Джоан Мітчелл (Joan Mitchell 12 лютого 1925 — 30 жовтня 1992) — американська художниця, одна з найвидатніших авторок повоєнної доби. У першу чергу відома великими картинами у стилі абстрактного експресіонізму. На сучасному артринку Мітчелл — одна з найдорожчих мисткинь.

Життєпис

Мати, Маріон Стробель — донька інженера-сталевара. Маріон була поеткою, письменницею, літературною критикинею, працювала редакторкою часопису Poetry. Батько, Джеймс Герберт Мітчелл походить з міста Гавана, штат Іллінойс, з родини фермерів. Джеймс здобув медичну освіту, став дерматологом, очолював Американську дерматологічну асоціацію. Джеймс та Маріон після одруження оселилися у Чикаго, де і народилася Джоан.

У родині Мітчеллів цінували мистецтво: відвідували симфонічні концерти, музеї і вечори поезії. Щонеділі батько водив Джоан та її старшу сестру Саллі до Чиказького інституту мистецтв та Музею природної історії Філда. Джеймс любив малювати, особливо карикатури та начерки. Джоан почала серйозно вивчати живопис в 11 років, а пізніше навчалася у Чиказькому художньому інституті.

Після здобуття ступеня бакалавра в 1947 році Джоан отримала стипендію на рік навчання у Франції, також багато подорожувала Європою. У цей період її картини ставали все більш абстрактними. Повернувшись до Сполучених Штатів наприкінці 1949 року, Мітчелл оселилася в Нью-Йорку, і за рік стала активною учасницею «Нью-Йоркської школи» художників і поетів. Повернулася до навчання у Чиказькому художньому інституті та здобула ступінь магістра. Після участі Мітчелл у виставці «9th Street Show» у 1951 році вона завоювала репутацію однієї з провідних молодих художниць абстрактного експресіонізму.

У 1955 році Мітчелл почала жити між Нью-Йорком і Францією, а з 1959 року оселилася у Парижі. У 1968 році художниця переїхала до містечка Ветея у 55 км від Парижу. У 1878-1880 роках тут жив Клод Моне зі своєю родиною, завдяки йому місто стало популярним серед туристів.

До будинку Мітчелл у Ветей часто приїжджали художники, які працювали і жили у неї — хтось на день, хтось на кілька місяців. Особливого значення вона надавала підтримці молодих художників.

У 1984 році у художниці діагностували рак. Вона померла 30 жовтня 1992 року у Парижі.

Заповіт та Фонд Джоан Мітчелл

Щедрість художниці за життя продовжилася після її смерті зі створенням Фонду Джоан Мітчелл, про створення якого вона закликала у заповіті. Місія фонду — програми підтримки для окремих митців, популяризація та збереження спадщини художниці. Фонд Джоан Мітчелл надає стипендії та гранти молодим художникам, а також допомагає літнім митцям у документуванні їхніх робіт та плануванні спадщини.

Фонд оперативно надає пряму фінансову допомогу художникам, які постраждали від стихійних лих (наприклад, урагану Катріна) або втратили свої студії під час атак 11 вересня 2001 року. У 2020–2021 роках фонд виділив понад $1 млн на допомогу художникам, що постраждали від пандемії COVID-19. Загалом за час своєї діяльності фонд розподілив понад $22 млн серед більш ніж 1350 художників (за звітом Фонду на січень 2026).

Творчість

З будинку Мітчелл на березі Сени відкривався вид на котедж, де колись жив Клод Моне. Художниця надихалася природою Франції та сільськими пейзажами. Починаючи з кінця 1960-х, критики часто проводили паралелі між її творчістю та роботами Моне.

Спочатку Мітчелл погоджувалася з цим, але з часом стала заперечувати доречність таких порівнянь. Деякі критики вважають, що ці заперечення були наслідком втоми від постійних повторень про її діалог з Моне. Втім паралелі між творами Моне та Мітчелл арткуратори продовжують відстежувати досі. Як приклад можна навести виставку Monet/Mitchell: Painting the French Landscape , яка пройшла у музеї Saint Louis Art Museum у 2023 році.

Джоан Мітчелл визнавала вплив на її стиль Поля Сезанна, Едуара Мане, Вінсента ван Гога.

В інтерв’ю історикині мистецтва Лінді Нохлін Мітчелл згадувала, що захоплювалася натюрмортами з рибою Едуара Мане, які бачила у Чиказькому інституті мистецтв та пізніше у Парижі. Вона наголошувала, що відчуває набагато більший зв’язок із традиційним живописом ніж німецьким експресіонізмом.

Свій ранній стиль вона називала «сезаннівським» і описувала свій шлях як перехід від кубістичного трактування пейзажу, натхненного акварелями Сезанна, до повної абстракції.

Попри велику повагу до Пабло Пікассо, Джоан Мітчелл «уникала його як чуми», вважаючи, що його стиль просто не підходить для її власного художнього шляху. Серед сучасників її надихали роботи Віллема де Кунінга, Франца Клайна.

У розмові з Ліндою Нохлін Мітчелл також згадувала, що важливим джерелом візуальних образів для неї була природа Чикаго та озеро Мічиган, яке вона вважала фундаментально важливим для своєї творчості.

Визнання та місце спадщини Мітчелл на артринку

Мітчелл часто виставлялася в галереях Парижа, Нью-Йорка та Каліфорнії. Музей американського мистецтва Вітні, Чиказький художній інститут, Музей сучасного мистецтва та інші великі установи почали купувати її картини в 1950-х роках. Музей Вітні влаштував значну виставку її робіт у 1974 році. У 1982 році Мітчелл стала першою американською художницею, яка мала персональну виставку в Паризькому міському музеї сучасного мистецтва.

За життя Джоан Мітчелл була визнаною художницею. Але критики звертають увагу, що роботи Мітчелл довго недооцінювалася порівняно з творами її колег-чоловіків. Представник аукціонного дому Philips наголошував в інтерв'ю Artsy, що тривалий час вона “була затьмарена такими авторами як Ротко, Поллок, де Кунінг і Стілл». Порівняно з картинами цих художників, твори Мітчелл оцінювали в середньому у 10 разів дешевше.

Вперше картина Джоан Мітчелл була продана за $1 млн у 2002 році після ретроспективної виставки у Музеї Вітні. Експерти артринку вважають, що це сталося завдяки переосмисленню учасників ринку ролі жінок у мистецтві.

Після низки персональних виставок у великих музеях та змін на артринку поступово Джоан Мітчелл стала однією з найдорожчих художниць. Наразі у ТОП-10 найдорожчих творів, створених жінками, три картини Джоан Мітчелл.

У 2014 році продаж картини “Без назви”, 1960 встановив ціновий рекорд для мистецтва жінок: твір придбали за $ 11,9 млн. Того ж року цей рекорд було перевершено продажем “Білої квітки № 1”, 1932, Джорджії О’Кіфф за $44,4 млн. Ця першість трималася 11 років.

На сьогодні ціновий рекорд для робіт Джоан Мітчелл — $29,1 млн за картину “Без назви”, 1959, що була продана на аукціоні Christie’s 9 листопада 2023 року.

На торгах гонконзького відділення Sotheby’s 29 березня 2026 року диптих Джоан Мітчелл La Grande Vallée VII було продано за $17,6 млн, що є рекордною вартістю для жіночих робіт на азійському ринку.

Примітки