Коктейль «Бульвардьє» — це алкогольний напій, що складається з віскі, солодкого вермуту та кампарі. Він виник як маловідомий коктейль у Парижі кінця 1920-х років і був практично забутий протягом 80 років, перш ніж був знову відкритий наприкінці 2000-х років як частина руху крафтових коктейлів, швидко набуваючи популярності у 2010-х роках як варіант Негроні та ставши офіційним коктейлем IBA у 2020 році.

Історія Вперше слово «бульвардьє» з'явилося у друкованому вигляді в паризькій книзі коктейлів «Барфляйники та коктейлі» (1927), де його авторство приписується Ерскіну Гвінну, письменнику американського походження, який заснував щомісячний журнал у Парижі під назвою «Бульвардьє», що виходив з 1927 по 1932 рік. Коктейль згадується не в основному списку рецептів, а в есе «Коктейлі про місто» Артура Мосса, яке описує коктейлі, приготовані людьми з міста. Бульвардьє описується як коктейль з рівних частин:

Зараз саме час усім добрим барменам прийти на допомогу вечірці, адже Ерскінн Гвінн увірвався зі своїм коктейлем «Бульвардьє»: 1/3 кампарі, 1/3 італійського вермуту, 1/3 бурбонського віскі.

Дуже схожий коктейль «Старий приятель» згадується в тому ж есе, відрізняється лише використанням віскі «Канадський клуб» замість бурбону.

Бульвардьє спочатку не прижився: жодних згадок про нього не було знайдено в коктейльних книгах між 1927 і 2007 роками, і він відсутній у великих колекціях. Це контрастує зі «Старим приятелем», який з'явився в основному списку рецептів у пізніших виданнях МакЕлхона, таких як , і був достатньо відомим, щоб бути одним із 50 коктейлів у першому списку офіційних коктейлів IBA 1961 року. Це також контрастує з Негроні, який з'явився лише наприкінці 1940-х років, але став популярним вже у 1950-х роках і також з'явився у списку IBA 1961 року.

Коктейль був знову відкритий та популяризований спочатку Тедом Гейгом, а пізніше іншими починаючи зі статті у березнево-квітневому випуску журналу Imbibe за 2007 рік, де він писав під псевдонімом «Dr. Cocktail». Згодом Гейг опублікував рецепт у разом з іншими статтями. Коктейль був ще більше популяризований Полом Кларком, який дізнався про нього від Гейга, а потім опублікував рецепти на Serious Eats та . Бульвардьє все ще був рідкістю на початку 2010-х років, але вже до середини 2010-х років став популярним.

Бульвардьє був включений до списку офіційних коктейлів IBA, починаючи зі списку 2020 року, у розділі «Незабутні» («Unforgettables»).

Схожі напої «Старий приятель» — це схожий сучасний коктейль, що згадується в тому ж есе в , спочатку відрізнявся використанням житнього віскі («Канадський клуб») замість бурбону (в іншому випадку це ідентичні коктейлі з рівних частин з італійським вермутом та Кампарі). Він відрізняється головним чином використанням сухого «французького» вермуту замість солодкого «італійського»; рецепти IBA також відрізняються рівними частинами (1:1:1) замість 1½:1:1 (3:2:2) у Бульвардьє.

Бульвардьє схожий на Негроні, бо має два з трьох спільних з ним інгредієнтів. Він відрізняється головним чином використанням бурбону або житнього віскі як основного компонента замість джину. У стандартних рецептах IBA його також відрізняють тим, що його подають просто так (без льоду, у склянці на ніжці), а не з льодом (у склянці з льодом); його пропорції також відрізняються, 1½:1:1, замість рівних частин у Негроні, через що він міцніший; і він прикрашений апельсиновою гірляндою, а не скибочкою апельсина. Однак усі ці інгредієнти, окрім віскі та джину, відрізняються залежно від рецепту.

Варіації Рецепти різняться пропорціями його компонентів. Оригінальний рецепт 1927 року складається з рівних частин (1:1:1), але відроджений Хейгом рецепт 2007 року має пропорцію 3:2:2 (1½:1:1), що передбачає 1½, а не 1 частину віскі, і саме такі пропорції використовуються у стандарті IBA та багатьох рецептах Бульвардьє. Інші варіації ще важчі (2:1:1) і вимагають двох частин бурбону на одну частину вермуту та одну частину Кампарі.

Посилання

Коментарі

Джерела