Зигмунт Хмелевський

Зигмунт Хмелевський (16 травня 1894, Одеса-26 травня 1978, Варшава) — польський актор театру і кіно, театральний режисер і педагог.

Біографія Народився в родині комірника Францішека та Вікторії. У рідній Одесі закінчив гімназію та ремісничу школу, а також брав приватні уроки акторського мистецтва. Тут він також зробив свої перші кроки на сцені, спочатку в російському театрі фарсу (1912—1914), а потім у польському театрі (1914—1916).

У 1918 разом з дивізією генерала Люціана Желіговського приїхав з Росії до Польщі. 29 листопада 1919 року дебютував у варшавському театрі «Редута» роллю офіцера у виставі Стефана Жеромського «Білішим від снігу я стану».

Виступав переважно на столичних сценах: театрі «Редута» (1919—1929), театрі «Атенеум» (1930—1933 і 1937—1939), Новому театрі (1947—1949), Національному театрі (1949—1953) і Польському театрі. (1953—1968). Його також можна було побачити в театрах Кракова, Вільнюса та Лодзі. З 1929 року працював і режисером театру.

Дебютував у кіно у 1921 році, більшість ролей у кіно зіграв у міжвоєнний період. У 1955—1958 роках викладав у Державній театральній школі у Варшаві. Входив до Управи ЗАСП (1933—1934 та 1947). 1 вересня 1968 року вийшов на пенсію.

Виступав також у Телевізійному театрі у виставах: Хірургія Антона Чехова, режисер Естер Воднаров (1954), заступник, «Містер Луно» Гі де Мопассана, режисер Марек Тадеуш Новаковський (1957), «Повстання ангелів» Анатоля Франса, режисер Ян Кульма (1960) та в «Анна Кареніна» Льва Толстого, режисер Адам Ганушкевич (1961) та у виставі «Страніцький і національний герой» Фрідріха Дюрренматта, режисер Зигмунт Гюбнер як редактор Грім (1962).

З 30 грудня 1920 року його дружиною була актриса Станіслава Пержановська, відома з ролі Гелени Матисякової в радіоромані Matysiakowie.

Помер 26 травня 1978 року у Варшаві, похований 30 травня 1978 року на Бруднівському цвинтарі (діл. 37B-III-23).

Фільмографія

Cud nad Wisłą (1921) Cyganka Aza (1926) — Апраш, ватажок циган Szlakiem hańby (1929) — матрос в шинку Janko Muzykant (1930) — власник шинку «Krzaczki». Księżna Łowicka (1932) Jego ekscelencja subiekt (1933) — Зигмунт Крахт, кандидат у чоловіки Ані Pod Twoją obronę (1933) — голова зовнішньої розвідки Przybłęda (1933) — міський голова Ромео i Юльця (1933) — Валерій Липко, клієнт офісу «Ромео і Юльця». Шпигун у масці (1933) Córka generała Pankratowa (1934) — командор Цитаделі Czy Lucyna to dziewczyna? (1934) — президент Павел Бортновський, батько Люцини Przebudzenie (1934) Barbara Radziwiłłówna (1936) — Миколай Радзивілл «Чорний» Jego wielka miłość (1936) — директор театру Пан Твардовський (1936) — посол від Москви Róża (1936) Tajemnica panny Brinx (1936) — Вільчинський Trędowata (1936) — Граф Барський Wierna rzeka (1936) — корчмар Ordynat Michorowski (1937) — Граф Барський Skłamałam (1937) — президент Doktór Murek (1939) Nad Niemnem (1939) Ja tu rządzę (1939/1941) — президент Боніфацій Журек-Журковський, батько Кіції Przez łzy do szczęścia (1939/1941) — імпресаріо Лени Останній етап (1947) — сановник гестапо, супроводжує міжнародну комісію Niedaleko Warszawy (1954) — полковник Гопкінс, бос Богуцького Nikodem Dyzma (1956) — президент Артур Раковецький Szkice węglem (1956) — голова району Kapelusz pana Anatola (1957) — Ян Вольський, директор страхової компанії Zadzwońcie do mojej żony (1958) — Рибковський, пасажир поїзда Cafe pod Minogą (1959) — німецький генерал Inspekcja pana Anatola (1959) — Ян Вольський, директор страхової компанії Walet pikowy (1960) — Попеску Кодова назва «Нектар» (1963) — головний редактор «Echa Warszawy»

Ордени та нагороди Лицарський хрест Ордена Відродження Польщі (11 липня 1955) «w 10 rocznicę Polski Ludowej za zasługi w dziedzinie kultury i sztuki». Золотий Хрест Заслуги (23.06.1927)M.P. z 1927 r. nr 143, poz. 369 «za ofiarne szerzenie kultury polskiej w województwach wschodnich». Медаль 10-річчя ПНР (19.01.1955) — Uchwała Rady Państwa z dnia 19 stycznia 1955 r. nr 0/196 — na wniosek Ministra Kultury i Sztuki.

Вшанування пам'яті Його ім'я значиться на табличці пам'яті видатних митців польської культури, встановленій у 2020 році на будинку на вул. Odolańska 20 у Варшаві, де він жив із дружиною Станіславою Пержановською.

Примітки

Посилання Зигмунт Хмелевський в базі IMDB

Zygmunt Chmielewski в бібліотеці Polona