Кріпацтво в Польщі — форма феодальної ренти, що полягає в безкоштовній і примусовій праці селян на землевласника в обмін на користування своїм господарством. Панщина існувала на польських землях з XII ст. до 1864 рокуPraca zbiorowa. Mała Encyklopedia rolnicza. Warszawa 1964, s. 528Tadeusz Łepkowski. Mały słownik historii Polski. Warszawa 1964, s. 233. При австрійському поділі цісарським указом 1797 року він заборонив спадкоємцям примусово виконувати непогашену панщинуTadeusz Mencel. Galicja Zachodnia 1795—1809. Studium z dziejów ziem polskich zaboru austriackiego po III rozbiorze. Lublin 1976, s. 92.. Зі скасуванням кріпосного права не зникли соціальні та матеріальні перепони, які робили селян особами другого сорту. Позбавлені громадських прав і з важким доступом до освіти селяни проводили боротьбу за свої права, зокрема так званий народний рух.
Причини виникнення кріпацтва в Польщі та його розвиток Панщина стала панівною формою плати за користування землею в Польщі внаслідок бурхливого розвитку сільського господарства. Однією з найбільших проблем у розвитку такої системи господарювання була проблема забезпечення робочою силою та знаряддями праці. Спочатку можна було відкупитися від влади феодала за певну суму грошей (так зване звільнення), але з часом і це було заборонено. Вже в XV столітті поширеною була 2-3-денна панщина. У 1520 році Торунський привілей популяризував панщину до 1 дня на тиждень з лану, але вже в другій половині XVI ст., внаслідок надання шляхті права визначати тривалість роботи на панщині, 2 дні тиждень з лану вважався звичайною нормою в королівських землях, а приватні та церковні адміністратори вимагали від селян ще більшої кількості днів.
У 1520 році польський сейм встановив розмір панщини в один день на тиждень з розрахунку на оброблене поле. Пізніше в Речі Посполитій було запроваджено кріпацтво, яке базувалося на кількості землі, якою володів селянин, з використанням днів на тиждень на один лан — наприклад, панщина 4 дні на один лан на тиждень означала, що селянин з половиною феода мав працювати на пана 2 дні на тиждень, а власник 1 лану — 4 дні. Причому селянин не повинен був відробляти тільки свою панщину — якщо він відробляв 1 день разом з 2 синами старшого віку та 1 батраком, йому зараховувалося 4 дні. У XVII столітті панщина становила шість днів безкоштовної праці на тиждень. У середині XVII століття панщина поширювалася до 4-5 днів, а в XVIII столітті іноді до 6-7 і навіть 10 днів на тиждень . Зрідка траплялися абсурдні випадки, коли селянин змушений був працювати 12 днів на тиждень з 1/3 лануMarian Lech, Za króla Sasa, Warszawa 1965, s. 71.. Варто зауважити, що це не означає, що селянин працював щодня — він просто зобов'язаний був працювати разом із синами чи найманими батраками, щоб відпрацювати певну кількість «трудоднів» на тиждень. Священики Сміглецький і Старовольський підтримували обмеження панщини 3–4 днями на тижденьJanusz Tazbir, Święci grzesznicy i kacerze. Wiedza powszechna, 1959, s. 36–37..
До кінця XVII століття в центральній Польщі у деяких регіонах селянин все ще сплачував ренту, не будучи змушеним до панщиниWładysław Czapliński, O Polsce siedemnastowiecznej, Warszawa 1966, s. 32.. Багатші селяни могли звільнитися від кріпацтва й оселитися в містіHistoria chłopów polskich, tom I, Do upadku Rzeczypospolitej szlacheckiej, pod red. Stefana Inglota, Warszawa 1970, s. 284..
В добу просвітницьких реформ, у другій половині XVIII ст., становище польського селянина покращилося. Пьотр Кімла підтримує цю теорію, вказуючи на втечу селян-русинів та росіян на території Республіки Польща, також зазначаючи, що це явище могло б посилитися, якби польська держава та її урядовий акт від 3 травня 1791 року збереглися. Ця конституція надавала свободу всім селянам, які прибували до Польщі, що викликало обурення російської правительки Катерини II, яка заявила, що «більшість селян з Білої Русі приїде до Польщі, а решта залишиться при мені». Кімла також зауважив, що гноблення селян у Речі Посполитій інколи перебільшувалося іноземними дослідниками, насамперед французькими, і використовувалося як аргумент для виправдання поділів Речі Посполитої. При цьому багато хто з них не описували становище селян у Російській імперії (перш за все — українців), яке було набагато важчим. За представлення саме такої позиції автори отримували платню з Петербурга.
Види кріпосного права
Пішня панщина — основний вид кріпосного права, що передбачає примусову і безкоштовну працю всіх селян, тобто хліборобів, дворових і навіть безземельних коморників, за винятком селян, які зазвичай мали виконувати панщину. Подвійна панщина — різновид панщини, що обтяжувала селян, переважно тих, які були зобов'язані приходити на роботу зі своїми людьми Jan Rutkowski. Historia gospodarcza Polski do 1864 r. Warszawa 1953, s. 89. Факультетська панщина (світанок) — запроваджена у XVII—XVIII ст., як відповідь феодалів на зниження якості праці кріпаків. Була визначена територія, де мали виконуватися всі роботи, починаючи від оранки і закінчуючи транспортуванням врожаюAntoni Mączak. Encyklopedia historii gospodarczej Polski do 1945 roku. Warszawa 1981, T. 1. s. 285. Дармоча або вільна праця — безкоштовна і примусова робота, що виконується селянами, не зазначена ні в чинному законодавстві, ні в будь-якому договорі між паном та селяниномAntoni Mączak. Encyklopedia historii gospodarczej Polski do 1945 roku. Warszawa 1981, T. 1. s. 135.. Толоки, поваби або ґвалт — надзвичайна, примусова й неоплачувана робота, яку виконували селяни в періоди інтенсивних сільськогосподарських робіт (наприклад, під час жнив, сінокосу чи оранки), винагороджувалась лише частуваннямZbigniew Goliński. Abysmy o ojczyźnie naszej radzili. Antologia publicystyki doby stanisławowskiej. Warszawa 1984, s. 385, 386..
Кріпацтво та єврейське населення в Польщі
У XVIII столітті пропінаційні орендарі, які, зазвичай, орендували разом із пивоварнями та корчмами допоміжні господарства дрібних (хуторських) або середніх селянських господарств складали понад чверть усього єврейського населення Речі Посполитої. Ці люди не працювали на землі, а виконували панщину. Власники маєтків (у тому числі священики та монахи, які виконували функції розпорядників маєтків) передавали їм узгоджену в договорах кількість днів панщини своїх підданихJakub Goldberg, Władza dominialna Żydów — arendarzy dóbr ziemskich nad chłopami w XVII—XVIII w., w: Przegląd Historyczny, Tom 81, Numer 1-2 (1990), s. 189—190..
Події, пов'язані з розвитком і ліквідацією проблеми кріпацтва в Польщі
1105 — Тинецький привілей, перший документ, що встановлював розмір панщини на монастирські та церковні маєтки; з XII століття до 1520 року розмір панщини, встановленої для селян, становив від 2 до 4 днів на рікPraca Zbiorowa. Mała encyklopedia rolnicza. Warszawa,1964. s. 528. 1496 — Пйотркувський статут — відтоді лише один селянин на рік міг покинути село. 1520 — Торунський привілей — обов'язок відбувати панщину було збільшено до 1 дня на тиждень і охоплювало всіх кріпаківAntoni Mączak. Encyklopedia historii gospodarczej Polski do 1945 roku. Warszawa 1981, T. 2, s. 34. Постійно зростаюче кріпацтво досягло у XVIII ст. у спорадичних випадках до 10 днів на тижденьJózef Gierowski, Józef Leszczyński. Historia dla klasy 2 liceum ogólnokształcącego. Warszawa 1990, s. 121. 1760 — у маєтках Анджея Замойського відбувся обмін панщини на оброк для селянJózef Gierowski, Józef Leszczyński. Historia dla klasy 2 liceum ogólnokształcącego. Warszawa 1990, s. 321.. 1776 — у проєкті земельного права під назвою «Кодекс Замойського» Анджей Замойський почав юридично покращувати існування селян, кодекс був відхилений сеймом у 1780 роціJózef Gierowski, Józef Leszczyński. Historia dla klasy 2 liceum ogólnokształcącego. Warszawa 1990, s. 355.. 1790 — автор брошури під назвою «Практичні замітки про польських кріпаків» постулювали заміну панщини примусовою орендоюJan Rutkowski. Historia gospodarcza Polski do 1864 r. Warszawa 1953, s. 232.. 1794 — Тадеуш Костюшко, перебуваючи в Босутові, 7 червня видав універсал, яким вдвічі зменшував розмір панщини для селян. 1794 — за Поланецьким універсалом селянам надано особисту свободу, незмінність із землі та скорочення панщини вдвічіJózef Gierowski, Józef Leszczyński. Historia dla klasy 2 liceum ogólnokształcącego. Warszawa 1990, s. 372.. 1811 — за указами 1811—1850 років кріпацтво було скасовано в Прусському поділіAntoni Mączak. Encyklopedia historii gospodarczej Polski do 1945 roku. Warszawa 1981, T. 2, s. 34.. У Великому герцогстві Познанському 1823 року. 1816 — заснування Станіславом Сташицем Грубешівського сільськогосподарського товариства в Грубешівському повіті, скасування панщини для селян у його володінняхBrodowska H., 1956, Towarzystwo Rolnicze Hrubieszowskie, Warszawa.. 1830 — Ян Ольрих Шанецький подав до Сейму проєкт про скасування кріпацтва, відхилений депутатами Королівства Польського. 1846 — указом царя Миколи I Романова в Царстві Польському скасовано кріпацтво у вигляді чиншів, осудів та примусової рентиJan Rutkowski. Historia gospodarcza Polski do 1864 r. Warszawa 1953, s. 311.. 1848 — згідно з патентом від 17 квітня 1848 року кріпосне право було скасовано в Австрійській імперії. Скасування кріпосного права було результатом Краківського повстання та Галицької різаниниJan Rutkowski. Historia gospodarcza Polski do 1864 r. Warszawa 1953, s. 318.. 1861 — під впливом масової відмови надавати послуги судам, згідно з наказом царя Олександра II від 4 (16) травня в Королівстві Польському було скасовано кріпацтво в обмін на викуп землі. 1862 — указом від 5 червня в Королівстві було введено перехід від викупу на ренту. 1863 — у своєму маніфесті від 22 січня Національний Уряд, щоб масово залучити селян до повстання, пообіцяв надати селянам виборчі права в Королівстві Польському, проголошуючи: Земля, якою землеробський народ раніше володів на правах оренди або corvée відтепер стає їх безумовною власністю. 1864 — розпорядженням царя Олександра II від 19 лютого (2 березня) про надання селянам селянських прав у Царстві Польському було скасовано кріпосний викуп і ренту для землевласника, запроваджено єдиний земельний податок, з якого колишнім власникам, переважно дворянству та духовенству, виплачувалася грошова компенсаціяAntoni Mączak, Encyklopedia historii gospodarczej Polski do 1945 roku (O-Ż), Warszawa 1981, s. 447—448.. Царським указом було введено повне і негайне безправне право селян за умови відшкодування.
Наслідки кріпацтва в Польщі Значне зниження ефективності праці селян (вони не дбали про відробіток землі, урожай якої і так не належав ним). Отже, господарства, де використовувалася праця кріпаків, були значно менш прибутковими порівняно із західними). Пристрасть селянина до панщини. Переселення селян у малозаселені райони, рятуючись від експлуатації (утворення осередків вільного населення, особливо на українських землях — див.: Козацтво).
Пережитки у XX столітті