Ісідор Савич Продан (1854, Підзахаричі, Австро-Угорщина — 1920, Ростов-на-Дону, Радянська Росія) — український і російський філософ, психолог і логік, приват-доцент Харківського університету, прихильник філософії здорового глузду.

Біографія Народився 27 квітня 1854 року в родині православного священника на Буковині, що входила до складу Австро-Угорської імперії. У 1872 році, після закінчення Чернівецької гімназії, вступив до Віденського університету, де вивчав філософію та психологію у професорів Р. Циммермана та Ф. Брентано. У 1875 році закінчив університет зі званням магістра філософії. До 1906 року викладав латину, грецьку та німецьку мови в гімназіях Ізмаїла, Риги та Тарту. У 1887 році захистив докторську дисертацію німецькою мовою «Механіка свідомості» (Die Mechanik des Bewusstseins) у відкритому австрійською владою Чернівецькому університеті.

У балтійський період життя під впливом робіт Лейбніца Продан створив оригінальну концепцію нової еволюційної монадології. У ці роки вийшли його праці «Про пам'ять», «Психологія внутрішнього досвіду, як основа філософських наук» і «Організація душі. Уривок із нової еволюційної монадології». Активно співпрацював з Науково-літературним товариством при Тартуському університеті, де виступав із численними доповідями. У 1906 захистив магістерську дисертацію «Про пам'ять» в університеті св. Володимира у Києві. Рецензію на дисертацію написали професори О. М. Гіляров та Г. І. Челпанов.

У 1906 році став приват-доцентом кафедри філософії в Харківському університеті, де почав читати лекції з філософії, логіки, психології, педагогіки та дидактики. Тут він організував філософський гурток, де харківські студенти займалися поглибленим вивченням класичних авторів. У ці роки вийшли його праці «Практичний посібник з психології», «Підручник логіки», «Лекції з історії новітньої філософії», «Нова логіка», «Пізнання та його об'єкт (Виправдання здорового глузду)», «Правда про Канта», «Філософія та здоровий глузд» і "Що таке мистецтво? ".

Наприкінці 1916 року переїхав до Ростова-на-Дону, де викладав як приват-доцент Донського університету до 1919 року.

У січні 1920 року загинув за нез'ясованих обставин при вступі до міста загонів червоної армії С. М. Будьонного.

Твори

Die Mechanik des Bewusstseins (1887) Про пам'ять (1900—1901) Психологія внутрішнього досвіду як основа філософських наук (1904) Про пам'ять. Психологічні дослідження (1904—1905) Організація душі. Уривок із нової еволюційної монадології (1905) Практичний посібник з психології (1908) Підручник логіки для середньонавчальних закладів та для самоосвіти (1909) Лекції з історії новітньої філософії (1909) «Нова логіка». Критичне дослідження та роз'яснення нових та старих помилок та помилок (1911) Пізнання та його об'єкт. Виправдання здорового глузду (1913) Правда про Канта. (Таємниця його успіху) (1914) Філософія та здоровий глузд (1914) Що таке мистецтво? (1915)

Джерела

Абашнік Володимир Олексійович І. С. Продан (1854—1919/1920) як критик І. Канта // Вісник ХНУ імені В. Н. Каразіна. — № 984. Серія «Філософія. Філософські перипетії». 2011. — С. 17-22. Абашнік Володимир Олексійович Філософія «здорового глузду» І. С. Продан та сучасність // Вісник ХНУ імені В. М. Каразіна. — № 992. Серія «Філософія. Філософські перипетії». 2012. — С. 116—121.