Прислі́вник ( — «до дієслова», «при дієслові») — це незмінна самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, стан предмета або ознаку якості і відповідає на питання як? де? звідки? наскільки? якою мірою?
Прислівник у реченні пов'язується з дієсловом, виконуючи роль обставини дії, наприклад: Синіла (де?) навкруги далечінь (О. Гончар); Дорога все глибше (як?) врізалась в ущелину, зверху (звідки?), зі скель, покапувало. (М. Олійник)
Може також пов'язуватися з прикметником або іншим прислівником, служачи для вираження ознаки якості до ролі обставини міри, ступеня: Ось зовсім (наскільки?) близько з води вихопилась гостра скеля. (Я. Баш) Коли моя білява донька виросте, я буду надто (якою мірою?) старий. (О. Досвітній)
Рідше прислівник входить у зв'язок з іменником, виконуючи роль неузгодженого означення: Карлос вибрав шлях (який?) направо, Гвідо вибрав шлях (який?) наліво. (Л. Українка) Менш типовою для частини прислівників є роль присудка в односкладному реченні: Тихо, пустельно, мов на краю світу. (О. Гончар)
Історія Прислівник як окремий клас слів (частина мови) почав формуватися ще в праслов'янський період. У давніх східнослов'янських діалектах утворювався майже від всіх частин мови, мав такі ж значеннєві розряди, як і в сучасності.
У процесі формування прислівників як частини мови відбувалися різні зміни: занепад редукованих, асиміляція, спрощення, лексикалізація колишніх словосполучень.
З погляду походження можна виділити такі групи прислівників: Відіменникові (завтра, зимою, літом, пішки, верхи); Відприкметникові (багато, много, мало, дуже); Відчислівникові (по-перше, по-друге, попервах); Віддієслівні (стійма, сидьма, ставма); Лексикалізовані словосполучення (сьогодні, увечері, уранці, удень, уночі, зараз).
Розряди прислівників за значенням і роллю в реченні
Означальні прислівники Означальні прислівники виражають якісні ознаки дії або стану (швидко бігти, міцно спати) та спосіб вияву їх, міру або ступінь (піклуватися по-батьківськи, занадто вразлива натура, утричі більша вага).
Означальні прислівники поділяються на три групи: якісно-означальні, способу або образу дії, кількісно-означальні.
Якісно-означальні прислівники Дають якісну характеристику дії або стану, відповідаючи на питання як? Вони творяться від основ якісних прикметників за допомогою суфіксів -о або -е, наприклад: гарно, розумно, вдало, гаряче, добре.
Якісно-означальні прислівники утворюють форми вищого і найвищого ступенів порівняння, наприклад: легко — легше — найлегше гірко — гіркіше — найгіркіше.
Вищий і найвищий ступені якісно-означальних прислівників творяться так само, як і ступені порівняння якісних прикметників. Вищий ступінь утворюється за допомогою суфіксів -ше або -іше (довго — довше, тепло — тепліше), а також суплетивно (гарно — краще, погано — гірше) або аналітичним способом (вдало — менш вдало, ясно — більш ясно). Найвищий ступінь твориться за допомогою частки най-, що додається до форми вищого ступеня, наприклад: весело — веселіше, найвеселіше дорого — дорожче, найдорожче.
Прислівники способу або образу дії Вказують на спосіб дії і відповідають на питання яким способом? (гуртом, уплав, по-нашому, по-материнському).
Кількісно-означальні прислівники Виражають ступінь інтенсивності дії або міру чи ступінь вияву якісної ознаки і відповідають на питання: скільки?, наскільки?, якою мірою?, як багато? (двічі, утричі, дуже, надзвичайно).
Обставинні прислівники Обставинні прислівники виражають різні обставини, за яких відбувається дія, тобто характеризують дію або процес за часовими, просторовими, причиновими відношеннями, рідше — за метою її виконання.
Обставинні прислівники поділяються на чотири групи: прислівники часу, прислівники місця, прислівники причини, прислівники мети.
Прислівники часу Характеризують дію за часовими відношеннями і відповідають на питання: коли?, відколи?, як довго?, доки? (тепер, колись, віддавна, щороку, завжди, учора, понині, одвіку).
Прислівники місця Означають місце дії або напрям руху предмета. Відповідають на питання: де?, куди?, звідки? (угорі, вниз, здалеку).
Прислівники причини Виражають причину дії і відповідають на питання: чому?, через що?, з якої причини?
Прислівники мети Виражають мету дії і відповідають на питання: для чого?, нащо?, з якою метою? (умисне, наперекір, напоказ).
Безособово-предикативні прислівники Безособово-предикативні прислівники (їх ще називають словами категорії стану) виражають: стан природи (тихо, ясно, тепло, темно, холодно); психічний або фізичний стан людини (легко, весело, радісно, сумно, душно); зумовленість, необхідність, доцільність дії в оцінці людини (треба йти, необхідно виконати, потрібно сказати).
У ролі головного члена безособових речень вони виражають відношення до особи, яка зазначає певного стану, або вказують на загальний фізичний стан природи. Порівняйте: «дівчині весело» (холодно, лячно, байдуже) та «надворі весело» (холодно, сухо).
Займенникові прислівники Можуть входити як до означального, так і до обставинного різновиду прислівників. Серед них відокремлюють: питально-відносні: де, куди, як; вказівні: так, там, тут, сюди, туди, тоді; заперечні: ніде, нікуди, ніколи, ніяк; неозначені: десь, кудись, колись.
Модальні прислівники Передають ставлення мовця до змісту висловлювання (мабуть, можливо, напевно, безперечно, по-перше тощо).
Речення з прислівниками, які пишуться разом або окремо удень — у день (Я прокинувся від того, що в будинку було видно як удень. У день Святого Валентина закохані вітають одне одного.) на зустріч — назустріч (Мої батьки цього вечора збиралися піти на зустріч випускників. Назустріч один одному рухалися два потяги.) Прислівники в інших мовах
Англійська мова В англійській мові прислівники (англ. adverb, скорочено adv.) поділяються на:
прислівники місця; прислівники часу; прислівники ступеня; прислівники способу дії; інші.
Прислівники можуть характеризувати дієслово або дієслівну фразу, ознаку, інший прислівник, іменник (only the boss; quite''' a lovely place), займенники та цілі речення.
Змінні прислівники У більшості мов прислівник вважається незмінною частиною мови. Відомі принаймні дві мови, в яких прислівники здатні мати узгоджувальні суфікси: аварська та маорі.
Див. також Тут
Примітки
Література — С. 335—336.
Українська мова. Правопис у таблицях, тестові завдання. Олександр Авраменко Оксана Тищенко (2023). Київ: книголав. с. 200. ISBN 978-617-7820-29-0. Посилання