Кари-Ніязов Ташмухамед Ніязович

Ташмухамед Ніязович Кари-Ніязов (, місто Ходжент, тепер Худжанд, Таджикистан — , місто Ташкент, тепер Узбекистан) — радянський узбецький державний діяч, вчений-математик, президент Академії наук Узбецької РСР, заступник голови Ради народних комісарів Узбецької РСР. Депутат Верховної ради Узбецької РСР. Депутат Верховної Ради СРСР 1—2-го скликань (в 1941—1950 роках). Доктор фізико-математичних наук (1939), професор (1931), академік Академії наук Узбецької РСР (з 1943). Член-кореспондент Міжнародної академії історичних наук (1967). Герой Соціалістичної Праці (1.09.1967).

Життєпис Народився в родині шевця. Початкову освіту здобув у старометодному мактабі (в якому провчився менше року), середню — в російсько-тубільній школі у місті Скобелеві (нині Фергана), яку закінчив у 1915 році.

З 1917 року працював вчителем і директором у новоствореній ним самим узбецькій школі 1-го ступеня в місті Скобелеві. З 1918 року на добровільних засадах призначений керівником усіх шкіл Скобелєва та Скобелівського повіту. У 1920 році брав участь в організації першого узбецького педагогічного технікуму в Коканді.

У 1920—1925 роках — директор Кокандського узбецького педагогічного технікуму.

У 1929 році закінчив фізико-математичний факультет Середньоазіатського державного університету в Ташкенті. В університет був зарахований відразу на 3-й курс. Навчаючись на 4-му курсі, одночасно викладав математику 1-му курсу узбецької групи університету.

З 1929 року — викладач, з 1931 року — професор Середньоазіатського державного університету.

Член ВКП(б) з 1931 року.

У липні 1932 — травні 1933 року — ректор Середньоазіатського державного університету.

У 1937—1938 роках — народний комісар освіти Узбецької РСР.

У 1937—1940 роках — голова Комітету з науки при Раді народних комісарів Узбецької РСР.

У 1939—1943 роках — заступник голови Ради народних комісарів Узбецької РСР з питань науки, культури та мистецтва. Керував розробкою нового узбецького алфавіту на базі кирилиці. У червні 1941 року очолював наукову експедицію з обстеження могили еміра Тимура у місті Самарканді.

Одночасно з 1940 по 1943 рік очолював президію Узбецької філії Академії наук СРСР.

У 1943—1947 роках — перший президент Академії наук Узбецької РСР. Одночасно був заступником голови Всесоюзної державної ради із координації науково-дослідної роботи в СРСР і членом Комітету із Сталінських премій в галузі науки і винаходів.

З 1946 року — професор та завідувач кафедри вищої математики Ташкентського інституту інженерів іригації та механізації сільського господарства, член Президії Академії наук Узбецької РСР.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 вересня 1967 року за заслуги в галузі науки та підготовки національних наукових кадрів та у зв'язку з сімдесятиріччям від дня народження Кари-Ніязову Ташмухамеду Ніязовичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна та золотої медалі «Серп і Молот».

Був заступником голови президії правління Товариства з охорони пам'яток історії та культури Узбекистану, головою республіканської Ради з народних університетів, головним редактором науково-популярного журналу «Фан ва турмуш». У 1954 році обраний членом Міжнародного астрономічного товариства, в 1968 році на XII Міжнародному конгресі з історії наук — членом Генеральної асамблеї конгресу.

Помер 17 березня 1970 року в Ташкенті. Похований на Чигатайському цвинтарі Ташкента.

Ім'я академіка Кари-Ніязова присвоєно Узбецькому науково-дослідному інституту педагогічних наук, середнім загальноосвітнім школам № 20 міста Коканда та № 206 міста Ташкента, вулицям у містах Ташкенті та Фергані.

Наукова діяльність Автор оригінальних математичних праць, творець узбецької математичної термінології, укладач перших підручників з елементарної та вищої математики узбецькою мовою. Був автором праці з історії науки і культури Узбекистану — монографії «Астрономічна школа Улугбека» (1950) на основі вивчення праць Улугбека та інших вчених XV-XVII століть. Вніс суттєвий внесок у розвиток суспільних наук, особливо у розробку проблем та питань історії культурного життя народів Узбекистану.

Основні праці: Основний курс математичного аналізу (1937) Основи аналітичної геометрії (1937) Астрономічна школа Улугбека (1950) Нариси історії культури Радянського Узбекистану (1955) Роздуми про пройдений шлях (мемуари) (1970).

Нагороди Герой Соціалістичної Праці (1.09.1967) три ордени Леніна (4.11.1944, 1.03.1965, 1.09.1967) три ордени Трудового Червоного Прапора (23.11.1946, 16.01.1950, 27.10.1953) орден «Буюк хізматларі учун» (За видатні заслуги) (Узбекистан) (23.08.2002, посмертно) медалі Сталінська премія ІІІ ст. (1952) — за наукову працю «Астрономічна школа Улугбека» (1950) Лауреат Державної премії Узбецької РСР імені Біруні (1970) Заслужений діяч науки Узбецької РСР (1939)

Примітки

Джерела Кары-Ниязов Ташмухамед