Євсе́вій Кесарі́йський або Євсе́вій Памфі́л (; ; 263 — Wetterau Bruce. World history. New York: Henry Holt and company. 1994 ) — архієпископ Кесарії (столиці римської провінції Юдея), зарахований до Отців Церкви та вважається «батьком церковної історії» за свій твір «Церковна історія» (325).
Біографія та ідеї
Євсевій народився в Палестині; здобув освіту в училищах Єрусалима и Антіохії, приділив особливу увагу вивченню доробку Платона, Філона і Оригена (вплив останнього відбився на всій науково-літературній діяльності Євсевія). Давні автори, що писали про Євсевія, називали його «Євсевієм Памфіловичем» (, )E. H. Gifford, Introduction to Praeparatio Evangelica, Oxford, 1903.. Вважається, що це друге ім'я Євсевій отримав через свою близькість до пресвітера Памфіла.
Беручи участь в управлінні кесарійським училищем, Євсевію під час гонінь доби імператора Діоклетіана вдалось не тільки зберегти кесарійську бібліотеку, а й збагатити її новими колекціями рукописів, придбаними протягом вимушеного залишення Кесарії і мандрівок Сирією, Єгиптом і Фіваїдою. Хоча чимало що не вціліло, про дещо можна дізнатися з творів самого Євсевія. Імператор Константин Великий шанував Євсевія, а той, зі свого боку, написав правителю два панегірика (на 20-ліття і 30-ліття його царювання).
З твору Євсевія «Про церковне богослов'я» можна виснувати, що він радше ухилявся від вирішення питання про природу Христа як недоречного і такого, що не підлягає остаточному вирішенню, ніж був прибічником якогось одного, чітко сформульованого вчення. Можна припустити, що Євсевій був близький до аріанства.
На Першому Нікейському соборі, першому вселенському соборі, в 325 році Євсевій Кесарійський, як найавторитетніший серед зібрання ієрархів, відіграв видатну роль — йому було довірено скласти символ віри від Собору. У своєму проекті Євсевій ухилився від категоричного вирішення питань віри, лишивши загальні судження, які, таким чином, не відкидали однозначно аріанських міркувань.
У 330 році він обстоював видалення з кафедри першого за часом борця з аріанами Євстафія Антіохійського, а в 336 році добивався повернення із заслання Арія і визволення із ув'язнення іншого поборника православ'я — св. Афанасія Александрійського.
Про владу
Твори
Свої твори Євсевій писав грецькою — вони збереглись переважно в перекладах і тлумаченнях (найдавнішим із тлумачів вважається Руфін Аквілейський).
Серед головних творів Євсевія Кесарійського:
«Церковна історія» — розповідає про події від початку християнства до 324 року. При її написанні Євсевій Памфіл користувався не тільки всіма головними тогочасними церковними бібліотеками, але й державними архівами. За оцінкою Баура, Євсевій у цьому творі для християнської церковної історії є тим же, чим для історії загальної був Геродот. «Хроніка» — викладення загальної історії від сотворення світу і до 20-го року царювання римського імператора Констянтина. Тривалий час була відомою лише в перекладі невеликої частини монахом Єронімом латиною, однак у 1792 році віднайдено її вірменський переклад. «» і «Докази на користь Євангелія» (: вперше видано у 1628 році) — містить відкидання язичництва, як вченого, так і вульгарного; висловлюється думка про існування в дохристові часи християнства у формі юдейської релігії і т. зв. природного одкровення.
Євсевій Кесарійський може бути автором «Фінікійської історії», яку приписують перу напівлегендарного СанхуніатонаСанхуниафон / Энциклопедический словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона. — С.-Пб.: Брокгауз-Ефрон, 1890—1907. .
Твори і посилання
«Церковна історія» (325) Передмова С. А. Єршова до «Церковної історії»
Примітки
Джерела Лаба Василь. Патрологія: життя, письма і вчення Отців Церкви. — Львів: Свічадо, 1998. — 522 с. ISBN 966-561-103-8. Стор.184-195. Посилання Євсевій Кесарійський // Українська Релігієзнавча Енциклопедія