Карабінери () — один з чотирьох видів Збройних сил Італії та одна з чотирьох національних поліцейських сил Італії. Командування карабінерів має подвійне підпорядкування: Міністерству внутрішніх справ — у частині забезпечення громадського порядку та захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, а Міністерству оборони — у частині виконання функцій військової поліції та загальновійськової армії.
Історія Створення та розвиток Корпусу Королівських Карабінерів
Після остаточної поразки Наполеона Бонапарта та визволення континентальних територій Сардинського королівства, король Віктор Емануїл I Савойський повернувся до своєї міста Турин столиці П'ємонті з фактичного вигнання в Кальярі (Сардинія).
13 липня 1814 року, з метою відновлення порядку та забезпечення безпеки в П'ємонті, Емануїл I видав королівські укази (), якими було офіційно створено Корпус Королівських Карабінерів — військове формування з поліцейськими функціями. Карабінери замінили собою добровольче формування Сардинських драгунів (), яке було засноване ще в 1726 році.
Корпус карабінерів являв собою легку піхоту з компонентом кавалерії, що автоматично ставило його вище за звичайну лінійну піхоту. Це був елітний підрозділ; перший особовий склад ретельно відбирали з-поміж найкращих військових частин П'ємонту.
13 серпня 1814 року генерал Джузеппе Таон ді Ревель був призначений першим в історії керівником Корпусу Королівських Карабінерів.
25 червня 1833 року король Карло Альберто Савойський указом затвердив характерні кольори для плюмажу (султана) на головних уборах карабінерів: червоний (скарлат) і синій (бірюзовий). Ці кольори згодом стали впізнаваним символом Корпусу.
24 січня 1861 року, після завершення об'єднання Італії, Королівські карабінери стали «окремим родом військ» () у складі Королівській армії об'єднаної Італії. Відповідно, вони змінили свою назву на Arma dei Carabinieri (що можна перекласти як «Рід військ Карабінери»). Фактично це підвищило карабінерів до рівня традиційних родів військ — піхоти, артилерії та кавалерії, водночас зберігши їхній елітний статус військової жандармерії.
Карабінери у Першій світовій війні та колоніальних конфліктах
Під час Першої світової війни карабінери відігравали подвійну роль, переважно виконуючи функції військової поліції на фронті. Їхні обов'язки включали боротьбу з дезертирством та іншими проявами «боягузтва», при цьому нерідко саме карабінери виконували смертні вироки через розстріл. Задля забезпечення дисципліни та виконання наказів, перед наступами частини карабінерів могли розміщувати безпосередньо в окопах, аби примушувати солдатів іти в атаку, а у випадку самовільного відступу — відкривати по них вогонь. Карабінери також впроваджувалися до підрозділів інших родів військ для виявлення потенційно бунтівних елементів, шпигунів чи диверсантів. Водночас вони демонстрували й бойову доблесть, зокрема під час битви при Подгора 19 липня 1915 року. За їхній внесок у війну прапор Корпусу карабінерів було вперше нагороджено Золотою медаллю «За військову доблесть».
Крім участі у Першій світовій війні, карабінери також були невід'ємною частиною різних етапів італійського колоніалізму. Вони брали участь у колоніальних конфліктах, зокрема в Ефіопській війні (1935–1936). Особливо варто відзначити участь заптіє (аскари-карабінери) — тубільних підрозділів, які з весни 1936 року відзначилися у другій битві за Оґаден. Таким чином, карабінери діяли не лише на європейському фронті, але й підтримували імперські амбіції Італії в Африці. Карабінери у Другій світовій війні та колоніальних конфліктах Під час Другої світової війни карабінери відзначилися у низці ключових битв на різних фронтах:
Битва при Кулквалбері (Ефіопія), 6 серпня — 21 листопада 1941 року: за виявлену доблесть прапор Корпусу було нагороджено другою Золотою медаллю «За військову доблесть». Битва при Елует Ель Аселі (Лівія), 19 грудня 1941 року. Битва при Клісурі (грецько-албанський фронт), 16–30 грудня 1941 року: прапор Армії отримав Бронзову медаль «За військову доблесть».
Після Касібільського перемир'я (вересень 1943 року) багато підрозділів карабінерів рішуче приєдналися до італійського Руху Опору та взяли активну участь у війні за визволення. Цей період ознаменувався численними актами героїзму та самопожертви.
Особливо відомим є подвиг віце-бригадира Сальво Д'Аквісто. 23 вересня 1943 року в Торре-ді-Палідоро поблизу Рима, щоб врятувати 22 цивільних від розстрілу у відповідь на загибель двох німецьких солдатів, він взяв провину на себе і був страчений німцями.
Також варто згадати мучеників з Ф'єзоле — трьох військовослужбовців Корпусу: Альберто Ла Рокка, Вітторіо Марандола і Фульвіо Сбарретті. Вони добровільно здалися німцям, аби запобігти розстрілу десяти цивільних, який був призначений у відповідь на підтримку, надану карабінерами флорентійському Руху Опору. Крім того, дванадцятеро карабінерів стали жертвами жахливих розстрілів у Фоссі Ардеатіне.
Після створення Італійської Соціальної Республіки (РСІ) карабінери були примусово включені разом із колишніми підрозділами МВСН (Добровольчої міліції національної безпеки) до складу Республіканської національної гвардії (ГНР). Ця гвардія була задумана як противага особистій міліції міністра Алессандро Паволіні — сумнозвісним Чорним Бригадам. Незважаючи на примусове включення, близько 2700 карабінерів відмовилися підкоритися наказам нацистсько-фашистського командування і були депортовані з різних причин. Повоєнний період У 1962 році командування карабінерами прийняв генерал Джованні Де Лоренцо, змінивши на цій посаді генерала Ренато Де Франческо. Де Лоренцо став однією з найвідоміших, але й найбільш суперечливих постатей в історії карабінерів та всієї Італії.
Його перебування на посаді позначене скандалом, пов'язаним із підозрою у спробі державного перевороту, що отримав назву «План Соло» (Piano Solo). Згідно з припущеннями, у 1964 році карабінери під його керівництвом нібито планували встановити в Італії військовий режим. Цей план передбачав арешт і депортацію 731 особи, яких вважали «небезпечними для громадського порядку», до військового полігону Капо Марарджу на Сардинії. Таким чином, генерал Де Лоренцо залишив глибокий, хоча й дуже неоднозначний, слід у післявоєнній історії країни.
Тротидія тероризму та організованій злочинності У відповідь на нові виклики та загрози з боку радикально налаштованих громадян та міжнародних терористичних угрупувань Карабінери суттєво оновили власну організаційну структуру. У 1974 році було створено Спеціальний антитерористичний підрозділ (), а у 1978 році його поглинула новостворена Група спеціального втручання (GIS).GIS карабінери Реформа у окремий вид Збройних сил Італії у 2000 році 5 жовтня 2000 року уряд Італійської Республіки ухвалив Постанову № 297, згідно з якою Карабінери були виведені зі структури Сухопутних військ Італії та набули статусу окремого виду Збройних Сил, ставши нарівні з Сухопутними, Військово-повітряними та Військово-морськими силами. Ця ключова реформа значно розширила їхню автономію, дозволивши призначати на посаду Генерала-Командувача офіцера безпосередньо з власних лав (тоді як раніше призначалися генерали Сухопутних військ). Водночас, командування Карабінерів перейшло під подвійне підпорядкування: Міністерству оборони — у військових питаннях, та Міністерству внутрішніх справ — у питаннях забезпечення громадського порядку та правопорядку. Крім того, як окремий вид військ, Карабінери отримали право брати участь у військових та миротворчих місіях за кордоном, що вивело їхні функції за межі суто військово-поліцейських (жандармських) обов'язків.
Враховуючи докорінну зміну статусу та розширення функцій, у 2001 році Карабінери створили 2-гу Мобільну бригаду, спеціально призначену для участі у закордонних військових та миротворчих місіях. Пізніше, у 2004 році, елітний контртерористичний підрозділ Група спеціального втручання (GIS) офіційно увійшов до складу Сил спеціального призначення Сухопутних військ Італії. Реформа морських сил Карабінерів У 2016 році в рамках реформи, спрямованої на оптимізацію морських операцій, морські підрозділи Державної поліції та Карабінерів були передані Фінансовій гвардії (). Винятком стали гідроцикли для патрулювання узбережжя, а також судна, що діють у Венеційській лагуні, внутрішніх водах та біля малих островів, де ці підрозділи продовжують виконувати завдання з громадського порядку та безпеки.
22 вересня 2016 року у навчальному центрі під Києвом завершився чотиритижневий курс підготовки військовослужбовців Національної гвардії України з питань охорони громадського порядку. Навчання відбувалося в рамках міжнародної співпраці, де Карабінери Італії ділилися своїм практичним досвідом. Накчальний курс включав вивчення специфіки підтримання порядку на вулицях країни: патрулювання важкодоступних місць, правила та порядок затримання правопорушників та зловмисників, порядок звернення до громадян, порядок затримання особливо небезпечних злочинців, порядок дій карабінерів під час надзвичайних ситуацій.
Функції Військові функції карабінерів включають: Оборона Батьківщини, реагування на надзвичайні ситуації Участь у військових операціях в Італії та за кордоном Участь у миротворчих місіях і відновленні поліції в країнах, що перебувають у кризі Виконання функцій військової поліції для інших видів збройних сил Охорона дипломатичних представництв, як на території Італії, так і за кордоном Забезпечення безпеки військових частин і вищого командування на території країни та за її межами
Поліцейські функції карабінерів включають: Забезпечення громадського порядку та безпеки на всій території Італії, зокрема в містах, портах, малих населених пунктах і сільській місцевості Виконання функцій судової поліції, включаючи розслідування злочинів, проведення слідчих дій, оперативно-розшукову діяльність та взаємодію з органами прокуратури й судової влади Охорону державних установ, урядових резиденцій, будівель парламенту, судів та інших стратегічно важливих об'єктів Особисту охорону високопосадовців держави, зокрема Президента Республіки та членів уряду Контроль у сферах екологічної безпеки, охорони довкілля, сільського господарства та продовольчої безпеки (через спеціалізовані підрозділи карабінерів) Захист культурної спадщини, боротьба з контрабандою творів мистецтва та розслідування злочинів у сфері культурного надбання Охорону правопорядку в зонах надзвичайних ситуацій, включаючи стихійні лиха, техногенні аварії тощо Здійснення конвоювання та охорони підсудних і засуджених у судах і під час перевезень (спільно з іншими структурами МВС та Мін'юсту) Проведення наукових, криміналістичних і судово-медичних експертиз (через відповідні підрозділи карабінерів) Персонал Організаційна структура
Корпусом карабінерів командує Comando, що складається з comandante generale (генерал), vice-comandante generale (генерал-лейтенант) і штабу. Штаб-квартира Comando і штаб-квартира карабінерів знаходяться в Римі . Штаб-квартира карабінерів має директорів, які відповідають, зокрема, за адміністрацію, охорону здоров'я, техніку, а також комісію ветеранів.
Штаб карабінерів ділиться на 6 відділів:
Департамент I — відповідає за оперативні сили, підготовку персоналу та професійну дисципліну. Департамент II — відповідальний за оперативно-командний, II Департаменту також підпорядковується оперативний. Департамент III — відповідає за інформаційні технології, а також телекомунікації. Департамент IV — відповідає за логістику, доставку обладнання та витратних матеріалів. Департамент V — відповідає за комунікації та загальні відносини. ДепартаментVI — відповідає за планування кошторису та інші фінансові питання.
Територіальний устрій Штаб-квартира та комендатури карабінерів розкидані по всій країні. Ядро корпусу складають територіальні організації. Більше 80 % усіх карабінерів працюють у територіальних організаціях. По всій країні існує адміністративна ієрархія, що складається з таких організацій: