Рудольф Штефан Ян Вайгль (; 2 вересня 1883, Моравське маркграфство — 11 серпня 1957, Закопане, Польща) — польский лікар, біолог, імунолог. Виготовив вакцину проти епідемічного висипного тифу.
Біографія
Рудольф Вайгль народився 2 вересня 1883 року у Моравському маркграфстві. Його батьками були чеські німці. У п'ятирічному віці він втратив батька. Ним опікувався вітчим, який був учителем гімназії у Стрию, яку закінчив Рудольф.
Пізніше навчався у Львівському університеті на біологічному факультеті. Після студіювання працював асистентом професора Йозефа Насбаума-Гіляровича, під керівництвом якого захистив докторську дисертацію та став викладати у Львівському університеті.
З початком Першої світової війни Рудольф Вайгль потрапив до армії, де служив військовим лікарем. Стикнувся з епідемією епідемічного висипного тифу серед австрійських військових і російських полонених. У 1918 році Вайгль виготовив вакцину проти епідемічного висипного тифу, яка врятувала життя багатьох людей. У процесі роботи він сам заразився і перехворів. Виготовлену вакцину вперше випробував на собі. Його дослідження надалі використав у роботі з викорінення епідемічного висипного тифу його учень Генрик Мосінг.
У 1920 році у Львові створено Науково-дослідний інститут висипного тифу та вірусів Рудольфа Вайгля, який проіснував, керований професором, до 1944 рокуРудольф Вайґль. Вакцина проти тифу..
Викладав у Львівському університеті Яна Казимира. Виїздив у наукові закордонні відрядження з метою поширення свого відкриття. Під час Другої світової війни працював в окупованому нацистами Львові, що спричинило безпідставні звинувачення у колабораціонізмі (пізніше з цих причин науковець не зміг стати Нобелівським лауреатом). Незважаючи на підтверджену участь науковця в Русі опору нацистам і його допомогу потерпаючим від війни, зазнав переслідування з боку комуністичної влади й вимушений був залишити Львів та емігрувати до Польщі.
Після війни завідував кафедрою біології у Краківському університеті, пізніше працював у Познані, у медичному університеті.
У 1951 році пішов на пенсію. Помер у 1957 році в місті Закопане.
У 2003 році був зачислений до Праведників народів світу.
Нагороди Командорський Хрест із зіркою ордена Відродження Польщі (посмертно); Командорський хрест ордена Відродження Польщі (1930): Орден Леопольда I (Бельгія); Великий хрест ордена святого Григорія Великого (Ватикан); Протягом 9 разів номінований на Нобелівську премію з фізіології або медицини (1930—1934, 1936—1939).
Примітки
Література Абліцов В. «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К. : КИТ, 2007. — 436 с.
Wójcik R. Kapryśna gwiazda Rudolfa Weigla. — Gdańsk : Wydawnictwo Uniwersytetu Gdańskiego, 2015. — ISBN 978-83-7865-308-0.
Посилання Рудольф Вайґль. Вакцина проти тифу. Вечно чужой Maya Prabhu. Vaccine subterfuge: How vaccine-makers fooled the Nazis from inside a concentration camp lab GAVI, 18.05.2022