Туре́ль ( — невелика вежа) — в середньовічній архітектурі невелика вежа, яка «виступає від стіни або встановлена на даху» Pevsner N., Honour H., Fleming J. Lexikon der Weltarchitektur. — München: Prestel, 1966. — S. 639 .
Опис У середньовічній фламандській архітектурі туреллю називали наверші круглої башти чи кілька дрібних башт (зазвичай десять) навколо однієї центральної башти. Інша форма терміну: торнелла ( — вежа). В окремих випадках — близько поняттю табернакль.
В архітектурі середньовічної Франції турель — одна з бічних веж, що оточують донжон. Класичний приклад композиції донжону з турелями — Венсенський замок (1337–1340). В історії англійської архітектури часу Тюдорів і короля Якова I (XVI — початку XVII ст.) турелі, частіше восьмигранної форми з плоскими майданчиками, зводили по кутках будівлі або за французьким звичаєм — круглими з напівсферичними навершями Watkin D. English Architecture. A concise History. - London: Thames and Hudson, 1979. - Pp. 82-87. Різноманітні турелі зустрічаються в архітектурі епохи Французького ренесансу і «стилі шотландських баронів» Borngasser B. Architettura del Rinascimento. - Roma, 2010. - Pp. 75-98.
Турель у функціональному та композиційному відносинах близька фортифікаційним спорудам: бартизанам і кавальєрам, але, на відміну від них, форму турелі продовжували використовувати в цивільній ренесансній та постренесансній архітектурі, переосмислюючи як декор, аж до стилізацій в архітектурі модерну, частіше у вигляді консолі на деякій висоті аналогічно еркеру.
Приклади
Примітки
Посилання Турель. Словопедія Турель. Словник
Джерела Jens Friedhoff: Tourelle. In: Horst Wolfgang Böhme, Reinhard Friedrich, Barbara Schock-Werner (Hrsg.): Wörterbuch der Burgen, Schlösser und Festungen. Philipp Reclam, Stuttgart 2004, ISBN 3-15-010547-1, S. 242–243, doi:10.11588/arthistoricum.535.