse de la Renaissance, Paris, Gallimard, 1955 L'étrange mort de Henri IV ou les Jeux de l'amour et de la guerre, Paris, Amiot-Dumont, 1957 PLM a cent ans, Paris, Lang, 1958 La Vie quotidienne sous Henri IV, Paris, Hachette, 1958, Prix Albéric-Rocheron de l'Académie française en 1960 La Loire, du Mont Gerbier-de-Jonc à l'Océan, Paris, Éditions des Deux-Mondes, 1959 Louis XIV, Paris, La Table ronde, 1960 Le Massacre de la Saint-Barthélemy, Paris, Gallimard, 1960 La Rose sanglante. Marguerite d'Anjou , Paris, Perrin, 1961 Catherine de Médicis, 1962 Aventuriers et Favorites, Paris, Perrin, 1963 Jeanne d'Arc et son mystère, in La Revue de Paris, березень 1963 Richelieu, Paris, Perrin, 1967 Amours et Secrets de Marie Stuart, Paris, Hachette, 1967 Clemenceau, Paris, Grasset, 1968 Les Idées et les Mœurs au temps des rois, Paris, Flammarion, 1970 L'Empereur insolite, Rodolphe II de Habsbourg, 1552—1612, Paris, Albin Michel, 1971 La Monarchie française, 10 vol., Paris, Tallandier, 1971 La Reine Margot ou la Rébellion, Paris, Le Club français du livre, 1972 Louis XIII: le stoïcien de la monarchie, Paris, Perrin, 1972 Cinq-Mars ou la Passion et la Fatalité (titre de couverture: Le Mignon du Roi), Paris, 1973 Gabrielle d'Estrées, femme fatale, Paris, 1975 La France sans étoile: souvenirs de l'avant-guerre et du temps de l'occupation, Paris, Plon, 1974 Madame de Longueville: de la révolte au mysticisme, Paris, Perrin, 1977 Philippe V d'Espagne: un roi baroque esclave des femmes, Paris, Perrin, 1978 Charles Quint, Paris, Perrin, 1980 Henri VIII: un dieu anglais aux six épouses, Paris, Perrin, 1982 Le Dernier Âge d'or de la monarchie, 1887—1914, Paris, Perrin, 1984 Ninon de Lenclos et ses amis, Paris, Perrin, 1985 Isabelle la catholique, Paris, Perrin, 1987

Примітки

Література

Посилання