Сероцька різанина, що сталася в ніч з 4 на 5 вересня 1939 року в селі Сероцьк на півночі Польщі, була воєнним злочином, скоєним Вермахтом під час вторгнення до Польщі. Тієї ночі німецькі охоронці розстріляли від 66 до 84 поляків, переважно військовополонених.

Різанина .4 вересня 1939 року, близько 19:30, солдати Вермахту привели на поле поблизу Сероцька велику групу з приблизно 3500 польських полонених. Більшість із них були солдатами з розбитих частин Поморської армії, але до групи також входило кілька інтернованих цивільних осіб. В'язням було наказано розташуватися на нічліг просто неба

Близько півночі, між 00:00 та 01:00, охоронці раптово освітили поле фарами автомобілів і почали хаотичну стрілянину. Налякані в'язні намагалися сховатися в копицях сіна.  Повідомляється, що поляків обстрілювали з гвинтівок, а також протитанкових гармат. Стрілянина припинилася лише тоді, коли виникла загроза ураження німецьких солдатів. В результаті було вбито кілька десятків в'язнів.

Шимон Датнер повідомив, що тієї ночі було вбито 66 польських солдатів.  Барбара Боярська оцінила кількість жертв у 69 (понад 60 військовополонених та кілька цивільних осіб),  тоді як у документах Вермахту зазначається 84 жертви

Різанину скоїли солдати 604-го дорожнього будівельного батальйону. Згідно з військовим щоденником II німецького армійського корпусу:

Під час допитів свідків, проведених наприкінці 1960-х років, не вдалося встановити, чи справді польські в'язні намагалися втекти, як стверджували німецькі охоронці.

Датнер стверджував, що різанина була результатом провокації. Він стверджував, що після того, як в'язні влаштувалися спати, німецькі охоронці раптово закричали, що наближається танк, і наказали в'язням сховатися. Деякі підкорилися, сховавшись у копицях сіна, а потім пролунав один постріл, який послужив сигналом до початку різанини

Наступного дня товариші жертв (за іншими даними, місцеві жителі) поховали вбитих у братській могилі на місці трагедії. Жертв ексгумували у жовтні 1947 року. Вдалося ідентифікувати кількох убитих, зокрема одного цивільного: залізничника Станіслава Лонського.

Примітки