Микола Васильович Соколов (, Санкт-Петербург - †, Париж) — російський революційний діяч, публіцист .

Життєпис За походженням з дворян. Син економа Школи гвардійських підпрапорщиків. Дитиною (за наказом Миколи I) записаний був кадетом 2-го кадетського корпусу. Після успішного закінчення Олександрівського Брест-Литовського кадетського корпусу (1845—1851) був відправлений на два роки «для спеціальної освіти» до Дворянського полку (Костянтинівське училище); в 1853 р. отримав перше офіцерське звання прапорщика. Брав участь у Кримській кампанії. Після низки службових переміщень (Несвізький, потім зі званням підпоручника - Волинський полк) навчався в Академії Генерального штабу; після закінчення якої (1857) був зарахований служити в Генеральному штабі.

У 1858 р. спрямований на Кавказ, де відзначився в бойових діях проти Шаміля, в 1859 р. (після короткого перебування в Петербурзі) до Іркутська, а звідти кур'єром до Пекіна. Під час відпустки «направився прямим ходом» до Лондона, де у червні 1860 р. познайомився з Олександром Івановичем Герценом.

У 1861—1862 роках перебував у , близьких до Миколи Гавриловича Чернишевського. Захоплювався ідеями П'єра-Жозефа Прудона.

У 1862—1863 роках опублікував у журналі «Російське слово» низку статей, які пропагують ідеї анархізму. У 1863 р. вийшов у відставку в чині підполковника. До 1865 р. жив у Європі, у Дрездені та Парижі.

У 1866 р. у співавторстві з опублікував у Санкт-Петербурзі історико-публіцистичну книгу «» (перевидана в 1872 р. у Цюріху), представив її до 1866 р.; випадково цього дня відбувся замах на імператора Олександра ІІ; був заарештований та засуджений до 16 місяців ув'язнення за «антидержавну та антицерковну пропаганду». Надруковані екземпляри книги були знищені. У книзі «Соціальна революція» («Die soziale Revolution»; написаній в 1864 р., опублікованій в Берні в 1868 р.) передбачив «встановлення комуністичної влади» внаслідок перемоги більшовицького державного перевороту. У 1868 р. був засланий до Архангельської, потім до Астраханської губернії, в 1872 р. втік із заслання за кордон, приєднався до сподвижників Михайла Олександровича Бакуніна.

З травня 1873 р. жив у Парижі. Один із співзасновників (разом з ) російської (тургенівської) бібліотеки в Парижі в 1875 р.. У 1877—1888 роках працював у газеті «Спільна справа» () та , а з 1878 р. в газеті «» (кореспонденції про Паризьку виставку 1878 р., а потім про французьке життя). На замовлення Паризької видавничої фірми «Garniers Frères» склав російсько-французький та французько-російський словники. В еміграції Соколова шанували як «ветерана російської революції», і на його похороні на цвинтарі Баньє зібралися як всі колишні у Парижі російські і польські емігранти, так і (, та інші).

Примітки

Джерела

Козьмин Б. П., «Литература и история». 2-е изд. , 1982. Кузнецов Ф. Ф., Публицисты 1860-х гг. Круг «Русского слова». 2-е изд. , 1981. Лейкина-Свирская В. Р., «Утопический социалист 60-х годов Н. В. Соколов» // Революционная ситуация в России в 1859—1861 гг. , 1970.