Тувинський державний переворот 1929 року — державний переворот, що відбувся в жовтні 1929 року в Тувинській Народній Республіці. У результаті перевороту від влади була усунута права коаліція Тувинської народно-революційної партії на чолі з генеральним секретарем Дондуком Кууларом. Переворот організувала ліва фракція Тувинської народно-революційної партії за прямої підтримки органів НКВС СРСР.
Історія
Розкол ТНРП на ліву та праву фракції У 1920-х роках на тлі зростаючого тиску Радянського Союзу та Третього комуністичного інтернаціоналу на керівництво Тувинської Народної Республіки з вимогами пришвидшити соціалістичні перетворення в правлячій Тувинській народно-революційній партії поступово сформувався розкол на ліву та праву фракції. Ліва фракція підтримувала вимоги Комінтерну та орієнтувалася на Радянський Союз. Права фракція відстоювала ідеї інтеграції буддизму та зближення з Монголією, орієнтуючись на праве крило Монгольської народно-революційної партії.
Попри те, що протягом 1920-х саме права фракція відігравала ключову роль у внутрішній політиці Туви, Радянський Союз уникав прямого загострення конфлікту, діючи методами «м'якої сили». Через послів та політичних радників СРСР намагався схилити керівництво Туви до зміни курсу, одночасно виховуючи лояльне нове покоління прорадянських партійців через створений у 1925 році Тувинський революційний союз молоді, члени якого мали можливість навчатися в СРСР — в Комуністичному університеті трудящих Сходу. Одним із таких був майбутній організатор перевороту — випускник КУТС Салчак Тока.
Політика Дондука Куулара Дондук Куулар, який у 1924—1926 роках обіймав посаду голови Президії Малого хуралу, а з 1925 по 1929 рік — голову Ради міністрів Тувинської Народної Республіки, проводив внутрішню політику всупереч лінії Третього комуністичного інтернаціоналу. Сам будучи буддистським ламою, він активно протидіяв запровадженню антирелігійної кампанії за радянським зразком і всіляко захищав буддизм. За його правління робилися спроби соціалістичної трансформації буддизму на спеціально скликаних буддійських з'їздах. Паралельно в неформально очолюваній ним правій коаліції зміцніли промонгольські сили, які виступали за об'єднання Туви з Монголією.
17 серпня 1926 року до Туви було введено радянські війська для демонстрації сили. Це частково стримало праву коаліцію, особливо її промонгольську частину, зробивши її більш поступливою.
Апогеєм загострення став 1928 рік. Уряд Дондука Куулара пішов на відкриту співпрацю з духовенством. Того ж року було прийнято закон, яким буддизм проголошувався державною релігією. 24 грудня 1928 року ліва фракція у «Платформі лівих ТНРП» до II Пленуму ЦК ТНРП різко засудила політику уряду щодо духовенства і закликала скасувати феодальні привілеї лам та монастирів, запровадивши для них державні податки на загальних підставах.
Згодом відбувся IV з'їзд Тувинського революційного союзу молоді, на якому була узгоджена єдина позиція ревсомолу щодо економічної політики уряду та інших внутрішньополітичних питань. Ці позиції були викладені в резолюції на січневому Пленумі ЦК ТНРП.
Напередодні перевороту остаточно сформувався чіткий розподіл сил: з одного боку — уряд правої коаліції на чолі з Дондуком Кууларом, який спирався на духовенство, а з іншого — ліва фракція ТНРП, авангардом якої виступав сталіністський Тувинський революційний союз молоді, за активної підтримки сталінського СРСР.
Переворот 16 жовтня 1929 року на засіданні Політбюро Тувинської народно-революційної партії було заарештовано 16 партійців, які належали до правої коаліції. Серед заарештованих були голова Ради міністрів Дондук Куулар та перший секретар ЦК ТНРП Монгуш Буян-Бадирги. За одними джерелами, безпосередній арешт здійснювали співробітники НКВС СРСР, за іншими — члени Тувинського революційного союзу молоді.
Після перевороту, за протекцією Сталіна, в республіці було створено інститут надзвичайних комісарів. У 1930 році на ці посади призначили п'ятьох випускників Комуністичного університету трудящих Сходу, які безпосередньо брали участь у перевороті 1929 року.
Більшість заарештованих згодом було страчено за звинуваченнями в державній зраді та шпіонажі на користь Японської імперії. Репресії проти членів правої коаліції тривали протягом усіх 1930-х років. Основними звинуваченнями були шпіонаж на користь Японії та шкідництво.
Примітки