Пре́фікс (від — «прикріплений спереду»), при́росток (активно вживалося в мовознавчій літературі до 1937 рокуРосійсько-український академічний словник 1924-33рр. (А. Кримський, С. Єфремов)Російсько-український словник правничої мови 1926 р. (В. І. Войткевич-Павлович, Г. Д. Вовкушівський та інші) Синявський Олекса, Норми української літературної мови, Харків, 1931Курило Олена, Уваги до сучасної української літературної мови, К., 1924), рідко приста́вка — частина слова, що стоїть на початку слова, тобто перед коренем. Змінює лексичне або граматичне значення слова, наприклад: робити — розробити, співати — заспівати.
В індоєвропейських мовах префікси утворилися з прийменників і прислівників. У деяких індоєвропейських мовах є префікси, що в певних дієслівних формах під наголосом відділяються від дієслова і ставляться після нього: наприклад, — «наступати», gehe vor — «наступай».
Загальна характеристика префіксів
Значення Переважно виражають словотвірні значення:
Модифікаційне словотвірне значення — префікси не змінюють загального лексичного значення слова, лише видозмінюють його, надають йому певних відтінків.
Функція Словотвірна функція — утворюють нові слова (наприклад, виразний не-виразний, милий пре-милий). Формозмінна функція — утворюють форми однієї лексеми. До формозмінних префіксів належать:
префікс най- (утворює форму найвищого ступеня порівняння прикметників). видові префікси, що утворюють форму дієслова доконаного виду від дієслова недоконаного (наприклад, будувати- з-будувати-, мал'увати- на-мал'увати-).
Типи системних відношень омонімія (наприклад, у значенні «ознака перебування за чимось»: за-гірний, за-кордонний; у значенні «темпоральність, початок»: за-блимати-, за-с'півати-). синонімія (наприклад, у значенні «протилежність»: анти-кризовий і проти-кризовий). антонімія (наприклад, від'і-йти- і під'і-йти-, над-хмарний і під-хмарний).
Фонемне вираження Завжди фонемно виражені: вокалічні, консонантні, вокалічно-консонантні.
Обсяг фонем — від однієї до шести.
Характер зв'язку з іншими морфемами Аглютинативно поєднуються з іншим префіксом або коренем.
Структура префіксів Прості (непохідні) — неподільні префікси (наприклад: в-, на-, з-, роз-, під-, пере-). Складні (похідні, вторинні) — префікси, утворені внаслідок перерозподілу двох простих на користь одного похідного. Формально можна поділити на кілька префіксів, але мають власні значення та функції, відмінні від простих (наприклад, складний префікс недо- має значення «постійно» недо-йідати- і дві морфеми не до-їдати- сніданок у значенні «не встигати доїсти»).
Походження префіксів
Питомі
Давні спільнослов'янського походження (па-, пра-, су-). Давні східнослов'янського походження, що пішли з прийменників (без-, від-, до-, за-, над-, пере-, перед-, під-, по-, при-, про-). Нові українські префікси (недо-, с'пів-, проти-). Спрефіксовані частки (аби-, ан'і-, де-, н'і-, не-, казна-, хтозна-, уд'-, шчо-, йак-).
Іншомовні (а-/ан-, ана-, анти-, архі-, гіпер-, де-/дез-, дис-, екс-/ек-/е-, екстра-, ім-/ін-, інтер-, ко-/ком-/кон-, сонтр-/контра-, мета-, пар-/пара-, пост-, про-, ре- , суб-, супер-, транс-, ультра-).
Примітки
Джерела
Сучасна українська мова: Морфологія: Підручник / Л. А. Алексієнко, О. М. Зубань, І. В. Козленко ; за ред. А. К. Мойсієнка ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. — К. : Знання, 2013. — 524 с. — (Університетський підручник).