Лі́на Васи́лівна Косте́нко ( 19 березня 1930, Ржищів, Київська округа, Українська СРР, СРСР) — українська поетеса-шістдесятниця, письменниця (історичний роман, твори для дітей), дисидентка. Лауреатка Шевченківської премії (1987), Премії Антоновичів (1989), кавалерка Ордену Почесного легіону (2022).

У 1967 році разом із Павлом Тичиною та Іваном Драчем номінована на Нобелівську премію з літератури.

У радянські часи брала активну участь у дисидентському русі, за що була надовго виключена з літературного процесу. Авторка поетичних збірок «Проміння землі» (1957), «Вітрила» (1958), «Мандрівки серця» (1961), «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), роману у віршах «Маруся Чурай» (1979, Шевченківська премія за 1987 рік), поеми «Берестечко» (1999, 2010). У 2010 році опублікувала перший прозовий роман «Записки українського самашедшого», що став одним із лідерів продажу серед українських книжок 2011 року.

Найвідоміші твори — «Берестечко» і «Маруся Чурай».

Почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського й Чернівецького університетів.

Відмовилася від звання Героя УкраїниЛіна Костенко , school-library.com.ua. У сучасній українській традиції входить у перелік найвідоміших жінок давньої та сучасної України.

Життєпис Народилася 19 березня 1930 року в місті Ржищеві у вчительській родині Василя Григоровича й Зінаїди Юхимівни Костенків.

У 1936 році родина переїхала зі Ржищева до Києва. Від 1937 до 1941 рр. навчалася в школі № 100, що містилася в робітничому селищі на Трухановому острові, де на той час жила родина. У 1943 році школу спалили разом з усім селищем. Цьому Ліна Костенко присвятила вірш «Я виросла у Київській Венеції»Акторка Емма Томпсон продекламувала вірш Ліни Костенко «Крила». 19.03.2024, 23:03.

Потім навчалась у середній школі № 123 на Куренівці. 1945 року школу відвідав нарком освіти УРСР П. Г. Тичина, якому учениця подарувала свою рукописну збірку. Перший вірш Ліни опубліковано в дитячій газеті «Зірка» (1946). По закінченні школи навчалася в Київському педагогічному інституті, а згодом — у Московському літературному інституті ім. Горького, який закінчила в 1956 році.

У шлюбі з інститутським однокурсникомКостенко — жінка, яка вміє казати «ні» — Повага, 22 січня 2016, польським письменником Єжи-Яном Пахльовським 18 вересня 1956 року народила доньку Оксану (українська письменниця та культуролог, професор, викладає українську в Римському університеті ла Сап'єнца). Удруге одружилася з українським кінознавцем Василем Цвіркуновим, керівником Київської кіностудії імені Довженка в 1960-х19 березня Ліна Костенко відзначає свій ювілей // Радіо Свобода. — 2010. — 19 березня.. 28 травня 1969 року народила сина Василя, який став програмістом і зараз живе та працює в Каліфорнії (США).

Діяльність

Шістдесятниця Ліна Костенко була однією з перших і найпримітніших у плеяді молодих українських поетів, що виступили на межі 1950—1960-х років. Період так званих шістдесятників створив новітні стилі в українській літературі, змусив творити щось нове, атипове, авангардне, але, як і завше, безжальне та максимально критичне щодо влади й тодішнього режиму.

Збірки віршів Костенко «Проміння землі» (1957) і «Вітрила» (1958) викликали інтерес аудиторії й критики, а збірка «Мандрівки серця» (1961) закріпила успіх і засвідчила творчу зрілість поетеси, поставивши її ім'я поміж визначних майстрів української поезії.

На початку 1960-х брала участь у літературних вечорах київського Клубу творчої молоді. Починаючи з 1961 року, її критикують за «аполітичність», знято з плану знімання фільм за сценарієм Костенко «Дорогою вітрів».

8 квітня 1963 року на ідеологічній нараді секретар ЦК КПУ з ідеології Андрій Скаба заявив:Формалістичні викрутаси зі словом неминуче призводять до викривлення і затемнення ідейно-художнього змісту твору. А що справа саме така, свідчать деякі твори молодих поетів Миколи Вінграновського, Івана Драча, Л. Костенко.Це був сигнал до погрому покоління шістдесятників.

У 1963 році зняли з друку книжку віршів Костенко «Зоряний інтеґрал», книжку «Княжа гора» зняли з верстки. У ці роки вірші Ліни Костенко публікували журнали в Чехословаччині, газети в Польщі, і лише зрідка — в Україні. Її вірші ходили в «самвидаві».

У 1965 році Костенко підписала лист-протест проти арештів української інтелігенції. Була присутня на суді над Михайлом Осадчим і Мирославою Зваричевською у Львові. Під час суду над братами Горинями кинула їм квіти. Разом з Іваном Драчем звернулася до редакції журналу «Жовтень» (нині «Дзвін») і до львівських письменників із пропозицією виступити на захист заарештованих. Письменники не зважилися на протест, але подали до суду клопотання з проханням передати на поруки Богдана Гориня як наймолодшого з арештованих. Ці зусилля не вплинули на перебіг судів, але мали величезне моральне значення.

У травні 1966 року в Спілці письменників України, де таврували «націоналістичних відщепенців», частина молоді влаштувала овацію Ліні Костенко, яка відстоювала свої позиції і захищала Івана Світличного, Опанаса Заливаху, Михайла Косіва і Богдана Гориня.

У 1968 році підписала «лист-протест 139» — громадський лист на ім'я Леоніда Брежнєва, Олексія Косигіна та Миколи Підгорного з вимогою припинити практику протизаконних політичних судових процесів. Того ж року написала листи на захист В'ячеслава Чорновола у відповідь на наклеп на нього в газеті «Літературна Україна». Після цього ім'я Ліни Костенко радянська преса довгі роки не згадувала. Мисткиня працювала «в шухляду».

У 1973 році потрапила до «чорних списків», складених секретарем ЦК КПУ з ідеології Валентином Маланчуком. Лише в 1977 році, після відходу Маланчука, вийшла збірка віршів «Над берегами вічної ріки», а в 1979-му, за спеціальною постановою Президії СПУ, — історичний роман у віршах «Маруся Чурай», що пролежав без руху шість років. У 1987 році поетеса була удостоєна За нього Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка.

Перу Костенко також належать збірки поезій «Неповторність» (1980) і «Сад нетанучих скульптур» (1987), збірка віршів для дітей «Бузиновий цар» (1987).

Нове століття Поема «Берестечко» з ілюстраціями Георгія Якутовича, видана видавництвом «Либідь» (2010), мала загальний тираж 14 тис. примірників, а збірка «Гіацинтове сонце», впорядкована Ольгою Богомолець, розійшлася тиражем 5 тис. примірників. На додруковування додаткового тиражу, за словами директорки видавництва Олени Бойко, упорядниця згоди не дала.

У 2010 році вийшов перший роман Костенко — «Записки українського самашедшого»Людмила Яновська. Настав час не нидіти // Урядовий кур'єр, № 239, 21.12.2010. Твір викликав ажіотаж і тимчасовий дефіцит у книгарнях, що призвело до появи піратських передруків. Станом на червень 2011 року загальний офіційний наклад роману становив 80 тисяч.

У січні 2011 року Костенко вирушила в тур-презентацію першого роману. Презентації відбулися в Києві, Рівному та Харкові, усюди були аншлаги, проте не всі охочі змогли туди потрапити, оскільки вже не було місця у залах. Але 9 лютого письменниця перервала тур. В офіційній заяві видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га» зазначено:Каталізатором такого рішення письменниці стали провокативні інсинуації деяких львівських письменників, журналістів та діячів театру.Зустрічі Костенко з читачами Кривого Рогу та Острога були відкладені на невизначений термін, а львівські зустрічі — скасовані.

У лютому 2011 року вийшла поетична збірка Ліни Костенко «Річка Геракліта», куди ввійшли раніше написані вірші та 50 нових поезій, а через рік, у 2012 році, у видавництві «А-ба-ба-га-ла-ма-га» вийшла поетична збірка «Триста поезій. Вибране».

9 квітня 2012 року, у день народження Шарля Бодлера, відбулася презентація монографії про Ліну Костенко «Є поети для епох» авторства Івана Дзюби. Книга надрукована видавництвом «Либідь».

У липні 2018 року Ліна Костенко підтримала відкритий лист українських діячів культури до ув'язненого в Росії українського режисера Олега Сенцова.

Відзнаки

Почесна професорка Національного університету «Києво-Могилянська академія». Почесна докторка Львівського національного університету. Почесна докторка Чернівецького національного університету (2002). Лауреатка Державної премії ім. Тараса Шевченка (1987, за роман «Маруся Чурай» і збірку «Неповторність»). Лауреатка Премії Антоновичів (1989, за «Сад нетанучих скульптур»). Лауреатка Міжнародної літературно-мистецької премії ім. О. Теліги (2000). Нагороджена Почесною відзнакою Президента України (1992) і орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (березень 2000 року). Відмовилася від звання Героя України, відповівши: «Політичної біжутерії не ношу!». Відзнака «Золотий письменник України», 2012. У листопаді 2013 року УГКЦ нагородила Ліну Костенко, Шимона Редлиха та Зеновію Кушпету третьою щорічною відзнакою імені блаженного священномученика Омеляна Ковча. У 2015 році малу планету Сонячної системи № 290127 названо Лінакостенко. 14 липня 2022 року була нагороджена Орденом Почесного ЛегіонуЛіна Костенко отримала найвищу нагороду Франції (фото) 8 травня 2024 року була нагороджена званням «Почесний громадянин Києва». 2025 — премія та медаль імені Митрополита Андрея Шептицького

Вшанування

3 грудня 2019 року Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2020 році» в якій зазначається, урочисто відзначити на державному рівні у 2020 році «19 березня — 90 років з дня народження Ліни Костенко (1930), письменниці, громадської діячки». У частині населених пунктів України є вулиця Ліни Костенко.

8 травня 2024 року рішенням Київради Ліну Костенко і Валерія Залужного визнано почесними громадянами містаЛіна Костенко та Валерій Залужний отримали звання «Почесний громадянин Києва». // Автор: Таміла Баранівська. 08.05.2024, 16:05Залужному й Костенко присвоїли звання почесних громадян Києва, — Кличко, сайт Цензор.нет, 08.05.2024 року.. Як написав міський голова Києва Віталій КличкоВіталій Кличко, 8 травня 2024 року.,Ліна Василівна протягом багатьох років уособлює незламність та вільну й талановиту душу українців. Дух свободи та сміливості!19 березня 2025 року в Національному академічному українському драматичному театрі ім. Марії Заньковецької встановлено погруддя Ліни Костенко, автором якого є Ярослав Мотика, відомий львівський митець.

Вірш-присвята поета Сергія Губерначука «Вічно сьогодні жива» (2008)«Вічно сьогодні жива» (збірка «Усім тобі завдячую, Любове…» Сергій Губерначук, 2018).

На честь Ліни Костенко названо астероїд головного поясу 290127 Лінакостенкоhttps://ssd.jpl.nasa.gov/tools/sbdb_lookup.html#/?sstr=290127.

У березні 2026 відбувся флешмоб до 96-річчя Ліни Костенко #ЛінаЩасливіЖитиПоруч організований Олесею Пинзеник. У соцмережах учасники флешмобу викладали відео на яких читали вірші поетеси, з привітаннями та відповідним хештегом. У фейсбуці та інстаграмі до флешмобу долучилися кілька тисяч користувачів, зокрема Валерій Залужний, Кирило Буданов, Олександр Сирський, Ада Роговцева, Джамала, Євген Нищук, Сергій Притула, Сергій Жадан, Петро Порошенко, Юлія Тимошенко, Сестри Тельнюк, Ірина Федишин, Наталка Денисенко, Roxolana, Ельвіра Гасанова, Севгіль Мусаєва, Соня Кошкіна. Також у флешмобі взяли участь сторінки Українська правда, Лівий берег, NV, Вікна СТБ, представництва ЄС в Україні, Сухопутні війська ЗС України, Генеральний штаб ЗС України та низки інших організацій і ЗМІ.Ліна Костенко святкує 96-річчя: хто з відомих українців привітав поетесу 45 найбільших учасників охопили аудиторію близько 18 мільйонів українців. Загальне охоплення кампанії склало до 23 мільйонів.Флешмоб до Дня народження Ліни Костенко об'єднав мільйони українців по всьому світу Інформаційним партнером проєкту був телеканал ICTV, який напередодні підготував спеціальний сюжет на підтримку флешмобу. Також протягом тижня у Києві було розміщено понад 100 білбордів із найвідомішими цитатами Костенко та хештегом #ЛінаЩасливіЖитиПоруч.Флешмоб на честь Ліни Костенко об'єднав десятки відомих українців і мільйони небайдужих

Переклади