Керівники Луганського заводу та гірничого округу Ім’яРокиПримітки Гаскойн Чарлз (Карл) Карлович 1795-1806 Славнозвісний шотландський інженер-металург, прийняв російське підданство. За наказом Катерини II в 1795 році почав спорудження Луганського ливарно-гарматного заводу для забезпечення Чорноморського і берегових фортець Чорного й Озівського морів гарматами й боєприпасами. Нілус Яків Християнович 1806-1822 Густав Гесс де Кальве 1822-1826 Доктор філософії. Відзначився покращенням побуту майстрових. Була відкрита гірнича школа для дітей майстрових. Робітники будували власні хати, був споруджений шпиталь та ферма. Проводилися геологічні дослідження, 1820 року було створено пошукову партію Луганського заводу. Ільїн Іван Васильович 1826-1835 Мевіюс Федов Павлович 1835-1840 Бекман Валеріян Олександрович 1840-1847 Фелькнер Федор Іванович 1847-1853 Генерал-лейтенант, закінчив гірничий кадетський корпус. У 1847 році полковника Корпусу гірничих інженерів Ф. Фелькнера призначили гірничим керівником Луганського гірничого округу. У 1849 році в записці «Про Городищенску антрацитівську копальню» дає аналіз стану й показує перспективи розвитку Лисичанської, Успенської й Городищенської копалень. На початку 50-х років під його проводом проводяться дослідження центрального Донбасу. Летунівський Микола Терентієвич 1853-1861 Мевіус Аполлон Федорович 1861-1865 Гірничий інженер, син начальника Луганського ливарного заводу. Проводить реконструкцію заводу. Вчений дослідник, автор книжки-підручника «Чавуноливарне виробництво», нагороджений Демідівською премією Академії Наук Росії 1860 р. Фелькнер Ілідор Федорович 1865-1871 Летунівський Микола Миколайович 1871-1876 Подимівський Станіслав Леопольдович 1876-1879 Зеленцов Іван Ілліч 1879-1880 Данчич Дмитро Васильович 1880-1886

Голови Луганської міської управи Ім’яПроміжокПримітки Холодилін Микола Петрович (1843—1929) 1878 - Міський староста Луганського заводу 1883—1891 - Міський голова Перший голова Луганської міської управи, обраний на цю посаду в 1883 році, відразу після надання Луганському статусу повітового міста й центра Слов’яносербського повіту (1882). Народився в родині кріпака, який викупився на волю. Так само, як і батько, став купцем. Займався благоустроєм вулиць Луганського, розпочав прокладання Пушкінської вулиці. Вербовський Володимир Іванович 27 лютого 1891 — жовтень 1902 Статський радник Лутовинов Стефан Климентійович жовтень 1902 — 17 січня 1908 Родовий почесний громадянин Грязєв Микола Олександрович 12.03 1908 — 4.05.1909 Дворянин Ніколаєв Іван Іванович 5 травня 1909 — 16 квітня 1912 Купець Сидоров Феодул Петрович 15.05 1912 — червень 1912 Особистий почесний громадянин Лутовинов Стефан Климентійович червень 1912 — 1914 Потомствений почесний громадянин Холодилин Іван Іванович 28 травня 1914 — 1915 Міщанин Васнєв Микола Сергійович Вересень 1915 — 1917 Купець Черв'яков Олександр Іванович вересень 1917 — 1917 Любомудров Федір Васильович літо 1919 Даниловський вересень 1919 - 26 грудня 1919

Голови Луганської (Ворошиловградської) міської ради та голови Луганського (Ворошиловградського) міськвиконкому Ім’яПроміжокПримітки Римський-Корсаков (Ларін) Григорій Михайлович 8 березня — квітень 1917Походив зі стародавнього дворянського роду. З'явився в Луганську близько 1911 року. Під псевдонімом «Г.Ларін» працював журналістом в Луганській лівій газеті «Донецька життя», здобув значну популярність і згодом дослужився до редактора. Після Лютневої революції 1917 оголосив себе членом РСДРП (меншовиків) і в березні став першим головою Луганського Ради. З червня 1917 почав випускати газету «Зоря» (орган Луганського райкому РСДРП (м). В серпні від блоку меншовиків і Бунда був обраний до міської думи. Продовжував функціонувати в думі і при німецькій окупації в 1918 році. у 1920 був заарештований ЧК, але зумів втекти, пробрався в білий Крим, звідки незабаром евакуювався до Туреччини. В еміграції працював у видавничому товаристві "Преса", в російсько-французькій газеті «Press de Soir »(Стамбул). У 1922 році переїхав до Парижу, де став директором друкарні видавництва «Франко-російська преса». У 1922 році видав свій мемуар «Нариси лихоліття (враження і спогади про евакуацію вчених, журналістів і письменників. Лютий-квітень 1920 р.). Публікувався в емігрантській пресі. Завідував відділом публіцистики в газеті "Спільна справа", яку видавав у Парижі В.Бурцев. Помер 25.03.1937 у Парижі.Вайль Михайло Абрамовичквітень — травень 1917Родом з Сімферополя, робочий на Луганському заводі Гартмана, активіст РСДРП, меншовик. У 1904 співзасновник профспілки робітників заводу. У 1912 керував робочим кружком, співпрацював в газеті «Донецька життя». У ніч на 22.04.1912 напередодні маївки був арештований і висланий з Луганська. Після Лютневої революції на початку березня 1917 року був обраний депутатом і заступником голови першого Луганського Ради. У квітні-травні було обрано головою Ради. У серпні обраний членом правління профспілки металістів Луганська. Влітку 1919 був зарубаний білокозаками. Нагих Іван Миколайович травень — червень 1917 Народився в 1879 році в Старобільському повіті Харківської губернії. Навчався в каретній майстерні на Дружківському руднику. З 15 років працював на паровозобудівному заводі Гартмана в Луганську: чорноробом, підручним монтера, слюсарем. Брав участь в робочих гуртках, разом з К.Ворошиловим стояв біля витоків Луганської організації більшовиків, член РСДРП з 1903 року. Учасник Першої російської революції. У лютому 1905 був обраний членом страйкому, потім виконкому Депутатських зборів (прообраз Ради робітничих депутатів). У 1906 році співзасновник першої Луганської профспілки, був обраний членом її правління. Делегат V (Лондонського) з'їзду РСДРП. З 20 лютого по 3 липня 1907 депутат Державної Думи Росії 2 скликання від Катеринославської губернії, член більшовицької фракції. Після розгону Думи був заарештований разом з усією соціал-демократичною фракцією і засланий до Східного Сибіру. У 1908—1911 проживав під наглядом поліції в містечку Бодайбо Іркутської губернії. У 1912—1915 працював слюсарем на Ленських золотих копальнях, був учасником ленських подій. У роки реакції зблизився з меншовиками. Після Лютневої революції повернувся в Петроград і в квітні 1917 року був делегований до Луганська в якості представника Петроради. У травні 1917 року обраний головою Луганської Ради. Через місяць поступився посадою свому однопартійцю Нестерову. Пізніше відійшов від активної політичної діяльності. Після жовтневої революції працював в Луганському продовольчому комітеті. З 1922 на господарській роботі, зокрема, був директором споруджуваної середньої школи № 7, вимірником на заводі Жовтневої революції. У 1928 вступив у ВКП(б), опублікував кілька мемуарів у «Луганській правді», був членом Всесоюзного товариства колишніх політкаторжан. У липні 1938 заарештований, 20.09.1938 трійкою УНКВС за «участь у контрреволюційній організації» (ст.58.11) засуджений до 10 років без права листування. Сидів під Воркутою, помер у місцях позбавлення волі від запалення легенів в 1948 році. Повністю реабілітований 12.10.1956. Нестеров Антон Якович червень 1917Народився в 1879 році. Іногородній з селян Області Війська Донського. Закінчив повітове училище. Працював слюсарем механічних майстерень на Голубовський руднику Берестове-Богодухівського гірського товариства (нині Макіївка), в 1903 вступив в РСДРП. Влітку 1905 року стояв на чолі страйку гірників Ірмінського рудника. Страйк було придушено. У січні 1907 обраний депутатом Держдуми 2 скликання від Області Війська Донського, після її розгону заарештований і засланий до Сибіру. Делегат V з'їзду РСДРП від Юзово-Петровського комітету Бурозовського рудника. Пізніше приєднався до меншовиків. Після Лютневої революції прибув до Луганська у квітні 1917 як представник Петроради став повітовим комісаром Тимчасового уряду, потім головою Громадського комітету. 3-24 червня 1917 делегат Першого Всеросійського з'їзду Рад робітничих і солдатських депутатів в Петрограді, був обраний у ВЦВК від меншовиків. У червні також став головою Луганської Ради, але незабаром після конфлікту з лідером більшовиків К.Ворошиловим був зміщений. Під час «корніловщини» був заарештований червоногвардійцями, потім втік з Луганська. Влітку 1918 повернувся до Української Держави і деякий час очолював міську комісію по боротьбі зі спекуляцією. Подальша доля невідома Макаров Олександр Васильович червень — вересень 1917Інженер, член РСДРП (меншовиків). До революції працював начальником гільзового цеху Луганського патронного заводу. У 1918 при німцях знову працював в міському самоврядуванні. У 1920 був обраний депутатом Луганської міської Ради. У 1922 один з керівників союзу інженерів Луганська, обраний членом правління новоствореного Науково-технічного товариства і делегатом на губернську конференцію I Всеросійського з'їзду інженерів 15.12.1922. Інших даних немає. Ворошилов Климент Єфремович вересень — жовтень 1917 Воронін Пилип Устинович жовтень 1917— березень 1918 Народився 25.11.1883 в селянській родині в селі Весела Гора Слов'яносербського повіту. Закінчив церковноприходську школу, в 1897-1900 навчався в земському ремісничому училищі в Луганську. Потім працював столяром, в 1903 вступив до механічного цеху паровозобудівного заводу Гартмана. У 1906-1916 роках служив у царській армії в місті Горі, учасник Першої світової війни, отримав звання унтер-офіцера. Після демобілізації повернувся в Луганськ і продовжив працювати свердлувальником на заводі Гартмана. Після Лютневої революції 1917 був делегований від робітників механічного цеху до Луганської міської Ради. У квітні 1917 вступив до більшовицької партії, обраний членом міськкому. З листопада 1917 по березень 1918 року було головою Луганської Ради. У квітні-червні 1918 разом з К.Ворошиловим очолював «Царицинський похід», потім воював на Царицинському фронті. Після звільнення Луганська повернувся в місто і очолив колегію Повітової Ради народного господарства. Весною 1919 брав участь в Луганській обороні, потім в рядах РСЧА відступав через Старобільськ і Харків. 11.06.1919 призначений Ворошиловим начальником загороджувального загону Бахмутського полку, обороняв Лозову, потім був членом Революційного військового трибуналу 46-ї дивізії. З листопада 1919 по квітень 1920 року - голова Реввоєнтрибуналу 1-ї кінної армії Будьонного. Після закінчення війни в січні 1921 на повітовому з'їзді Рад обраний заступником голови виконкому і делегатом 5 Всеукраїнського з'їзду Рад, член ВУЦВК. У 1922 очолював Окружне земельне управління. З січня 1924 по грудень 1927 року — прокурор Луганського округу. Потім працював завідувачем Сумського окружного відділу місцевого господарства. У червні 1930 — липні 1931 — директор Київської суднобудівної верфі, потім начальник планово-економічного відділу сектора тресту «Руда», інспектор Держбудконтролю в Харкові. З 1 серпня по 3 жовтня 1933 — завідувач комунального відділу Луганської міськради. З жовтня 1933 по 1937 — директор Луганського спирто-горілчаного заводу №5. З листопада 1937 - керуючий Всеукраїнського тресту лікеро-горілчаної промисловості (Київ). На початку німецько-радянської війни був евакуйований. З вересня 1941 по липень 1946 - директор Астраханського лікеро-горілчаного заводу. Потім вийшов на пенсію і повернувся в Ворошиловград. Займався громадською роботою, входив в актив Обласного краєзнавчого музею. Був делегатом XX з'їзду КПРС, в зв'язку з 50-річчям Першої російської революції за активну участь в революційному русі нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. Помер 1.02.1961 в Луганську. Ляпін Зиновій Федорович березень — квітень 1918