Ігор Євгенович Кравченко ( 9 квітня 1947, Київ) — український письменник, прозаїк, літературний кри­тик; член Спілки письменників України з 1976 року. Син Євгена, брат Андрія Крав­­ченків.

Життєпис

За­кінчив Одеський університет (1970).

Працював: 1971–74 рр. — у редакції газети «Літературна Україна», Київ; 1974–76 рр. — у видавництві «Радянський письменник», Київ; 1976–79 рр. — референтом апарату СПУ, Київ; 1979–83 рр. — завідувач редакції критики журналу «Вітчизна», Київ; 1995—2003 рр. — старший науковий співробітник Українського центру культурних досліджень, Київ.

Творчий доробок Збірки літературно-критичних статей «Іти вер­хів'ям» (1981) і «Погляд у майбутнє» (1986; обидві — Київ).

Основні твори

Солдатський острів: Повість. 1977; Чигир-трава: Есе. 1981; Коралові краплі після дощу: Повісті. 1986; Переселенці: Роман. 1988 (усі — Київ).

Запорожці: До історії козацької культури / Упоряд. І. Кравченко. - Київ: Мистецтво. - 1993

Література

Панченко В. Мистецтво життє­творення // Прапор. 1982. № 6; Стрель­бицький М. Діти Тарасові, діти Ликерині // Київ. 1985. № 4; Панченко В. Де заховане «золоте руно»? // Панченко В. Віч-на-віч з епохою. К., 1987.