Європейський паспорт на вогнепальну зброю (European Firearms Pass, EFP) — ліцензія (посвідчення) на вогнепальну зброю, видана місцевим органом, у єдиному форматі, яка дозволяє громадянам Європейського Союзу (ЄС) подорожувати з однією або кількома видами вогнепальної зброї, зазначеними в ліцензії, з однієї держави-члена до іншої. Для певних цілей можуть знадобитися інші документи, залежно від чинного законодавства держав та причини переміщення; перевезення може бути тимчасовим (для участі в змаганнях) або постійним (для продажу). Заявник на EFP повинен вже мати ліцензію (посвідчення) держави-члена, за якою він/вона володіє вогнепальною зброєю.
Функції EFP вимагає та надає такі переваги:
мисливці на оленів, диких кабанів, диких птахів та шкідників, які перевозять свою вогнепальну зброю до іншої держави-члена ЄС стрільці по мішенях, які беруть участь у міжнародних змаганнях у ЄС дилери, продавці та імпортери вогнепальної зброї через кордони ЄС спеціалізовані колекціонери та музеї
Європейський паспорт на вогнепальну зброю (EFP) поширює "Чотири свободи" для європейських ліцензованих спортивних стрільців, колекціонерів зброї та торговців.
Директиви EEC/EC Європейський паспорт на вогнепальну зброю був вперше запроваджений у Європейській директиві про вогнепальну зброю (European Firearms Directive) 1991 рокуDirective 91/477/EEC. Поправка до директиви 2008/51/EC була схвалена у травні 2008 року, і законодавство держав-членів мало бути приведене до неї у відповідність до 28 липня 2010 рокуText of 2008/51/EC.
У пункті (Clause) 14 зазначається, що: "Європейський паспорт на вогнепальну зброю загалом функціонує задовільно і його слід розглядати як основний документ, необхідний мисливцям та стрільцям для володіння вогнепальною зброєю під час подорожі до іншої держави-члена. Держави-члени не повинні обумовлювати прийняття європейського паспорта на вогнепальну зброю сплатою будь-якого збору чи платежу."
Стаття (Article) 1 вносить зміни до статті 4 директиви 1991 року, щоб: "4. “Європейський паспорт на вогнепальну” видається на запит органами влади держави-члена особі, яка законно отримує у володіння та використовує вогнепальну зброю. Він дійсний протягом максимального періоду п’яти років, який може бути продовжений, та повинен містити інформацію, викладену в Додатку (Annex) II. Він не підлягає передачі та повинен містити інформацію про вогнепальну зброю, якою володіє та користується власник паспорта. Він повинен завжди перебувати у володінні особи, яка використовує вогнепальну зброю, і будь-яка зміна у володінні або характеристиках вогнепальної зброї, а також її втрата або крадіжка, повинні бути зазначені в паспорті."
Див. також
Право Європейського Союзу — правила щодо зброї та боєприпасів Ліцензія на вогнепальну зброю
Посилання