Михайло Іванович Ліщи́нер ( 23 квітня 1912, Тирасполь — 29 жовтня 1992, Львів) — український живописець; член Спілки радянських художників України з 1940-х років.
Біографія Народився 23 квітня 1912 року в місті Тирасполі (нині Молдова). 1931 року закінчив Кам'янець-Подільську художньо-промислову школу; 1941 року — Київський художній інститут, де був учнем Павла Волокидіна. Брав участь у Німецько-радянській війні, служив у саперних частинах. Нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня (6 квітня 1985 року)Лищинер Михаил Иванович / Память народа. .
Упродовж 1947—1954 років викладав на кафедрі живопису Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва. У 1954—1972 роках працював у Художньому фонді, потім на творчій роботі. Мешкав у Львові в будинку на проспекті Леніна, № 41, квартира № 32. Помер у Львові 29 жовтня 1992 року. Похований у Львові на Янівському цвинтарі.
Творчість Працював в галузі станкового та монументального живопису. Створював портрети, натюрморти, пейзажі, тематичні композиції, настінні розписи. Серед робіт:
«Спомин. Тут поховано серце Михайла Кутузова» (1947); «Щастя» (1957); «Натюрморт з оселедцем» (1959); «Поети» (1966); «Повернення» (1966); «Біля дзеркала» (1968; 1980); «Бережіть мир» (1969); «Мелодія» (1970); «Автопортрет» (1976; 1990); «Дівчина з казки» (1981); «Лихо пияцтва» (1981); «Натюрморт із червоною рибкою» (1981); «Натюрморт із квіткою» (1981); «Евакуація» (1982); «Циганка» (1984); «Містечко» (1986); «У сім'ї» (1986); «Кераміка» (1987); «Сон у зоряну ніч» (1988); «Відпочинок» (1988); «Дівчина» (1988); «Цирк» (1989); «Застілля» (1989); «Блазень» (1989); «Очікування» (1989); «Натюрморт зі статуеткою» (1989); «Пісня» (1989); «Вечір» (1989); «Шахісти» (1990); «Індія» (1990); «Побачення» (1990); «Весілля» (1990); «Мадонна» (1990); «Силач» (1990); «Павло Волокидін» (1990); «Орнамент» (1990); «Більярдист» (1990); «Натюрморт із лимоном» (1992); </div> Співавтор серії розписів у Шевченківському залі Львівського університету — «Герої Шевченкових творів», «Минуле і сучасне українського народу» (обидві — 1960, разом із Петром Козіним, Віктором Никаноровим, Клавдією Ошевою, Веніаміном Сіпером, Юрієм Щербатенком, Олександром Сухоруковим).
Брав участь у республіканських виставках з 1947 року. Персональні виставки відбулися у Кишиневі у 1969 році, Львові у 1970, 1972, 1982, 1987, 1991 роках, посмертні — у Львові у 1993, 1997, 2004, 2009, 2011 роках, Києві у 2011 році, Хмельницькому у 2012 році.
Деякі роботи зберігаються у Львівській галереї мистецтв, Національному музеї у Львові, Хмельницькому художньому музеї (24 полотна, 11 з яких автор ще за життя подарував музею)Спогади. Михайло Ліщинер. До 105-річчя з дня народження. / 0382. Сайт міста Хмельницького., Національному музеї образотворчого мистецтва Республіки Молдова у Кишиневі, а також у приватних колекціях України, Росії, США, Німеччини, Ізраїлю, Великої Британії.
Примітки
Література Ліщинер Михайло Іванович // ; Ліщинер Михайло Іванович // ;