Горлиця китайська (Spilopelia chinensis) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Мешкає в Південно-Східній Азії. Вид був інтродукований у багатьох частинах світу, де сформувалися дикі популяції.

Раніше цей вид входив до роду Горлиця разом з іншими горлицями, але дослідження показало, що він відрізняється від типових горлиць. Цей птах має охристе забавлення, довгий хвіст і чорно-білий плямистий «комір» на спині і шиї. Кінчик хвоста білий, а на покривних перах крил є світло-охристі плями.

Існують значні варіації в забавленні між популяціями в межах його широкого ареалу. Вид зустрічається в рідколіссях і садах, трапляється в містах.

Таксономія Китайська горлиця була офіційно описана у 1786 році австрійським натуралістом Джованні Антоніо Скополі під назвою Columba chinensis. Раніше цей вид входив до роду Streptopelia. Молекулярно-філогенетичне дослідження, опубліковане в 2001 році, показало, що рід був парафілетичним щодо роду Голуб. Для створення монофілетичного роду китайську горлицю, а також близькоспоріднену малу горлицю було переміщено до відноваленого роду Spilopelia, введеного шведським зоологом Карлом Якобом Сундевалем у 1873 році. Сундеваль визначив Columba tigrina як типовий вид цього роду. Цей таксон зараз вважається підвидом китайської горлиці.

Було запропоновано кілька підвидів для варіацій оперення та розміру, які спостерігаються в різних географічних популяціях. Номінальна форма походить з Китаю (Кантон), звідки також походить інтродукована популяція на Гаваях. Підвид formosa з Тайваню вважався сумнівним і не відрізнявся від номінальної популяції. Індійський підвиди suratensis (місцевість типу Сурат) і ceylonensis зі Шрі-Ланки мають дрібні рудуваті або червоні плями на спині. Існує тенденція до зменшення розміру, причому екземпляри з південної Індії менші, і ceylonensis може бути лише частиною цієї лінії. Малий і середній покриви крила також помічені на кінчику коричневого кольору. Ця плямистість відсутня в популяціях, розташованих далі на північ і схід від Індії, таких як tigrina, які також сильно відрізняються за вокалізацією від індійських форм. Інші, такі як vacillans (chinensis), forresti (tigrina) і edwardi (від Chabua — suratensis ), вважалися підвидами.

Визнано п'ять підвидів: Spilopelia chinensis suratensis (Gmelin, JF, 1789) — Пакистан, Індія, Непал і Бутан; Spilopelia chinensis ceylonensis (Reichenbach, 1851) — Шрі-Ланка (має коротші крила, ніж suratensis); Spilopelia chinensis tigrina (Temminck, 1809) — Бангладеш і північний схід Індії через Індокитай до Філіппін і Зондських островів; Spilopelia chinensis chinensis (Scopoli, 1786) — північний схід М'янми до центрального та східного Китаю, Тайвань; Spilopelia chinensis hainana (Hartert, 1910) — Хайнань (біля південно-східного Китаю).

Підвиди S. c. suratensis і S. c. ceylonensis значно відрізняються від інших підвидів як оперенням, так і вокалізацією. Це змусило деяких орнітологів виокремити S. c. suratensis як окремий вид.

Опис

Основний колір цієї стрункої горлиці охристо-коричневий, що переходить у сірий на голові та животі. На спині та з боків шиї є напівкомір із чорних пір'їн, які роздвоюються та мають білі плями на двох кінчиках. У індійських і шрі-ланкійських підвидів середні покривні пера мають коричневий колір з рудими плямами, які на кінчику розділені сірою смугою, що розширюється.

Пір'я крил темно-коричневі з сірими краями. Центр черевця і отвір білі. Зовнішні пір'я хвоста мають білий кінець і стають видимими, коли птах злітає. Статі подібні, але молоді особини тьмяніші за дорослих і не набувають плям на шиї, поки не досягнуть зрілості. Довжина коливається від 28 до 32 сантиметрів.

У дикій природі іноді може зустрічатися аномальне оперення, наприклад лейкізм.

Поширення і середовище проживання Китайська горлиця у своєму рідному ареалі в Азії зустрічається в різних середовищах існування, включаючи ліси, чагарники, сільськогосподарські угіддя та житло. В Індії його зазвичай можна знайти у вологих регіонах, а мала горлиця (S. senegalensis) частіше з'являється в більш сухих районах. Ці горлиці здебільшого зустрічаються на землі, де вони шукають насіння та зерно, або на низькій рослинності.

Вид закріпився в багатьох районах за межами його рідного ареалу. Ці території включають Гаваї, південну Каліфорнію, Маврикій,Roger Safford and Frank Hawkins, "The Birds of Africa: Volume VIII: The Malagasy Region: Madagascar, Seychelles, Comoros, Mascarenes", A&C Black, 2013. Австралію та Нову Зеландію.Barrie Heather and Hugh Robertson, "The Field Guide to the Birds of New Zealand", Viking, 1996.

В Австралії вони були завезені в Мельбурн у 1860-х роках і з тих пір поширилися, але немає достатніх доказів того, що вони конкурують з місцевими горлицями. Тепер їх можна знайти на вулицях, у парках, садах, на сільськогосподарських угіддях і в тропічних чагарниках у різних місцях по всій східній Австралії та навколо міст і великих міст на півдні Австралії. Вихідні популяції, мабуть, S. c. chinensis і S. c. tigrina в різних пропорціях.

Поведінка та екологія

Китайські горлиці пересуваються парами або невеликими групами, шукаючи на землі насіння трав, зерна, опалі фрукти та насіння інших рослин. Однак іноді вони можуть ловити комах і, як було зафіксовано, харчуються крилатими термітами. Політ швидкий з рівномірними ударами та періодичним різким змахом крил. Показовий політ передбачає зліт під крутим кутом із гучним лясканням крилами, а потім повільне ковзання вниз із розчепіреним хвостом. Сезон розмноження поширений у теплих регіонах, але, як правило, влітку в помірних діапазонах. На Гаваях вони розмножуються цілий рік, як і всі три інші інтродуковані види горлиць. Під час залицяння самці воркують, кланяються та показують у повітрі. На півдні Австралії вони розмножуються переважно з вересня по січень, а на півночі восени. Вони гніздяться переважно в низькій рослинності, будуючи тендітну чашку з гілочок, у якій відкладаються два білуваті яйця. Гнізда іноді розміщують на землі або на будівлях та інших спорудах. У будівництві гнізда, насиджуванні і вигодовуванні дитинчат беруть участь обоє батьків. Яйця вилуплюються приблизно через 13 днів і вилітають через два тижні. Можна виростити більше одного виводка.

Вокалізація китайської горлиці включає тихе воркування кру-крук-кру-кру... кру-кру-кру, причому кількість кінцевих кру різна в індійській популяції та відсутня в tigrina, chinensis та інших популяціях на сході.

Вид розширює свій ареал у багатьох частинах світу. Популяція іноді може швидко зростати та зменшуватися протягом приблизно п'яти років. На Філіппінах цей вид може випереджати Streptopelia dusumieri. Їхня звичка злітати в повітря, коли їх турбують, робить їх небезпечними на аеродромах, часто стикаючись із літаками та іноді завдаючи шкоди.

Примітки