Рома́н Арка́дійович Абрамо́вич ( 24 жовтня 1966, Саратов, РСФСР) — російський мільярдер, бізнесмен та політичний діяч, колишній губернатор Чукотського автономного округу.Губернаторские полномочия Абрамовича прекращены. 03/07/2008. РИА Новости Колишній власник англійського футбольного клубу «Челсі», власник інвестиційної компанії Millhouse LLC. З 28 травня 2018 року є громадянином Ізраїлю.
З 12 жовтня 2008 депутат Чукотської думи в РФ. З 22 жовтня 2008 року — голова думи Чукотського автономного округу.
Абрамович входить в десятку найбагатших людей Росії та є 53-ю найбагатшою людиною у світі за даними списку Forbes, з 2011 статок оцінюється в $13,4 млрд«The World's Billionaires (2011): № 53 Roman Abramovich» . Forbes. 2007 року журнал Forbes оцінив статки Абрамовича у $23.5 млрд.The World's Richest People 2008. www.forbes.com
До фінансової кризи, він вважався другою найбагатшою людиною, що живе на території Сполученого Королівства.The Sunday Times Rich List Sunday Times 2008 На травень 2018-го офіційні статки оцінюються у 10,8 млрд $.
Життєпис Народився 24 жовтня 1966 року в Саратові в єврейській сім'ї.Видатні росіяни: Роман Абрамович russiapedia.rt.com Батьки Романа жили в Сиктивкарі (Комі АРСР). Батько — Аркадій Нахімович Абрамович (Арон) (1937) працював постачальником у Сиктивкарському раднаргоспі, загинув у результаті аварії на будівництві, коли Роману було 4 роки. Мати — Ірина Василівна (уроджена Михайленко, 1938) померла від нелегального аборту в жовтні 1967-го,http://www.chtfoms.ru/index.php?option=com_content&task=view&id=18415&Itemid=2 коли Роману виповнилося 1,5 року. В ранньому віці став сиротою, жив і виховувався родичами по батьківській лінії у Сиктивкарі та Ухті. З 1974 року — у Москві.
До війни батьки батька Абрамовича — Нахімов (Нахман) Лейбович (1887-6 червня 1942, табір Решоти, Красноярський край) і Тойбе Степанівна (1890) — жили в Литві, в місті Таураге.Геноцид жителей Литвы 1939—1941. Вильнюс: Центр исследования геноцида и резистенции жителей Литвы, 1999. c.78-79.
У червні 1941 сім'я Абрамовичів разом з дітьми була вислана до Сибіру. Опинившись в різних вагонах, втратили один одного. Тойбе змогла виростити трьох синів — його батька Аркадія і його двох дядьків. 2006 року муніципалітет міста Таураге запросив Романа на святкування 500 річчя міста. Родовое гнездо Абрамовича нашлось в Литве — Радио Свобода © 2010 RFE/RL, Inc Бабуся за материнською лінією Фаїна Борисівна Грутман (1906—1991) евакуювалася до Саратова з трирічною дочкою Іриною з України в перші дні Другої світової війни. Неизвестные страницы жизни Романа Абрамовича
1970 — Абрамович і його бабуся переїхали до Ухти, щоб жити з братом свого батька, Лейби Нахімовича.
Взятий на виховання в сім'ю, Роман провів значну частину своєї юності в місті Ухті, де дядько працював начальником управління робітничого постачання «Печорлісу» при «КомілесУРСе». 1973 року Абрамович пішов у перший клас школи Ухта школи № 2. Навчався Роман з 1 по 2 клас в школі № 2, що знаходиться по вул. Миру.
1974 — Абрамович і його бабуся переїхала до свого другого дядька в Москві. Абрамович навчався в школі № 232. Після закінчення школи він переїхав до його родичів у Комі.
1983 році закінчив московську середню школу № 232. Строкову військову службу в 1984—1986 році проходив в автовзводі артилерійського полку (Киржач Володимирської області). У грудні 2009 року Тетяна Юмашева (радник свого батька президента РФ Бориса Єльцина в роки 1996—1999) стверджувала, посилаючись на розповідь їй самого Абрамовича, що рядовий автовзводу артилерійського полку у військовій частині № 11785 Роман Абрамович поділив ліс, який їм треба було вирубувати (як завдання перед звільненням у запас) на рівні квадрати, які продав селянам сусіднього села під вирубку дров; виручені гроші («грошей було багато») поділив з товаришами по службі. Дочь Ельцина рассказала, как Абрамович становился миллиардером: еще в армии он продал государственный лес крестьянам NEWSru 28 декабря 2009.
Початок підприємницької діяльності Роман почав свій бізнес під час служби в Радянській армії, де він продавав крадений бензин.Роман Абрамович почав свій мульти-мільярдний бізнес під час служби в армії 07.11.2007 english.pravda.ru. У розпал перебудови, Абрамович продавав імпортовані гумові качки в своїй московській квартирі. Потім — посередницькі та торговельні операції, переключився на нафтотрейдерську діяльність. Пізніше зблизився з Борисом Березовським і родиною російського президента Єльцина. Вважають, що саме завдяки цим зв'язкам Абрамовичу пізніше вдалося отримати у власність нафтову компанію «Сибнафта».
Першою дружиною стала Лисова Ольга Юріївна у 1983 або 1984ОЛИГАРХИ ТОЖЕ ПЛАЧУТ. ПРИ РАЗВОДЕ… http://ua3000.info ) з Астрахані. Шлюб тривав недовго, вони розлучилися 1991-го, але весільний подарунок у 2000 рублів (близько 1000 фунтів або 2000 доларів США на той час) дозволив йому розширити свій запас, і незабаром він продавав дезодоранти і духи.Біографія Романа Абрамовича .www.leadershipbiographies.com Ольга, користуючись зв'язками батьків-бізнесменів, допомогла Роману почати перший бізнес — виробництво дитячих іграшок. Весільний подарунок Абрамович інвестував в незаконне ввезення на чорний ринок товарів або контрабанди щоб продати в Москві, в грудні 1987 року.Abramovich's first wife warns his new squeeze — 'He'll dump you too' , Daily Mail, 23 березня 2007 року. Бізнес розвивався, згодом він почав виробляти пластмасові іграшки. 1988 року під час перебудови Абрамович отримав можливість узаконити свій бізнес. Він і Ольга створили компанію з виробництва ляльок.
Працював спочатку вуличним торговцем і потім слюсарем на місцевому заводі (1987 р. механіком будівельного управління № 122 тресту «Мосспецмонтаж»).
З січня 1989 по травень 1991 року — голова кооперативу «Уют» (виробництво іграшок з полімерів).
1991 року Абрамович познайомився з другою дружиною, Іриною В'ячеславівною Абрамович (Маландіна) (1967), стюардесою на той момент Главные светские новости, знаменитости на Glomu.ru — Досье — Ирина Абрамович (Маландина) . На початку їхнього шлюбу, пара жила у матері Ірини у квартирі, а до моменту їхнього розлучення 2006 року, у них було кілька мільйонів доларів і будинків у різних країнах.
З 1991 по 1993 рік Абрамович був директором московського малого підприємства «АВК», що займалося комерційною і посередницькою діяльністю, у тому числі перепродажем нафтопродуктів. З червня 1993 року по грудень 1995 року працював на посаді директора АОЗТ «Петролтранс».
З 1993 року Абрамович зайнявся продажем нафти компанії «Ноябрьскнефтегаз» (Ноябрьськ). Його ЗАТ «Меконг» як спецекспортер займало друге місце за обсягом продажів продукції цієї компанії після «Балкар трейдинг». За деякими даними, цим Абрамович був зобов'язаний знайомству з Андрієм Городилово (колишній глава Адміністрації Ноябрьська), сином глави «Ноябрьскнафтогаз» і згодом першого президента «Сибнафти» Віктора Городилова.
До 1995 року Абрамович відкрив п'ять компаній, що спеціалізуються на всьому: від нафти до свиноферм. 1993 року під час зустрічі російських підприємців у країнах Карибського басейну, Абрамович зустрів Бориса Березовського, який швидко став його провідником у світ міжнародної нафти. Там вони опинилися на запрошення керівників «Альфа-банку» Петра Авена та Михайла Фрідмана. Березовського запросив Авен (вони були знайомі по роботі в «ЛогоВаз»), а Абрамовича — Фрідман.
На паях з Березовським Абрамович створив офшорну фірму «Runicom Ltd», зареєстровану в Гібралтарі, і п'ять її дочірніх компаній у Західній Європі. У 1993—1996 роках Роман очолював московське представництво компанії «Runicom SA», зареєстрованої в Швейцарії.
Активно співпрацюючи в бізнесі з Березовським і Олександром Смоленським, в 1995—1996 рр.. Абрамович засновує ще цілий ряд фірм.
У 1995 році Абрамович став одним з засновників компанії «Сибнафта». У серпні 1995 року «Сибнафта» була створена указом президента Бориса Єльцина.
Сибнафта Саме на початку 1995 року 28-річний Абрамович разом з Березовським приступають до здійснення спільного проекту щодо створення єдиної вертикально-інтегрованої нафтової компанії на базі «Ноябрьскнафтогаз» і Омського НПЗ, що входили на той час до складу «Роснафти». Віктор Городілов підтримував цю ідею, тоді як Іван Ліцкевич, генеральний директор Омського НПЗ, наполягав на створенні ПФГ.
19 серпня 1995, купаючись в Іртиші, гине Іван Ліцкевич. Вже через п'ять днів, 24 серпня, указом Єльцина засновується «Сибірська нафтова компанія» або «Сибнафта». У вересні 1995 року заарештований і два роки проводить в ув'язненні Петро Янчев, керівник компанії «Балкар-Трейдинг» яка могла скласти конкуренцію при приватизації «Сибнафти».
До ради директорів «Сибнафта» входять Віктор Городілов (президент компанії), в.о. гендиректора Омського НПЗ Костянтин Потапов і губернатор Омської області Леонід Полежаєв, син якого, Олексій, працював у Абрамовича в московській філії фірми «Runicom SA».
1995—1997 — Абрамович і Березовський використовують створені ними раніше компанії для придбання акцій «Сибнафти» безпосередньо або через дочірні структури на заставних та інвестиційних конкурсах.Хостинг-Центр . Guardian-psj.ru Умови проведення конкурсів сприяли тому, що до участі в них допускалися лише афілійовані між собою учасники, які купували акції практично за стартовою ціною за відсутності будь-якої конкуренції.
Так у грудні 1995 року 51 % акцій «Сибнафти» (2,3 млн штук) були передані в заставу ЗАТ «Нафтова фінансова компанія» під кредит уряду в розмірі $ 100,3 млн ($ 100 при стартовій ціні млн), а в квітні 1997 року ТОВ «Фінансова нафтова корпорація» викупила їх за млн $ 110.
20 вересня 1996 інвестиційний конкурс з продажу 19 % акцій «Сибнафти» виграло ЗАТ «Фірма „Сінс“», заплативши 82,4 млрд рублів за пакет і зобов'язавшись інвестувати в компанію 45 млн доларів. Гарантом виступив банк «СБС-Агро» (власник — Олександр Смоленський). ЗАТ «Сінсі» було засновано з рівними частками ЗАТ «Бранко» (засновано Романом Абрамовичем) і ЗАТ «П. К.-Траст»(засновано з рівними частками Романом Абрамовичем і Борисом Березовським).
24 жовтня 1996 на другому конкурсі було продано ще акцій 15 %. Перемогло ЗАТ «Ріфайн-Ойл» заплативши 65 млрд рублів за пакет і з обов'язоком інвестувати в компанію доларів 35,5 млн. Гарантом знову виступив банк «СБС-Агро». ЗАТ «Ріфайн-Ойл» було засновано з рівними частками компаніями «Сервет» і «Ойл Імпекс» (обидві засновані Романом Абрамовичем).
Рахункова палата, яка проводила перевірку пізніше приватизації «Сибнафти» визнала її вкрай неефективною і недоцільною.
У червні 1996 року він увійшов до складу ради директорів основного добувного підрозділу «Сибнафти» ‑ АТ «Ноябрьскнафтогаз», а також став головою московського представництва «Сибнафти». У вересні 1996 року він був обраний акціонерами до ради директорів «Сибнафти».
Бізнес, скандальна популярність і вихід на державний рівень У січні — травні 1998 року відбулася перша невдала спроба створення об'єднаної компанії «Юксі» на базі злиття «Сибнафти» і «ЮКОСа».
За деякими відомостями, до цього ж часу відноситься початок розбіжності ділових і політичних інтересів Абрамовича і Березовського, що згодом закінчилося розривом відносин.
У листопаді 1998 в ЗМІ з'являється перша згадка про Абрамовича (при цьому довгий час були відсутні навіть його фотографії) — звільнений керівник Служби безпеки президента Олександр Коржаков назвав його скарбником найближчого оточення президента Єльцина (так званої ). Надбанням громадськості стала інформація про те, що Абрамович оплачує витрати дочки президента Тетяни Дьяченко і її майбутнього чоловіка Валентина Юмашева, займався фінансуванням передвиборчої кампанії Єльцина 1996 року, лобіює урядові призначення.