Тишівці (Тишовце, ) — місто у східній Польщі. Належить до Томашівського повіту Люблінського воєводства.
Положення Лежить над річкою Гучвою.
Історія Історично Тишівці мало два передмістя — Замлиння (сьогодні окреме село) та Дубина (нині частина міста).
У 1921 році міське поселення Тишівці входило до складу гміни Тишівці Венгрівський повіту Люблінського воєводства Польської Республіки. За даними перепису населення Польщі 1921 року в містечку налічувалося 678 будинків та 4420 мешканців, з них: 2101 чоловік та 2319 жінок; 377 православних, 1592 римо-католики, 2451 юдей; 86 українців («русинів»), 3439 поляків, 887 євреїв, 8 осіб іншої національності.
За німецької окупації у місті діяла філія Замістського Українського допомогового комітету та українська школа. У 1943—1944 роках польські шовіністи вбили в Тишівцях 11 українців.
Населення Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:
Віра
У місті були три трибанні церкви, спочатку православні, котрі після Берестейської унії, ймовірно, стали унійними. Одна із них, парафіяльна, стояла в середмісті й була присвячена святій Параски П'ятниці, друга в передмісті Замлиння — святого Микити, третя була в передмісті Дубині — Пречистої Діви Марії (Пресвятої Богородиці).
Перша згадка про православну церкву в Тишівцях датується 1531 роком. Перший відомий опис тишовецьких церков походить з 1660 року і був виконаний в ході візитації, проведеної після військових дій середини XVII століття. Всі три споруди були дерев'яними, а церква на Замлинні згадується як новозбудована (ймовірно відбудована після військових дій). Стан церков визнаний як «добрий». Коло всіх храмів були кладовища, які в передмісті Дубині і у середмісті були обгороджені, а коло Замлинської не огороджені. В записі, з 1660 року сказано, що вони описані в звітах в попередніх візитацій, котрі, однак, до нас не дійшли.Frykowski J (2012) Parafi e prawosławne i unickie w Tyszowcach XVI—XVIII wieku RADZYŃSKI ROCZNIK HUMANISTYCZNY. tom 10. — S.36 1872 року до місцевої греко-католицької церкви належало 1220 вірян.
У часи панування Російської імперії у 1871 році була побудована у московському стилі із каменю церква святої Параски / святого Миколи поруч зі старою церквою у середмісті, яку потім російська влада розібрала. 1875 року усі три греко-католицькі церкви перетворено на православні. Поруч з церквою святої Параски у 1920-ті роки стояло приміщення українського просвітного товариства «Рідна Хата».
17 червня 1938 року польська влада розібрала інші дві українські церкви — Пречистої Діви у передмісті на Дубині та святої П'ятниці на Замлинні. Архітектор Леонід Маслов подавав такий опис вигляду цих церков до їхнього руйнування:
Особистості
Уродженці Галина Вишневська ( 1930) — українська філологиня. Василь Криницький (1888-?) — український громадський діяч. Іван Левчук (1867—1947) — український церковний діяч. Семен Любарський (1878—1944) — український громадський і політичний діяч.
Примітки
Джерела