Олексі́й Гео́ргійович Рети́вов (псевдонім — Олексій Ретті; 30 березня 1926, Прага, Чехословаччина — 3 жовтня 2010, Київ) — американський журналіст, політолог та радіоведучий російського походження. Ветеран Російської служби радіостанції «Голос Америки», діяч російської еміграції.

Життєпис Ранні роки Народився 30 березня 1926 року в Празі (Чехословаччина) у родині російських емігрантів першої хвилі, що належали до донської козачої інтелігенції. Його батько, Георгій Митрофанович Ретивов, був офіцером Білої армії, брав участь у Бредовському поході, а в еміграції став видатним діячем Народно-трудового союзу (НТС) у Чехії. Дід по батьковій лінії — Митрофан Іванович Ретивов, лікар, який емігрував після Громадянської війни. Мати, Новелла Євгенівна Чирикова, була драматичною актрисою та старшою донькою відомого російського письменника-емігранта Євгена Чирикова.

З 1935 по 1944 рік Олексій навчався у Празькій російській гімназії. У роки Другої світової війни служив у Російській визвольній армії (РОА) по адміністративній частині, де займався обробкою прохань про вступ до лав армії, які масово надходили після проголошення Празького маніфесту в листопаді 1944 року.

У серпні 1944 року його батька заарештувало Гестапо, і Олексій відвідував його у в'язниці Панкрац. Батька звільнили лише у квітні 1945 року завдяки заступництву генерала А. Власова.

Переїзд до США Наприкінці квітня 1945 року родина Ретивових покинула Прагу товарним потягом, організованим НТС, і дісталася Австрії. Протягом чотирьох місяців вони жили на березі озера Валлерзее поблизу Зальцбурга, де Олексій підробляв в американському військовому таборі. Восени родина перебралася до табору для переміщених осіб (Ді-Пі) «Карлсфельд» біля Мюнхена, а згодом отримала житло в самому Мюнхені. У цей період Олексій вступив до університету. Живучи в Мюнхені, він разом із другом допоміг переховати у своїй квартирі радянського військового-перебіжчика Валентина Цонєва, рятуючи його від насильницької репатріації до СРСР.

У травні 1949 року, завдяки візовій допомозі Олександра Керенського, родина переїхала на постійне місце проживання до США. Восени 1950 року в Нью-Йорку Олексій Ретивов одружився з Тетяною Андріївною Кіршнер (на їхньому вінчанні був присутній О. Керенський).

Спочатку Олексій навчався в університеті Боулінг Грін (штат Огайо) на факультеті бактеріології. Пізніше вступив до аспірантури Колумбійського університету на кафедру політології, де у 1956 році здобув ступінь магістра.

Журналістська кар'єра У лютому 1961 року Олексій Ретивов став співробітником Російської служби радіостанції «Голос Америки» у Вашингтоні, де працював під псевдонімом Олексій Ретті.

Він відзначався високим професіоналізмом та точністю текстів. За його ініціативи на радіо була створена популярна рубрика «Американська преса про Радянський Союз». Ретивов зібрав великий архів матеріалів про дисидентський рух в СРСР.

У середині 1970-х років, на тлі американської політики «розрядки», керівництво «Голосу Америки» почало пом'якшувати риторику щодо СРСР і забороняти журналістам «втручатися» у внутрішні справи Радянського Союзу. У 1973 році, під час кампанії цькування А. Сахарова та О. Солженіцина, Ретивов зачитав в ефірі уривок з першого тому «Архіпелаг ГУЛАГ», після чого його відсторонили від підготовки оглядів преси. Не погоджуючись із такою редакційною політикою, 29 березня 1976 року він звільнився з радіостанції. Свої мотиви він виклав у відкритому листі до колег, який згодом, на особисте прохання Олександра Солженіцина, був опублікований у журналі «Континент» (№ 9, 1976 рік).

Після звільнення Ретивов співпрацював із журналом «Посів» та радіо «Свобода». У 1980 році за контрактом поїхав до Сеула, де протягом року працював у російському відділі корейського радіо (KBS), а також викладав російську мову та історію в місцевому університеті. Був змушений залишити роботу після того, як його перестали допускати до ефіру.

У 1983 році повернувся на «Голос Америки» як позаштатний співробітник. Вів власну історико-аналітичну програму, присвячену темам економіки, руху «Солідарність», війні в Афганістані, російській філософії та літературі (зокрема, знайомив слухачів із творами Василя Аксьонова).

Останні роки У 1989 році Олексій Ретивов уперше відвідав Росію. Відтоді він неодноразово бував на батьківщині своїх предків, відвідував родичів у Санкт-Петербурзі, Москві, Нижньому Новгороді, а також їздив до Ростова-на-Дону у козацьких справах, де йому було присвоєно звання осавула.

У 2006 році разом із дружиною переїхав на постійне проживання до Києва, до своєї доньки Тетяни Ретивової (поетеси, перекладачки та видавця).

Помер Олексій Георгійович Ретивов 3 жовтня 2010 року в Києві.

Примітки