Ната́лія (справжнє ім'я — Ма́йя) Макси́мівна Дави́дова (; 18 травня 1925, Ленінград, РРФСР, СРСР — 11 грудня 2005, Регенсбург, Баварія, Німеччина) — російська письменниця. Член Спілки письменників СРСР (1958).
Біографія Народилася в сім'ї інженера-будівельника. 1947 року закінчила філологічний факультет ЛДУ, потім аспірантуру. Жила в Ленінграді, Москві. Дебютувала в літературі повістю «Будні та свята» (, 1953), присвяченою життю сільських лікарів. Автор романів «Любов інженера Ізотова» (, 1960; переклад польською, 1961), «Усе життя плюс іще дві години» (, 1967; переклад польською, 1968), «Ніхто ніколи» (, 1971), «Скарби на землі» (, 1976), історико-біографічної повісті «Вибір зброї» про російського революціонера, поета та журналіста (, 1984), збірки оповідань «Тільки одна вдача» (, 1958). Публікувалася в літературному альманасі «Рік тридцять шостий», журналах «Новый мир», «Огонёк». У творах досліджувала моральні проблеми, пов’язані з темою праці, творчості, становлення особистості. 1967 року виступила на захист листа Олександра Солженіцина про скасування цензури. 1998 року переїхала на постійне місце проживання до Німеччини.
Сім’я Батько — Максим Володимирович Давидов (1898—1961), інженер-будівельник. Мати — Єлизавета Іродіонівна Макушинська (1898—1972). Молодша сестра — Ірина Максимівна Стацинська (1935—2004). Чоловік — автор романів і повістей «Кортик», «Бронзовий птах», «Діти Арбату», лауреат Сталінської премії Анатолій Наумович Рибаков (1911—1998; Н. М. Давидова була другою з трьох дружин письменника). Син — письменник і літературознавець Олексій Анатолійович Макушинський (нар. 1960).
Примітки
Бібліографія Романи, повісті
Оповідання
Збірники
Про Наталію Давидову