Польсько-литовські королівські вибори 1704 року були виборами для визначення нового кандидата на польсько-литовський престол.
Історія На початку 1700 року король польський, великий князь литовський і курфюрст саксонський Август II Сильний розпочав Велику Північну війну, атакувавши шведську Ліфляндію. Незважаючи на підтримку Московії, саксонська армія програла кілька битв, і незабаром після цього війська Шведської імперії контролювали більшу частину Речі Посполитої. У червні 1703 року Август ІІ скликав надзвичайний сейм у Любліні, де наразився на широку критику. Його противника очолювали примас Польщі Міхал Радзейовський та сини покійного короля Яна III Собеського Якуб і Константій.
Противники Августа II утворили Варшавську конфедерацію і 16 лютого 1704 року у Варшаві скинули його з престолу. У квітні того ж року молодий познанський воєвода Станіслав Лещинський зустрівся з королем Швеції Карлом XII у Лідзбарку-Вармінському. Шведський монарх, знаючи про вплив Лещинського у Великій Польщі, оголосив, що він має стати новим королем Польщі та Литви. Спочатку Лещинський пообіцяв тимчасово контролювати корону, щоб передати її Якову Людвіку Собеському, але так і не виконав своєї обіцянки.
12 липня 1704 року невелика група шляхтичів, зібрана в таборі шведської армії під Варшавою, проголосила Лещинського новим королем. Вибори підтвердив не примас Радзейовський, а єпископ Познані Миколай Свєнцицький, що суперечило традиції. 4 жовтня 1704 року Лещинського коронував львівський архієпископ Константій Зелінський. Коронація відбулася у варшавському Архикатедральному соборі Святого Яна.
Август II, однак, не відмовився від польської корони і не зрікся престолу. У травні 1704 року він утворив антишведську Сандомирську конфедерацію, закликав до посполитого рушення, а 30 серпня підписав Нарвський договір, який встановив річпосполитсько-московський союз і офіційно оголосив війну між Річчю Посполитою та Швецією. Це рішення призвело до громадянської війни в Польщі та Литві між прихильниками Августа та Лещинського. Спочатку Августу вдалося відвоювати Варшаву та заручитися підтримкою більшості сенаторів під час ради в Гродно. Однак 13 лютого 1706 року Август програв битву при Всхові і, зіткнувшись зі шведською окупацією Саксонії, в Альтрансштадтському договорі (1706) відмовився від претензій на польську корону.
Август знову посів польський престол 1709 року після поразки шведів у Полтавській битві. У помсту московські війська, що дислокувалися в Польщі, спалили і розграбували місто Лешно, яке належало родині Лещинських.
Див. також Елекція вільна поголовна Золота вольність Генрихові артикули
Джерела U. Augustyniak, Historia Polski 1572—1795, Warszawa 2008 M. Markiewicz, Historia Polski 1494—1795, Краків 2002