Фердинанд Тун-Гогенштайн, також Фердинанд Юда Таддаус граф фон Тун унд Гогенштайн (, Тетшен, Чехословаччина — , Берлін, Німеччина) — німецький дипломат, посол Німецької Демократичної Республіки (НДР) в Ірані та Афганістані, постійний представник НДР при ЮНЕСКО в Парижі. Єдиний посол НДР, який належав до блокової партії (НДПН), а не до СЄПН. Член Народної палати НДР.
Життєпис Фердинанд Тун народився в родині князя Франца Антона фон Туна унд Гогенштайна та його дружини Франциски, уродженої принцеси фон Лобковіц (дочка Фердинанда фон Лобковіца). Його бабуся Марі Піа фон Тун унд Гогенштайн, уроджена Хотек фон Хотков, була дочкою графа Богуслава Хотека фон Хоткова та сестрою Софі Хотек фон Хоткової, морганатичної дружини австрійського спадкоємця престолу, ерцгерцога Франца Фердинанда Габсбурга.
Фердинанд Тун закінчив середню школу в 1940 році та того ж року був призваний до лав Вермахту, мав звання лейтенанта. У 1943 році потрапив у полон до радянських військ. Під час полону навчався в антифашистській школі, яку організував Національний комітет за вільну Німеччину. У 1944 році вступив до Ліги німецьких офіцерів.
У грудні 1948 року звільнений з полону, виїхав до радянської окупаційної зони Німеччини. У 1949 році став членом Національно-демократичної партії Німеччини та був обраний до її головного комітету.
Навчався в Університеті Карла Маркса в Лейпцигу та в Німецькій академії державного управління. У 1954 році закінчив навчання зі ступенем з політології.
З 1949 до 1987 року обіймав різні посади в Міністерстві закордонних справ (МЗС) Німецької Демократичної Республіки. З 1949 до 1956 року — начальник протоколу; з 1956 по 1961 рік, а потім знову з 1969 по 1973 рік — радника посольства НДР у Радянському Союзі. З 1962 по 1968 рік очолював відділ міжнародних організацій МЗС НДР.
З квітня 1973 до 1975 року — посол НДР в Ірані, також був акредитованим в Афганістані.
З 1976 по 1982 рік працював науковим співробітником у Департаменті ООН МЗС НДР, де відповідав за контроль над озброєннями та роззброєння. Також очолював делегацію НДР у Групі ядерних постачальників з 1976 по 1978 рік, представляв НДР у Політичному комітеті Договору про нерозповсюдження ядерної зброї у 1980 році, очолював делегацію НДР на конференціях ООН з обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї в 1979 та 1980 роках, був членом робочої групи при офісі Генерального секретаря ООН з питань роззброєння з 1980 по 1981 рік. З 1966 по 1990 рік — член Президії Ліги Організації Об'єднаних Націй у НДР.
З лютого 1982 по 1987 рік — постійний представник Німецької Демократичної Республіки при ЮНЕСКО в Парижі.
Фердинанд Тун був членом НДПН до 1990 року.
Родина Після повернення з радянського полону одружився з літературознавцем Ньотою Кірхнер у Лейпцигу, з якою мав трьох дітей. Після виходу на пенсію жив у Берліні до своєї смерті у 2022 році. Подружжя Тун поховано на Панковському кладовищі III Берліна.
Нагороди орден "За заслуги перед Вітчизною " у сріблі (1970) орден "За заслуги перед Вітчизною " у золоті (1981) орден «Зірка дружби народів» (НДР) у сріблі (1985) Медаль 1985 року «40-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років»Jan Eik, Klaus Behling: 111 Fragen an die DDR: Wer, warum, wieso, weshalb?, Edition Berolina, 2013
Посилання
Джерела Helmut Müller-Enbergs: Thun, Ferdinand. In: Wer war wer in der DDR? 5. Ausgabe. Band 2. Ch. Links, Berlin 2010, ISBN 978-3-86153-561-4. Siegfried Bock, Ingrid Muth, Hermann Schwiesau: Die DDR-Außenpolitik, ein Überblick. Daten, Fakten, Personen (III). LIT Verlag Dr. W. Hopf, Berlin 2010, S. 358f. Буссо фон Альвенслебен : принц і посол НДР. До 100-річчя від дня народження Фердинанда Туна, колишнього графа фон Тун унд Гогенштайна. В: Deutsches Adelsblatt — Журнал німецьких дворянських товариств, 60-й рік, № 7, 15 липня 2021 р., стор. 18–20. Документи Федерального архіву штату Нью-Йорк 4659