Сефа́рди (, Sefaraddim, або , Ye'hude Sepharad, «іспанські євреї»; ) — етнографічна група єврейського народу. Сформувалася на Піренейському півострові та у Північній Африці після міграцій юдеїв у Римській імперії та, згодом, у Халіфаті. Історично, побутовою мовою сефардських євреїв була ладіно (жудезмо, сефардська мова). У власній літургічній традиції використовується сефардський варіант вимови гебрейської.
Етимологія Термін сефард походить від Сфарад, що на івриті означає «Іспанія». Золота доба сефардської мови і культури припала на час мусульманського правління в Іспанії.
Після завершення Реконкісти в 1492 році сотні тисяч романомовних євреїв, що відмовилися прийняти християнство (див. Марани), були вигнані з країни.
Срібна доба сефардської культури розпочалася після Вигнання з Іспанії. Сефардські євреї були запрошені турками-османами для заселення Балканських міст, захоплених після поразки Візантії. Пальму першості в цьому взяли Салоніки. Боячись поступового повернення в розграбоване місто греків і слов'ян-християн із сусідніх сіл, турки воліли заселити його євреями. Аж до початку XX століття євреї становили понад половину населення 100-тисячного міста, а його основною мовою став ладіно. Голокост у роки німецької окупації і масова еміграція євреїв до США й Ізраїлю призвели до зникнення колись багатої і досить впливової національної більшості в Салоніках.
Стали називатися сефардами (на сучасному івриті — «іспанці») після їх вигнання з Іспанії і Португалії наприкінці 1492 і після виходу з Піренейського півострова згодом (у XVI–XVIII ст.). Традиційно розмовляли мовою ладіно (сефардською), що є діалектом іспанської.
Походження Переселилися на південь і південний схід (країни Північної Африки), на схід (Палестина, Мала Азія, Балканський півострів, Апеннінський півострів), на північний схід (Південь Франції), на північ (Англія, Нідерланди), на захід (відпливли з Колумбом). У північній Африці вигнані іспанські євреї асимілювалися в місцеві єврейські громади, в інших країнах розселення іспанських євреїв асиміляція відбувалася в нові мовні культури. Однак у Туреччині й Греції їхні нащадки залишалися ладиномовними аж до середини XX століття.
З утворенням Держави Ізраїль у 1948 р.більшість ладіномовних сефардів Туреччини й Греції іммігрували до Ізраїлю, відбувається процес їхньої асиміляції з іншими євреями Ізраїлю і забування мови ладино. Сьогодні в Ізраїлі сефардами або євреями сефардського спрямування вважаються не тільки сефарди у вузькому сенсі слова, а і євреї-репатріанти з арабських країн, курдські, перські, афганські, середньоазійські, грузинські, кавказькі та кочинські євреї. Це пов'язано з тим, що ці євреї сповідують юдаїзм іспанського (сефардського) канону, що відрізняється від німецького (ашкеназького), оскільки розвивався незалежно від нього. Незважаючи на те, що вигнані сефарди оселилися головно в басейні Середземного моря, сефардський канон поширився далеко за межі їхніх нових поселень. Нащадками вигнаних сефардів є болгарські євреї, євреї в західній частині Туреччини (турецькі євреї), грецькі євреї, югославські євреї, італійські євреї. Ці євреї мають право на іспанське громадянство відповідно до сучасних законів Іспанії.
Групи
Західні сефарди — нащадки іспано-португальських євреїв, що лишилися на Піренейському півострові після вигнання юдеїв у 1492—1497 роках, прийнявши християнство. Східні сефарди — нащадки євреїв, які після вигнання з Іспанії і Португалії у 1492—1497 роках оселилися в Османській імперії. Північноафриканські сефарди Іспанські євреї Португальські євреї
Чисельність
725,000 350,000 100,000 60,000 60,000 60,000 40,000 35,000 30,000 30,000 25,000 18,000 12,000 8,500 8.000 6,000 5,000 5,000 3,500 3,000 3,000 3,000 2,500
Персоналії Барух Спіноза — філософ. Каміль Піссарро — художник. Бенджамін Натан Кардозо — юрист. Абрахам Пайс — фізик. П'єр Мендес-Франс — прем'єр Франції. Ніколас Мадуро — президент Венесуели. Емма Лазарус — письменниця. Еміліо Джино Сегре — фізик. Сальвадор Лурія — мікробіолог. Еліас Канетті — письменник. Рита Леві-Монтальчині — нейробіолог. Клод Коен-Таннуджі — фізик.
Див. також Сефардська мова
Примітки
Джерела
, Т. 7, Кол.: 772—782. Kaplan, Yosef. An Alternative Path to Modernity: The Sephardi Diaspora in Western Europe, Brill, 2000, ISBN 9004117423.
Посилання
Володимир Ханін. Як формувалась ізраїльська ідентичність // Zbruch, 15.07.2015