Севери́н Дени́сович (Діонізійович) Івано́вич (10 квітня 1881, Борівці, тепер Веренчанська сільська громада, Чернівецька область — 24 квітня 1967, м. Зальцбург, Австрія) — педагог, сотник УГА та Дієвої Армії УНР.
Життєпис Народився 1881 року в селі Борівці.
Під час листопадових подій 1918 року на Буковині був призначений командиром загону українських вояків-добровольців у м. Чернівці, а після евакуації з міста 10.11.1918 брав участь в організації у м. Кіцмань загону добровольців, який згодом чинив супротив румунській окупації на станції Лужани.
Воював за Львів та Київ, від контузії втратив слух. Начальник контррозвідувального відділу штабу 3-ї Залізної Дивізії. Директор спецслужби – Департаменту Політичної Інформації при МВС УНР уряду Симона Петлюри. Перебував в еміграції у Польщі - румунська влада заборонила йому в’їзд.
Нагороджений Воєнним Хрестом № 601. В час Другої світової війни переїхав до Австрії, проживав у Зальцбургу. У таборі для біженців став Головою Церковної Ради УАПЦ.
Помер 1967 року в місті Зальцбург.
Див. також
Буковинське віче Анексія Буковини Румунією Бій на станції Лужани Василь Угринчук
Джерела
Рік 1918 на Буковині. Уривок зі споминів (бій за станцію Лужани). Журнал «Літопис Червоної Калини» ч.12 від грудня 1933 р. Ст.2-3 Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Енциклопедія: До 100-річчя утворення Західно-Української Народної Республіки. Т. 2: З–О. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2019. 832 с. С.107-108 Іванович Северин