Лангенцерсдорф () — ярмаркова громада в Австрії, у федеральній землі Нижня Австрія, округ Корнойбург. Населення — 8194 особи (2025).
Географія Громада розташована у Вайнфіртелі на висоті 170 метрів над рівнем моря за координатами 48°18′25″ пн. ш. 16°21′19″ сх. д. За даними Статистичного управління Австрії в 2021 році площа становила 10,69 км², з чого придатної до заселення було 85,5%, заселеної — 58,8%.
Місто простягається вздовж північного берега Дунаю в районі Віденських воріт і тому знаходиться точно між Дунаєм і Бісамбергом. Північний край віденського штучного острова Дунай знаходиться поблизу Лангенцерсдорфа. Острів відокремлений від Дунаю водозабірною спорудою Лангенцерсдорф і є важливою частиною захисту Відня від повеней. Шлюз був побудований у 1975 році в рамках регулювання Дунаю у Відні.
Сусідні громади
Внутрішній поділ Інших кадастрових громад, крім Лангенцерсдорфа, немає. Село Лангенцерсдорф має райони Ан-ден-Мюлен, Дірнельвізе, Зеешлахт, Туттендорфль і Туттенгоф, а також промисловий центр і електростанцію.
Історія Знахідки в місцевості свідчать про поселення середнього неоліту (культура Ленг'єль), середньої бронзи, урнового поля та гальштатського періоду. Свідченням цієї культурної епохи є Лангенцерсдорфська Венера, знайдена в 1955-1956 роках в районі Бурляйтен.
Вперше Лангенцерсдорф згадується у 1108 році. Абатство Клостернойбург, що на іншому березі Дунаю, було монастирем з 12 століття. Століття найбільший землевласник і утримував панування. Місцевість, названа Ланген-Енцерсдорф у 1680 році, була частиною міста з середини XVII століття. століття поштова станція. середина 19-го Наприкінці 19 століття були побудовані корабельна станція та залізнична станція компанії Північно-Західної залізниці, що принесло місту економічний підйом. З кінця 19 ст На початку 20 століття все частіше почали будувати вілли та садові будинки.
15 жовтня 1938 Лангенцерсдорф став частиною 21 району Великого Відня.
Демографія 2023 року в громаді мешкало 8062 особи в 3773 домогосподарствах, іноземців було 10,7% (у т.ч. 6,9% громадяни країн ЄС та ЄАВТ, 0,5% — України). За віковим діапазоном населення розподілялося таким чином: 13,3% — особи молодші 15 років, 62,3% — особи у віці 15—64 років, 24,3% — особи у віці 65 років та старші. Середній вік мешканців становив 46,9 років, 26,1% отримувало пенсію. Серед мешканців у віці від 15 років вищу освіту мало 28,6%, середню — 57,0%. У 730 підприємствах було зайнятих 2767 осіб. У первинному секторі 2021 року працювало 0,9% підприємств, 36,6% — в обробній промисловості, 62,5% — в галузі послуг.
Динаміка населення:
Культура і пам'ятки
Примітки
Література Franz Xaver Schweickhardt: Darstellung des Erzherzogthums Österreich unter der Ens, durch umfassende Beschreibung aller Burgen, Schlösser, Herrschaften, Städte, Märkte, Dörfer, Rotten etc. etc., topographisch-statistisch-genealogisch-historisch bearbeitet und nach den bestehenden vier Kreis-Vierteln [alphabetisch] gereiht., Viertel unterm Manhartsberg 1. Band: Absdorf bis Falkenstein, Mechitharisten, Wien 1833, S. 238 (Enzersdorf (Lang-)) H. Ladenbauer-Orel: Die neolithische Frauenstatuette von Lang-Enzersdorf bei Wien. In: IPEK 19, 1954–1959, S. 7ff Die Ausgrabungen in Lang-Enzersdorf und die Auffindungen des Idols. In: „Rund um den Bisamberg. Ein Heimatbuch“ Band 2/1961. 900 Jahre Langenzersdorf. Herausgegeben von der Marktgemeinde Langenzersdorf 2008. 900 Jahre Langenzersdorf – Geschichte und Heimatkunde. Hrsg. Franz Karl Schwarzmann, mit Beiträgen von Josef Germ und Erich Gusel, 2008.
Посилання Webpräsenz der Gemeinde Langenzersdorf Webpräsenz des Langenzersdorf Museums