Ру́дка — село в Україні, у Смотрицькій селищній територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Назва За переконанням українського мовознавця Потебні О.О., раніше «назвотворення відбувалося не з роздумів людини, а виключно зі життєвих потреб», що чудово видно зі назви села Рудка, яке з’явилося над річечкою, де можна було брати болотяну руду.
Географія Подільське село Рудка розкинулось на подільській височині в південно-західній частині України, за 34 кілометра автошляхами від міста Кам'янець-Подільський. Через село проходить автошлях територіального значення . Село розташоване на річці Двоятинці.
Клімат Рудка знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом. Але діяльність людини досить часто призводить до екоциду, поганих змін та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою по області становить лише 20 % від необхідного стандарту, значна частина земної поверхні стає посушливою. Для покращення ситуації варто було б проводити ревайлдинг, відновлювати екосистеми та лісові насадження.
Історія Перші згадки про село 1592 р. — Hryckow Nowy alias Rudynce — Кам'янецька земська книга — Село під назвою Рудинце (Rudynce) існує від кінця XVI ст. серед шляхетських маєтків Подільського воєводства і вперше згадується в Кам'янецькій земській книзі 1592 р. 1599 р. — Кам'янецька земська книга — вперше зустрічається сучасний варіант назви — Рудка (Rudka) 1615 р. — Люстрація — назва Рудка (Rudka) - Дійшли до нас всі три складені в XVII ст. люстрації Подільського воєводства — описи державних (королівських) маєтків (до останніх з різних причин люстрації відносили й деякі маєтки інших форм власності). Люстрація 1615 р. відома як скорочена копія та у витягах з неї, люстрація 1629 р.— як перелік маєтків і визначених з них доходів та в розгорнутому вигляді, але без кінцевої частини, люстрація 1665 р. — як копія з XVIII ст. 1629 р. — Люстрація — назва Рудка (Rudka) 1650 р. — карта Боплана Поділля — Село під назвою Rutka (Рутка) вперше з'являється на картах Боплана Поділля 1650 року (Delineatio specialis et accurata Ukrainae. Cum suis Palatinatibus ac Distictibq, Provincycq adiacentibus (Спеціальний і докладний план України разом з належними до неї воєводствами, округами та провінціями)), складених за результатами топографічної зйомки у 30—40 рр. XVII ст. 1665 р. — Люстрація — назва Рудка (Rudka) 1681 р. — Кам'янецький дефтер — був результатом обстеження території Подільського воєводства турецькою адміністрацією. Він містить відомості про стан залюдненості у ній поселень (а також про доходи з тамтешніх землеволодінь). Перелік поселень у ньому наводиться відповідно до запровадженого Портою адміністративно-територіального поділу: ця територія на 1681 р. ділилася на Кам'янецький, Язловецький, Барський і Меджибізький санджаки, а ці, своєю чергою, — на нахії, яких було 19. 1730 р. — побудована церква Архістратига Михаїла. Побудував греко-католицький священник Іван Корчинський. Згідно метричної книги села священиком церкви був Ієрей Яків. Метрична книга 1739—1794 1859 р. — Записана назва «Рутка» — 898—447 чоловіків, 451 — жінок, 256 дворів. Дерев'яна православна церква. 1893 р. — «Сельские однокласные народные училища в уезде: Рудка — законоучитель священник Григорий Снегурский, учительница Марфа Варфоломеевна Янченко. Церковь относилась к III благочинному округу — священник Савва Шафранский.» 1895 р. — «Рудка, с., Каменецкого уезда, Смотрической волости. 212 дворов. Житилей 966 д. об. пола. Отстоит от уездного города в 32 и 1/2 верстах и местонахождения Волостного правления в 8. Ближайшая почтовая станция (куда адресуется корреспонденция) — м. Тынна (8 в.); ближайшая земская станция — м. Смотрич (8 в.); ближ. железнодорожная станция — „Проскуров“ (57 и 3/4 в.); попутная к губернскому городу — с. Негин (12 и 1/2 в.). С. рудка находится в 4 стане, в 17 урядническом участке, в 6 уч. судебно-мирового округа (миров. судьи), во 2 уч. миров. посредника и в 3 уч. судебн. следователя.» 1895 р. — священник Савва Шафранский 1897 р. — всього 1488—745 чоловіків та 743 жінок, 908 православних та 578 римо-католиків. 1898 р. — «Рудка, с., принадл. двор. Под. губ. Николаю Аристарховичу Доманскому (пр.). Влад. жит. в имении, почт, адр. — м. Смотрич. Всей земли в имении 1050 д., в том числе: усад. — 20 д., пахот., — 895 д., леса — 92 д., выгон. — 25 д. и неудоб. 18 д. Имение находится в аренде.» 1901 р. — «Расположено на низменной местности между отлогостями косогоров и во всю длину разделяется речкой Двоятинкой, впадающей в Смотрич, на две половины, при чем огороды крестьян расположены по обеими сторонами речки. От почтовой станции Тынной в 7 верст. Местность в климатическом отношении в объщем здоровая, но весною, вследствии низменного местоположения села, в нем образуется большая грязь с вредными испарениями способствующих появлению эпедемических болезней. Народонаселение состоит из крестьян православного вереисповедания (м. 358, ж. 368) и католиков (м. 192, ж. 198). Главное занятие — хлебопашество, а безземельные крестьяне частью занимаются отхожими промыслами, частью ремеслами (ткачеством, сапожничеством, плотничеством), а частью покупкою садов и продажею фруктов. Почва- черноземная, а на гористых местах — суглинистая. Некогда село входило в состав Каменецкого старостата. В начале XVII в. оно было отдано Брацлавскому воеводе Якову Потоцкому вместе с м. Смотричем и др. в пятидесятилетнюю безплатную „державу“, а с 1768 г. оно делается собственностью Потоцких. Теперь имение находится во владении гр. Владимира Потоцкаго (151 д.) и Думанскаго Ник. Ар, (1221 д. куплены у Потоцкого в 1892 г.). Около 1730 г. в селе была построена церковь во имя св. Архангела Михаила вместо старого храма в честь Пресвятой Богородицы униатским священником Иваномь Корчинским и освячена Камянецким оффициалом Рымбалою. Эта существовавшая до самого последнего времени (до 1892 г.) церковь была трехкупольная, деревянная. Ныне существующий в селе Рождество-Богородичный храм начат постройкою, с благословения еп. Иустина, в 1885 г., а освящен в 1890 г. Этот храм-однокупольный, деревянный, с такою же при нем колокольнею. Иконостас — одноярусный, везантийско-русского стиля. Построена церковь на средства и старания прихожан и местного священника Саввы Шафранскаго: стоимость постройки около 10000 руб. Церк. земли: 1 д. 1506 с., пах. удобной 31 д. 300 с., неуд. 3 д. 192 с7, а всего 35 д. 1998 с. Дом для священника деревянный на церковной земле, построен частью на средства прихожан, а частью на средства священника местного, дом для псаломщика новый, деревянный6 построен в 1898 г. на суммы позем. збора. Церк.-прих. школа в приходе с 1873 г., и с 1890 г. помещается в собствен. здании.» 1911 р. — Законоучитель священник Ник. Як. Сулковский, учитель — Ив. Кир. Полищук 1914 р. — Доманский Николай Аристархович в 1914 помещ.-Каменец-Подольск.у. 1016 дес. с. Рудка Смотричской вол. 1917 -1920 рр. — Внаслідок поразки визвольних змагань, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками. 1932–1933 рр. — Селяни села пережили голодомор. 1936-1937 рр. — Вбито осіб різних національностей і професій, багато людей було виселлено як сім'ї «ворогів народу». 1946-1947 рр. — Після завершення Другої світової війни мешканці села вчергове пережили голод. 1991 р. — Рудка в складі незалежної України. 2017 р. — Шляхом об'єднання сільських рад, село увійшло до складу Смотрицької селищної громади. Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей. 2020 р. — В результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Дунаєвецького району, село увійшло до складу Кам'янець-Подільського району.
Свідчення очевидців голодомору 1930—1933 років ВОЗНЮК Емілія Францівна, 1927 року народження, с. Рудка, Дунаєвецький район. Записала Бардецька Г. М., директор Рудського СБК, 23.02.2008 р.
«В 1933 році, коли почався голод, мені було всього 6 років. В людей забирали все. В нас тоже забрали: корову, коней, харчі, знайшли клуночок пшона і той забрали. Тато з мамою змушені були піти на роботу в радгосп (на Бевуз). Я із своєю двоюрідною сестрою також ходили на ту роботу з батьками, для того, щоб поїсти. Ми брали із собою порожні горнятка. Там у радгоспі батькам давали обідати, а мама з татом половину надливали нам у горнятка. А ми з сестрою трошки їли, решту залишали, бо в дома ще молодші братик і сестричка теж хотіли їсти. Навесні прожити було краще. Яке було смачне з липи листя. А бруньки з липи варили на окропі, як вермішель. Цвіт подорожника нарізали, їли з цукром, який по чуть давали в радгоспі батькам. Навесні також збирали мерзлу картоплю, перебирали і мама пекла пляцочки (паляниці). А ті, котрі їли лободу, від неї пухли. Багато в селі померло людей від голоду, особливо ті, хто не хотів вступати в колгосп.»
СІРА Любов Григорівна, 1927 року народження, с. Рудка, Дунаєвецький район.
«Тих люди, які не хотіли йти в колгосп, розкуркулювали, забирали все, що було в господарствах. В нас розшили верх в хаті, а сніпки позабирали на підводу і вивезли. В хаті в скрині зберігали одежину, але прийшли активісти села і забрали все із скрині, а я якось встигла непомітно вкрасти дві хустинки і вовняну верету, що і залишилося нам. Кругом витрясли все зерно, а трошки сховали в баночку, то Коваль Федосько таки її знайшов і забрав. Подушки забрала Саверка, яка теж була в бригаді активістів. Ми з братом ходили в поля по лободу, рвали в торбинки, а мама в дома вже варила. Так виживали. Коли дозрівало жито, то якось тихцем його рвали у полі, сушили і їли смажене зерно. Збирали пшеницю, терли і пекли пляцочки (паляниці). Коли в полі підростали бурячки, то ми з братом Іваном ходили в поля і рвали бурячиння, приносили до дому, а мама варила бурячанку. В селі також були люди, які за 20 копійок могли навести бригаду до тих, хто закопував на подвір'ї зерно. В нас таким чином перекопали все подвір'я, бо хтось їм сказав, що тато закопав зерно. А тим, хто пішов до колгоспу, то привозили по 2 безтарки, по безтарці (віз) зерна, так що ті люди жили краще і не так голодували.»
КОВАЛЬ Ольга Василівна, 1918 року народження, с. Рудка, Дунаєвецький район.
«Були страшні роки, дуже хотілося їсти. Мені тоді було 14 років. Люди пухли і вмирали з голоду. Щоб хоч чогось поїсти, рвали лободу, добавляли трошки гречки, а ще якусь полову і мама пекла пляцки (паляниці). Коли ходили в поле сапати кукурудзу, бо мали 6 га поля, то брали такий обід: пляцок, глечик з молоком і великий жмут зеленої цибулі. Вдома ми мали в господарстві корову, вівці, коні. Брат написав заяву, щоб вступити до колгоспу. Але мама плакала, тому брат пішов та й забрав заяву назад. Тоді бригада із Ковалем Федоськом прийшли і забрали все дощенту господарство і все, що було в горшках чи десь в закутках із харчів. За колоски, які були вкрадені у полі судили. Але ж люди старалися хоч скілька колосків сховати за пазуху, коли на полі жали чи в'язали урожай хліба. Лободу треба було шукати, бо люди переважно нею живилися.
Записала Бардецька Г. М., директор Рудського СБК, 23.02.2008 р.
Мешканців села, що постраждали від Голодомору 1932—1933 років Андрушкевич Мотря Якимівна 1929
Білюк Лідія Юхимівна 1928
Блаута Станіслава Павлівна 14.10.27
Бомк Віра Захарівна 1922
Бомк Іван Іванович 02.10.25
Бомк Олена Миколаївна 01.11.31
Бугерко Євдокія Опанасівна 1919
Василівська Марія Францівна 1931
Василівська Станіслава Гнатівна 1926
Василівська Тетяна Герасимівна 1916
Вознюк Емілія Каспрівна 08.03.16
Вознюк Емілія Миколаївна 15.01.19
Вознюк Емілія Францівна 05.05.27
Вознюк Олена Федорівна 13.09.30
Вознюк Ольга Данилівна 1930
Вольська Ніна Мифодіївна 1922
Гарбузь Микола Микитович 10.07.26
Гарбузь Ніна Миколаївна 10.09.26
Грач Ольга Денисівна 1925
Грач Станіслав Якубович 22.01.21Дика Олена Петрівна 15.11.29 Дурицька Любов Степанівна 25.01.29
Загороднюк Калина Юхимівна 02.10.22
Зелінська Яніна Казимирівна 13.02.22