Князь Олександр Васильович Мещерський (14 (26) квітня 1822, Санкт-Петербург — 22 грудня 1900 (4 січня 1901), Москва) — таємний радник, шталмейстер, почесний опікун Московської присутності Опікунської ради установ імператриці Марії. Верейський повітовий предводитель дворянства (1863—1869), московський губернський предводитель дворянства (1869—1875), полтавський губернський предводитель дворянства (1883—1889).

Життєпис Представник княжого роду Мещерських, онуковий племінник обер-прокурора князя Петра Мещерського.

Народився у Санкт-Петербурзі 14 (26) квітня 1822 року , син князя Василя Мещерського (1791—1871) і Шарлотти, уродженої баронеси Фітінгоф (1796—1841), дочки ботаніка Бориса Фітінгофа. Хрещений 30 квітня у церкві Вознесіння при Адміралтейських слободах при сприйнятті князя Сергія МещерськогоЦГИА СПб. ф.19. оп.111. д.202. с 206. Метрические книги церкви Вознесения при Адмиралтейских слободах.. Здобув домашнє виховання; дитинство пройшло в маєтку Ошейкіно, куди численна родина переїхала після відставки батька.

16 травня 1838 зарахований юнкером в Оренбурзький уланський полк, навесні 1839 призначений портупей-юнкером, а 28 серпня 1839 отримав перший офіцерський чин — корнетаВысочайший приказ от 28 августа 1839 года // Сборник высочайших приказов за июль — декабрь 1839 года. — СПб., .. 29 липня 1843 року був призначений поручникомВысочайший приказ от 29 июля 1843 года // Сборник высочайших приказов за июль — декабрь 1843 года. — СПб., .. З осені 1842 перебував у відрядженні до лейб-гвардії Гусарського полку, в який переведений наказом 25 жовтня 1843 з чином корнета гвардіїВысочайший приказ от 25 октября 1843 года // Сборник высочайших приказов за июль — декабрь 1843 года. — СПб., ..

В 1845 добровольцем зголосився для участі в Кавказькій війні, взяв участь у Даргінській експедиції, в ході якої отримав поранення. Призначений поручником та за бойові відзнаки нагороджений орденом Святої Анни 3-го ступеня з бантом.

Після повернення з Кавказу 22 січня 1846 року призначений ад'ютантом до московського військового генерал-губернатора, генерала від інфантерії князя ЩербатоваВысочайший приказ от 22 января 1846 года // Сборник высочайших приказов за январь — декабрь 1846 года. — СПб., ., а після його смерті — до генерал-ад'ютанта графа Закревського (10 серпня 1848)Высочайший приказ от 10 августа 1848 года // Сборник высочайших приказов за май — октябрь 1848 года. — СПб., .. Незабаром призначений штабс-ротмістром, а 23 квітня 1850 — ротмістромВысочайший приказ от 23 апреля 1850 года // Сборник высочайших приказов за январь — июнь 1850 года. — СПб., .. У тому ж році, 3 жовтня, станом здоров'я вийшов у відставкуСписок гражданским чинам первых трех классов. Исправлен по 1-е октября 1894 года. — СПб., 1894. — С. 155—156..

Три роки провів за кордоном. З початком Кримської війни повернувся до Росії. 23 червня 1855 року визначений з відставки на службу з зарахуванням по кавалерії з чином підполковника і призначенням для особливих доручень при новоросійському та бессарабському генерал-губернаторі графі СтрогановіВысочайший приказ от 23 июня 1855 года // Сборник высочайших приказов за апрель — июнь 1855 года. — СПб., .. Займався питаннями посібників пораненим на війні воїнам та розміном полонених, за заслуги в цій діяльності був відзначений діамантовим перснем від імператриці Марії Олександрівни, а 14 листопада 1857 призначений полковникомВысочайший приказ от 14 ноября 1857 года // Сборник высочайших приказов за июль — декабрь 1858 года. — СПб., .. Також був відзначений орденами від французького, сардинського та турецького урядівСписок полковникам по старшинству. Исправлено по 1-е января. — СПб., 1863. — С. 324..

В 1850-ті роки придбав підмосковну садибу Петровське-Алабіно.

12 січня 1860 року звільнений з посади при новоросійському і бессарабському генерал-губернаторі і призначений до роботи при Міністерстві внутрішніх справВысочайший приказ от 12 января 1860 года // Сборник высочайших приказов за январь — декабрь 1860 года. — СПб., ., а в липні звільнений у відпустку за кордон для лікування хворобиВысочайший приказ от 9 июля 1860 года // Сборник высочайших приказов за январь — декабрь 1860 года. — СПб., .Высочайший приказ от 19 января 1861 года // Сборник высочайших приказов за январь — июнь 1861 года. — СПб., ..

Повернувшись до Росії, в 1863 році був обраний верейським повітовим предводителем дворянства, а в 1865 також і почесним світовим суддею Верейського повітуСписок полковникам по старшинству. Исправлено по 1-е апреля. — СПб., 1867. — С. 121.. 30 квітня 1867 року призначений генерал-майором зі звільненням з військової служби. В 1869 обраний московським губернським предводителем дворянства, за посадою був членом комісії для побудови в Москві Храму в ім'я Христа Спасителя і Опікунської ради закладів громадського піклування в МосквіСписок высшим чинам государственного, губернского и епархиального управлений. — СПб., 1873. — С. 126, 141, 221.. 14 липня 1873 отримав чин таємного радника. У січні 1875 року залишив посаду предводителя, і того ж року був відзначений придворного чину шталмейстера.

З 1883 по 1889 рік складався полтавським губернським предводителем дворянства та членом Ради піклування Полтавської Маріїнської жіночої гімназіїСписок высшим чинам государственного, губернского и епархиального управлений. — СПб., 1888. — С. 124..

У 1890 році призначений почесним опікуном Московської присутності Опікунської ради установ імператриці Марії, з 18 грудня 1890 по грудень 1896 рік був членом Ради з навчальної частини московських училищ ордена Святої Катерини і ОлександрівськогоПридворный календарь на 1897 год. — СПб., . — С. 76..

Помер 22 грудня 1900 (4 січня 1901) року в Москві. Похований у селі Лотошино Старицького повіту Тверської губернії (нині Лотошинський район Московської області).

Залишив «Спогади» («З моєї старовини»), частково опубліковані в «Російському архіві» в 1900—1901 роках.

Нагороди

За роки служби князь О. Мещерський був відзначений нагородамиСписок подполковникам по старшинству. Исправлено по 17-е февраля. — СПб., 1856. — С. 317.:

орден Святого Олександра Невського (1892) орден Білого орла (1886) орден Святого Володимира 2-го ступеня (1874) Найвище благовоління (1872, 1873) орден Святої Анни 1-го ступеня (1872) орден Святого Станіслава 1-го ступеня (1869) орден Святого Станіслава 2-го ступеня (1856) орден Святого Володимира 4-го ступеня (1849) орден Святої Анни 3-го ступеня з бантом (8 серпня 1845) медаль «На згадку про війну 1853—1856» (1856) медаль «На згадку про коронацію імператора Олександра III» (1883) медаль «На згадку царювання Імператора Миколи I» (1896) медаль «На згадку царювання імператора Олександра III» (1896) медаль «На згадку коронації Імператора Миколи II» (1896) орден Почесного легіону, офіцерський хрест (Франція, 1856) орден Святих Маврикія та Лазаря, офіцерський хрест (Сардинія, 1856) орден Меджидія 3-го ступеня (Туреччина, 1857) орден Корони 2-го ступеня (Пруссія, 1867) орден Франца-Йосифа 1-го ступеня (Австро-Угорщина, 1874)

Родина

30 квітня 1848 року князь О. Мещерський одружився з дочкою опікуна Московського навчального округу Сергія Строганова, Єлизаветою (1826—1895). Їхня дочка Наталія (1849—1910) від шлюбу з італійським герцогом Фабриціо Сассо-Руффо мала доньок Марусю та Лізу — дружин барона П. Врангеля та князя імператорської крові Андрія Олександровича, а також Ольгу — дружину Бориса Йофана.

Овдовівши в 73 роки, О. Мещерський одружився вдруге — з Катериною Підбірською (1870—1945), і мав від цього шлюбу сина В'ячеслава (1897—1952) і невідому дочку. Мемуаристка Катерина Мещерська (пом. 1995) стверджувала, що є дочкою, яка народилася після смерті батька Олександра Мещерського, але ці відомості сумнівні.

Примітки

Література

Павловский И. Ф. Полтавцы: Иерархи, государственные и общественные деятели и благотворители. — Полтава, 1914. Руммель В. В., Голубцов В. В. Родословный сборник русских дворянских фамилий: В 2 томах. — СПб.: Издание А. С. Суворина, 1886—1887.

Посилання Мещерський Олександр Васильович на сайті История Полтавы