Кортіна-д'Ампеццо (, , , історична , часто скорочено Кортіна)  — місто й комуна у провінції Беллуно регіону Венето на півночі Італії. Лежить на річці в альпійській долині в самому серці південних Доломітів. Престижне місце літнього і зимового відпочинку, знане завдяки лижним трасам, мальовничим краєвидам, розвиненій готельній базі, крамницям та гірськолижним курортам, орієнтованим на .

За часів середньовіччя Ампеццо перебувало під юрисдикцією та Священної Римської імперії. 1420 року його захопила Венеційська республіка. Починаючи з 1508 року значну частину своєї історії місто перебувало під владою Габсбургів, зазнавши нетривалих територіальних змін у наполеонівську добу, після чого повернулося до Австрійської імперії (згодом Австро-Угорщини), у складі якої залишалося до 1918 року. З XIX століття Кортіна-д'Ампеццо стала помітним регіональним осередком ремесел. Коли наприкінці XIX століття почав розвиватися туризм, ранні британські й німецькі відпочивальники високо цінували місцеві вироби ручної роботи. Місто спеціалізувалося, зокрема, на виготовленні меблів, виробництві кахельних печей, а також залізних, мідних і скляних виробів.

Нині основу місцевої економіки становить передусім туризм, особливо в зимовий сезон, коли чисельність населення зазвичай зростає приблизно з 7 000 до 40 000 осіб. збудували у 1769—1775 роках на місці двох попередніх церков XIII та XVI століть; вона є осередком парафії й деканату Кортіни-д'Ампеццо. У місті діють , заснований 1975 року, та .

Через Другу світову війну Кортіна-д'Ампеццо не змогла прийняти заплановані Зимові Олімпійські ігри 1944 року, натомість місто стало господарем Зимових Олімпійських ігор 1956 року й надалі приймало низку світових змагань із зимових видів спорту. Вдруге Кортіна прийматиме зимові Олімпійські ігри 2026 року, цього разу як співгосподар разом із Міланом. У місті базується ХК Кортіна — професійний хокейний клуб вищого дивізіону, а сама Кортіна-д'Ампеццо є стартовим і фінішним пунктом щорічних автоперегонів .

У місті знімали кілька фільмів, найвідоміші з яких — «Рожева пантера» (1963), «Тільки для ваших очей» (1981) та «Скелелаз» (1993).

Історія

Передісторія Виявлення 1987 року примітивного поховання в місцевості Мондева́ль-де-Со́ра, високо в горах на південь від Кортіни, засвідчує присутність тут людей мезоліту ще у VI тисячолітті до н. е. У VI столітті до н. е. на території Кадоре, до якої вона тоді належала, з’явилося етруське письмо; під владою етрусків цей регіон залишався до початку V століття до н. еp.172. З III століття до н. е. римляни асимілювали племена ретів та венетів, надавши цій території назву (від лат. — «широкий»), звідки походить сучасна назва Ампеццо.

Середньовіччя — XIX століття Не збереглося жодних історичних відомостей про регіон Кадоре від часу падіння Римської імперії до лангобардського періоду. Вважають, що під час варварських навал мешканці ховались у долинах , , Кордеволе та Ампеццо.

У середньовіччі Ампеццо перебувало під юрисдикцією та Священної Римської імперії. 1420 року селище завоювала Венеційська республіка. 1508 року його захопили Габсбурги, а вже 1511 року мешканці Ампеццо присягнули на вірність імператорові Максиміліану, після чого територію приєднали до регіону . 1797 року, після підписання Кампо-Формійського миру, Наполеон спочатку дозволив Габсбурзькій імперії зберегти ці землі, однак у 1810 році, після нападу на місто, під час якого його спалили французькі війська, він додав Ампеццо до департаменту П’яве. Цей період тривав недовго: 1813 року Австрійська імперія повернула контроль над містом і зберігала його навіть після битв при Кустоці та під Садовою 1866 року, хоча саму Венецію передали Італії. Місто зажило слави як кліматичний курорт; повідомляли, що воно вільне від таких захворювань, як холера.

У 1874 році ампеццькі ліси стали власністю Консорціуму карнійських лісів. Хоча до 1920 року Ампеццо залишалося австрійським володінням у складі королівщини Тіроль і на його території мешкала німецькомовна меншина, воно так і не стало німецькомовним регіоном і зберегло свою первісну мову — ладинську, що належить до ретороманських мов.

XX століття

Коли 1915 року Італія вступила у Першу світову війну, більшість чоловічого населення міста воювала на боці Австро-Угорщини на російському фронті. 669 чоловіків (переважно віком до 16 або понад 50 років) намагалися чинити опір італійським військам. Через чисельну перевагу італійців їм довелося відступити. Після австрійського контрнаступу 1917 року місто знову опинилося під контролем тірольських формувань .

1920 року, після перемоги Італії у Першій світовій війні, Ампеццо разом із центральною та південною частинами Тіролю остаточно перейшов до Італії. Через три роки його відокремили від Тіролю (разом із Колле-Санта-Лучія та Лівіналлонго-дель-Коль-ді-Лана) й додали до складу провінції Беллуно, що входить до регіону ВенетоRegio Decreto 21 gennaio 1923, n. 93, art. 2.

Після Першої світової війни місто дістало назву «Кортіна-д'Ампеццо» («завіса долини Ампеццо»), запозичивши її від одного з шести сіл, які становили територію Ампеццо й лежали в центральній частині долини. Кортіну-д'Ампеццо визначили як важливий редут, де зберігався великий склад боєприпасів. 1945 року місто розглядали як рубіж оборони італійські та німецькі війська з метою стримати просування американських і британських сил у напрямку Австрії. Напад на місто та склад боєприпасів планували здійснити 26 квітня 1945 року, проте в останній момент його було скасовано через несприятливі погодні умови.

Зимовий спортивний курорт

Ще наприкінці XIX — на початку XX століття Кортіна-д'Ампеццо була елітним місцем відпочинку перших британських туристів. Після Першої світової війни вона стала курортом і для італійців, що належали до вищого класу. Кортіну-д'Ампеццо обрали місцем проведення зимових Олімпійських ігор 1944 року, які, однак, не відбулися через Другу світову війну. Після проведення зимових Олімпійських ігор 1956 року Кортіна стала всесвітньо відомим курортом й пережила стрімке зростання напливу туристів. Постійне населення Кортіни станом на 2008 рік становить 6 150 осіб, однак у пікові періоди, зокрема під час різдвяних свят і в середині серпня, тимчасове населення міста зростає приблизно до 50 000 осіб. Центральна Площа Анджело Дібона та вулиця Корсо Італія вимощені бруківкою й повністю закриті для автомобільного руху. Курорт пропонує 120 км лижних трас, поділених на три окремі зони: Фалорія—Крісталло, Тофана—Сокрепес і Чінкве-Торрі—Лагацуої, кожна з яких має власну атмосферу та планування. Зона Лагацуої сполучена з гірськолижною зоною , що налічує ще близько 400 км трас. Усі зони з’єднані автобусами, підйомниками й лижними маршрутами. Лижну школу Кортіни засновано 1933 року; крім того, тут діє школа лижних перегонів із мережею з 70 км не надто складних трас. Автомобіль Ford Cortina — найпопулярніша модель у Великій Британії 1970-х років — дістав свою назву саме від Кортіни-д'Ампеццо.

Політика XXI століття У 2002 році було відновлено діяльність ампеццької стрілецької роти Ŝizar Anpezo Hayden. Після візиту Отто фон Габсбурга, тодішнього глави дому Габсбургів, до Кортіни 2005 року її опікуном став Карл I Австрійський. Завдяки багатій на події історії габсбурзька спадщина й у XXI столітті залишається помітною в Кортіні, про що свідчать численні портрети й фотографії Франца Йосипа I Австрійського та Карла I, якого тут особливо шанують, у корчмах, ресторанах, барах і готелях. Від 2011 року на головній площі міста встановлено пам’ятник Максиміліану I на згадку про 1511 рік і приєднання долини Ампеццо до ТіролюRichebuono, Giuseppe "Storia d'Ampezzo" (2008); Richebuono, Giuseppe "Massimiliano d'Austria, Imperatore del Sacro Romano Impero, in Ampezzo nell'anno 1511: Maximilian I. von Österreich, Kaiser des Heiligen Romischen Reiches, in Ampezzo im Jahr 1511" (2011).

У жовтні 2007 року мешканці міста проголосували за вихід зі складу регіону Венето та приєднання до сусіднього регіону Трентіно-Альто-Адідже/Південний Тіроль. Це рішення було зумовлене культурними зв’язками з ладиномовною спільнотою Південного Тіролю та привабливішою податковою системою. Референдум мав дорадчий характер, а остаточне рішення може бути ухвалене лише законом італійського парламенту за згодою регіональних рад Венето та Трентіно—Альто-Адідже/Південний Тіроль.

На виборах до Європейського парламенту 2014 року найбільше голосів у місті здобула Демократична партія — 30,4 %, за нею йшли Форца Італія (19,4%) та автономістська Південнотірольська народна партія з 14,1%.

Географія та клімат

Кортіна лежить приблизно в центрі долини Ампеццо, у верхів’ях в Доломітах, які кільцем оточують місто. Річка Бойте протікає безпосередньо через Кортіну. Гори в цій місцевості описують як «скелясті» й «величні», «виразні й упізнавані — мов масивний кораловий риф, вирваний із моря, обсаджений хвойними деревами та вкритий снігом». Місто лежить між регіонами Кадоре на півдні та на півночі, долиною на сході та Агордо на заході. Первісно територія складалася з численних фракцій — відокремлених сіл і хуторів, однак від 1950-х років унаслідок розвитку туризму Кортіна швидко зросла. Відокремленими від основної забудови залишилися лише найвіддаленіші поселення. Сан-Віто-ді-Кадоре лежить за 9 км на південь від Кортіни-д'Ампеццо.

Серед навколишніх гірських масивів — на заході, на півночі, на північному сході, та на сході, а також , й на півдні. , заввишки 3264 м, є найвищою вершиною Доломітів Ампеццо й другою за висотою горою в усіх Доломітах. За сприятливої погоди Монте-Антелао чітко видно навіть із набережної в Трієсті на Адріатичному морі. Центр міста розташований на висоті 1224 м над рівнем моря, а найближчою високою вершиною є Тофана-ді-Меццо, що здіймається на 3244 м. На території комуни є численні бурхливі річки, струмки й невеликі озера, зокрема Гедіна, Піаножес та д'Аял, особливо повноводні влітку під час танення снігів. Місцева фауна представлена бабаками, сарнами, козицями та зайцями, а іноді трапляються вовки, ведмеді та рисі. Значна частина території Кортіни входить до складу «природного парку Доломітів Ампеццо»Natural Park of the Ampezzo Dolomites.

Фракції До складу комуни входять такі фракції: Аквабона, Альвера, Біґонтіна, Кадельверцо, Кадемай, Кадін, Кампо, К’ямулера, К’яве, Чандерієс, Кояна, Коль, Кортіна, Кріньєс, Донеа, Ф’ямес, Фрайна, Джилардон, Гньоке-о-Граа, Гуарньє, Лачедель, Манайго, Майон, Мелерес, Мортіза, Пеколь, Пез’є, П’ян-да-Лаго, , Ронко, Сальєто, Соколь, Стаулін, Валь, Верокай, Вера, Цуель (PDF).

Клімат

Кортіна-д'Ампеццо має холодний альпійський вологий континентальний клімат, близький до тайгового (за класифікацією Кеппена: Dfb; за класифікацією Треварти: Dclo), з коротким помірно теплим літом і тривалою холодною зимою, для якої характерні чергування морозної, сніжної, нестійкої та відносно м’якої погоди. Наприкінці грудня — на початку січня в цьому регіоні фіксують одні з найнижчих температур в Італії, особливо на вершині перевалу Чимабанке на межі провінцій Беллуно й Больцано. Інші пори року зазвичай дощові, від прохолодних до теплих і вітряні. Влітку температура може сягати 25°C.

Демографія

Чисельність населення Кортіни неухильно зростала від моменту приєднання до Італійської держави й до 1960-х років. Після цього настало різке скорочення (на 2099 осіб упродовж 30 років), і лише в останні роки з’явилися ознаки відновлення. Маючи 6112 мешканців, Кортіна-д'Ампеццо посідає сьоме за чисельністю населення місце серед населених пунктів провінції після Беллуно (36 509), Фельтре (20 688), Седіко (9 734), Понте-нелле-Альпі (8 521), Санта-Джустіни (6 795) та Меля (6 272). 2008 року в місті зафіксували 44 народження (7,1 ‰) і 67 смертей (10,9 ‰), внаслідок чого населення скоротилося на 23 особи (−3,8 ‰). 2808 сімей у середньому складалися з 2,2 особи.

Наявність іноземних мешканців у Кортіні-д'Ампеццо є відносно нещодавнім явищем. Вони становлять лише невелику частку населення в місті, яке й без того має невелику чисельність.

Мова і діалекти