Тасмолинська культура — археологічна культура, до якої належать пам'ятники епохи раннього заліза. Така назва ґрунтується на даних численних археологічних розкопок в урочищі Тасмола.

Епоха раннього заліза Центрального Казахстану датується VII–I ст. до н. е.. Це час поширення особливого типу похоронних споруд на території сучасної Карагандинської області (Казахстан). Дослідженням пам'ятників ранньої залізної доби на території Сариарки займався археолог Мір Касимович Кадирбаєв . Традиційно у розвитку тасмолинської археологічної культури виділяють три етапи История Казахстана (с древнейших времен до наших дней). В 5 томах. Том 1. — Алматы: Атамұра, 2010. — С. 197. — 544 с. — ISBN 978-601-282-023-2.: ранній (VII—VI ст. до н. е.); середній (V-III ст. до н. е.); пізній (III-I ст. до н. е.).

А. З. Бейсенов виділив пізній, коргантаський етап (кургани з жертовними відсіками тощо) з низкою аналогій у Сіньцзяні, Монголії, Алтаї; за А. Д. Таїровим, це — мігранти.

Головна відмінність пам'яток урочища Тасмола — так звані «кургани з вусами», що набули широкого поширення саме в Центральному Казахстані. Попри багатоваріантність даних пам'яток, майже всі вони об'єднані в єдиний архітектурний комплекс: вони представлені головним курганом з похованням та другим курганом, де зазвичай знаходиться поховання коня, і, нарешті, двома дугоподібними кам'яними «вусами», які завжди витягнуті на схід.

Археологи виділяють чотири різновиди таких курганів з «вусами»:Турлыгул Т. История древнего Казахстана. — Алматы: Атамұра, 2002. — С. 13. — 48 с. — ISBN 9965-05-486-X.

1 тип — коли зі східного боку більшого кургану будують один менший курган, а від малого кургану зі східного боку відходить пасмо — «вуса»; 2 тип — коли два кургани будуються поруч, у напрямку з півдня на північ, а потім від обох курганів у східному напрямку відходить, схожа на вуса кам'яна дуга; 3 тип — коли будується великий курган, а потім на ньому височить інший, менший за розміром; кам'яна дуга будується зі східного боку головного кургану; 4 тип — аналогічно 3 типу, за винятком того, що немає чітких меж поділу між великим та малим курганом.

Археологи сходяться на думці, що в елементах комплексу курганів з кам'яними грядами простежуються атрибути солярного (тобто сонячного) культу: "вуси" складені "входом" на схід, до ранкового сонця, жертвопринесення сонячному божеству коня. Нерідкі також знахідки прожареного ґрунту і сліди вогнищ по кінцях кам'яних пасм.

Вивчені пам'ятники визначають західну межу культури в районі гір Улитау, південну — по Північній Бетпак-Далі та Північному Прибалхаш'ю, східну — за пришидертинськими та баянаульськими степами і далі на південь до Шубартубек.

Розпад тасмолинської культури пов'язують із міграціями у східній частині сарматських археологічних культур, юечжів, усунів, хунну.Кузьминих С. В. — «Тасмолинська культура » на порталі БРЭ.

Знахідки Характерними знахідками є бронзові наконечники стріл, кинджали та поясні прикраси.Tasmola culture Бронзові та золоті вироби демонструють вплив попередньої Бегази-Дандибаєвської культури.Megalithic mausolea of the Begazy-Dandybai culture - UNESCO World Heritage Centre

Антропологія Антропологічний тип населення — європеоїдний з домішкою монголоїдності в результаті давньої метисації з групами, сформованими на межі лісостепової та степової зон Сибіру. Ймовірна наступність носіїв тасмолинської культури з попереднім місцевим населенням епохи пізньої бронзи.Бейсенов А. З., Исмагулова А. О., Китов Е. П., Китова А. О. Население Центрального Казахстана в I тыс. до н. э. Алматы, 2015. С. 103.

Палеогенетика Генетичне дослідження, опубліковане в Nature у травні 2018 року, вивчило останки восьми саків, похованих у центральному степу 900–500 рр. до н. е., більшість з яких відносять до тасмолинської культури. Три виділені зразки Y-ДНК належали до гаплогруп (два зразки) та E. Вісім вилучених зразків мтДНК належали , , , , C4d , , H10 і U7a4. Визначено, що саки центрального степу мали у генофонді близько 56% генів західних степових скотарів та 44% — південно-сибірських мисливців-збирачів. Походження мисливців-збирачів було переважно по батьківській лінії. Саки тасмолинської культури мали більшу кількість південно-сибірської домішки мисливців-збирачів, ніж інші народи скіфської культури, включаючи інших саків. Було припущено, що саки центрального степу були головним джерелом західноєвразійського походження серед хунну, і що гуни з'явилися через завоювання саків хунну.

Примітки

Джерела

Посилання Tasmola culture in the Great Soviet Encyclopedia, 3rd Edition (1970-1979) Barrows with stone ranges of the Tasmola culture - UNESCO World Heritage Centre Megalithic mausolea of the Begazy-Dandybai culture - UNESCO World Heritage Centre