Ді́дрик смугастощокий (Chrysococcyx lucidus) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae). Мешкає в Австралазії і Океанії.

Опис

Довжина птаха становить 13-18 см, розмах крил 25-32 см, вага 25 г. У самців верхня частина тіла зеленувато-коричнева, блискуча, нижня частина тіла біла, поцяткована темними смугами. Обличчя і щоки білуваті, поцятковане нечіткими темними плямками і смужками. У самиць верхня частина тіла менш блискуча і більш коричнева. Представники різних підвидів вирізняються різним ступенем блиску верхньої частини тіла, довжиною дзьоба і розмірами тіла. У самиць підвиду C. l. harterti оперення має яскравий фіолетовий відблиск. Райдужки червонувато-карі, однак їх колр може варіюватися від світло-коричневого до жовтого. у молодих птахів очі карі або сірі. Навколо очей зеленуваті або сірі кільця, у молодих птахів вони більш широкі.

Підвиди Виділяють чотири підвиди: C. l. harterti (Mayr, 1932) — острови Реннелл і (південні Соломонові острови); C. l. layardi Mathews, 1912 — острови Санта-Крус (південний схід Соломонових островів), Вануату (включно з островами ) і Нова Каледонія (включно з островми Луайоте); C. l. plagosus (Latham, 1801) — південний захід, північ і схід Австралії (південний захід і крайній північний схід Західної Австралії, північ Північної Території, від півострова Кейп-Йорк до Південної Австралії), острів Тасманія; C. l. lucidus (Gmelin, JF, 1788) — Нова Зеландія (Північний і Південний острови, сусідні острови, зокрема острів Стюарт, архіпелаг Чатем);

Поширення і екологія Смугастощокі дідрики мешкають в Австралії, Новій Зеландії і Новій Каледонії, на Соломонових Островах, Вануату. Популяції, що гніздяться на південному сході Австралії, на Тасманії та у Новій Зеландії взимку мігрують на північ, досягаючи Нової Гвінеї, Молуккських і Малих Зондських островів та островів Меланезії. Рудоголові дідрики живуть в різноманітних природних середовищах — в евкаліптових і соснових лісах, в рідколіссях і саванах, на луках, в парках і садах. Зустрічаються на висоті до 1920 м над рівнем моря.

Смугастощокі дідрики живляться комахами і гусінню, яких шукають на верхівках дерев і в чагарниках, іноді на землі. Як і багато інших видів зозуль, практикують гніздовий паразитизм, відкладаючи яйця в гнізда іншим птахам, зокрема шиподзьобам, ріроріро і кущовикам. На Новій Зеландії смугастощокі дідрики паразитують майже виключно на сірих ріроріро, на островах Чатем — на чатамських ріроріро, а на Новій Календонії — на віялохвостих ріроріро. Зозулі чекають, поки птах-хазяїн покине своє гніздо, після чого дуже швидко відкладають своє яйце і покидають гніздо, тримаючи в дзьобі яце птаха-хазяїна, яке потім поїдають. Весь процес займає не більше 20 секунд. Пташенята смугастощокого дідрика вилуплюються через 19-22 дні після відкладання яйця, раніше, ніж інші птахи в гнізді. На 3 день вони викидають з гнізда яйця, що не встигли вилупитися або інших пташенят. Пташенята покидають гніздо через 19-22 дні після вилуплення, однак птахи-хазяї продовжують годувати їх ще деякий час.

Примітки

Джерела N. B. Davies: Cuckoos, Cowbirds and Other Cheats. T & AD Poyser, London 2000, ISBN 0-85661-135-2. Johannes Erhitzøe, Clive F. Mann, Frederik P. Brammer, Richard A. Fuller: Cuckoos of the World. Christopher Helm, London 2012, ISBN 978-0-7136-6034-0. Bruce Beehler, Thane K. Pratt: Birds of New Guinea. Distribution, Taxonomy, and Systematics. Princeton University Press, Princeton, New Jersey, 2016, ISBN 978-0691164243.

P. J. Higgins (Herausgeber): Handbook of Australian, New Zealand & Antarctic Birds: Volume 4 Parrots to Dollarbird. Oxford University Press, Melbourne 1999, ISBN 0-19-553071-3.