Українські козаки — козацькі війська, які початково були організовані задля оборони Київсько руських земель, що увійшли до складу Великого Князівства Литовського, Руського й Жемайтійського, від степових орд у часи тотального наступу Східного Світу і Великого Степу (в межах християнсько-мусульманського цивілізаційного протистояння) на терени сучасної УкраїниСмолій В. А. (відп. ред.) Історія українського козацтва: У 2 томах: Том 2 — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. — 760 с. (6-7 с.) ISBN 966-518-398-2. Згодом, брали активну участь у війнах з Московським царством на боці Речі Посполитої, а від XVII ст., під час Визвольної війни, і супроти останньої. Надалі, через суперечки щодо внутрішнього та зовнішнього політичного курсу, під час періоду, що отримав назву «Руїна», воювали, у тому числі супроти один одного, переважно у союзі з різними сусідніми імперіямиСмолій, В. А.; Горобець, В. М.; Степанков, В. С.; Чухліб, Т. В. Витоки зовнішньої політики Війська Запорозького. Дипломатія на «межі світу»: міжнародні відносини та зовнішня політика Української держави (XVII ст. — 1750-ті рр.) — К.: «Amenhotep» 2016. — 320 с. — С. 167., до складу яких зрештою були інкорпоровані.
Перші згадки про українських козаків зустрічаються в історичних джерелах 80–90-их років XV ст., йшлося про населення центральної України, яке ходило на різні промисли («в уходи») — полювання, рибальство, видобуток солі, селітри або займалося охоронною службою на кордоні між князівством Литовським і Кримським ханством.
Етнічно складалися переважно зі слов'ян. У похованнях Нижнього Подніпров'я післямонгольського періоду виявлено також ознаки сармато-салтівської групи, що пов'язана із давніми болгарами, народів Кавказу та монголоїдні ознаки, проте частка останніх є незначноюРудич Т. О. Населення Середнього Подніпров'я І–ІІ тис. за матеріалами антропології. — К.: Інститут археології НАН України (2014). — 298 с. — С. 198; 204. — ISBN 978-966-02-6889-0.. Українське козацтво виникло фактично на фронтирі слов'янського та кочівничого світів.
Походження
Етимологія
Вважається, що термін «козаки», щодо руського населення Великого князівства Литовського, вперше було вжито 1492 року в листуванні великого князя з кримським ханом, який нарікав на похід киян та черкасців під ТягинюКозаки // Хрестоматія з історії України литовсько-польської доби: Навч. посібн. / упоряд. Тетяна Гошко; наук. ред. М. Капраль. — Л.: Вид-во Укр. Катол. ун-ту, 2011. — C. 351. — 685 с. — ISBN 978-966-8197-78-9. Також на козаків він скаржився московському князеві наступного, 1493, року. Себто українське воїнство хан нарікав відомим собі (кримськотатарським/тюркським) словом «Kazak» — «вільна, незалежна людина», «шукач пригод», «бурлака»Козак // Етимологічний словник української мови: в 7 т. / ред. Л. К. Артемєва. — К.: Наукова думка, 1985. — Т.2. — 495 с..
Густинський літопис згідно А. Гваньїні:
У той самий час мало місце пізніше висвітлення першими дослідниками історії козаків (Грабянка, Симоновський, «Історія Русів») питання походження козаків від хозарів, котрі за їхньою гіпотезою були слов'янами (з племен їх данників). Перший військовий козацький похід, згідно з ними, відбувся в 948 р. Про цей похід нібито писав і Костянтин VII Багрянородний в «Про управління імперією»:
Автором «хозарського міфу», сформованого за часів виступу І. Мазепи і спрямованого супроти ідей сарматизму та загальноросійської ідеї, вважається твір Грабянки. У той же час, у своїх «Пактах та Конституціях прав і вольностей Війська Запорозького», аналогічну концепцію використано П. Орликом. Міф мав використовуватися як аргумент на користь тогочасного турецько-кримсько-українського союзу. До 2-ї половини XVIII ст. втратив свою популярність через вплив ідей Просвітництва, які ставили нові вимоги перед історичною наукою. Не менш важливим було з'ясування питання стосовно самих хозар. Їх інтеграція в схему козацької історії у низки авторів була пов'язана з уявленням про слов'янське походження хозарів, а воно було поставлено під сумнівНовікова Л. В. «Хозарський слід» в історії козацтва: до питання про зміну уявлень на зламі епох (на основі джерел раннього модерного періоду) / Л. Новікова // Чорноморська минувшина. — 2016. — Вип. 11. — С. 79..
Супроти таких гучних генеалогій українців протиставилися вповні реальні замітки про утворення козаччини старших письменників. Так популярний в Україні Бєльский, оповівши про похід Лянцкоронського під Білгород, вважав це історичним початком козаччини, підносив, що вона розпочалася з охочих людей, яких зібрав Лянцкоронський. З боку росіян мали місце версії про чорних клобуків як предків черкас. Як поляки, так і росіяни подібним міфотворенням намагалися позбавити українців претензій на спадковість від часів Русі. З початком XVI століття термін «козак» щодо мешканців і добичників з Черкас та інших наддніпрянських замків поступово поширився у Великому князівстві Литовському й отримав вжиток, незалежний від свого походження та первісного значення.
В Україні На загал, козаки були місцевим населенням, організованим для захисту південних кордонів від нападів військ Османської імперії та її васалів князями, які на той час володіли землями по Дніпро. С. Плохій на початковому етапі формування відзначав значний відсоток білорусів. Ряд істориків визначали за пращурів козацтва бродників, берладників, та болохівців. Першими козацькими гетьманами літописці та пізніші історики називають черкаського та канівського старосту — Остафія Дашкевича і хмільницького старосту — Прецлава Лянцкоронського. Також згадується Юрій Пац.
В польських письмових джерелах саме слово «козак» стосовно українських козаків з'явилося в 1516 рр. опісля спільного військового походу Дашкевича та Лянцкоронського супроти білгородської орди: вслід за нападом ногайців в 1515 р. на українські землі вони спустошують їх кочовища до самого Білгорода. Король Сигізмунд дипломатично вибачився за їхні дії перед ханом і сказав, що це було не військо, а козаки, вживши для цього слово кримськотатарського походження, яке перед тим вживав сам хан, виправдовуючи пограбування земель його підлеглими. З цього часу разом з назвою запорожці, а ще раніше черкаси, в польських письмових джерелах почали використовувати також назву козаки.
На той час існувало принаймні два основні типи руського козакування: Богоугодна експропріація незаконно зароблених іновірцями статків та майна — діяльність озброєних загонів козаків, які, часом під проводом місцевих урядників, часом проти їхньої волі, нападали на купців і посланців, що перетинали степ, на ногайські орди та османські фортеці у Північному Причорномор'ї. Таким чином козацтво стало вітчизною банітованих шляхтичів, професійних вояків і шукачів пригод не тільки з князівства Литовського, а й з Корони Польської, Московського царства та інших сусідніх держав. Промислове уходництво — промисел ватаг уходників що, як правило, вирушали вниз Дніпром аж до порогів та розташованих ще нижче плавнів, де займалися рибальством, мисливством, бджільництвом тощо. На зиму вони, зазвичай, поверталися додому або до укріплених фортець середнього Подніпров'я. Оскільки місцеві старости з козацьких промислів стягали податки вони намагалися якомога рідше з ’являтися в старостинських замках, створюючи власні укріплення («городки», «січі») у місцях свого підприємництва. За умов небезпечного степового кордону, уходники мали бути добре озброєні й готові захищати себе від нападів степовиків, а інколи й самі чинили грабунки в степу.
Різниця між козаками-вояками та козаками-промисловиками була досить умовною, і одна категорія легко перетворювалася на іншу. На загал їх об'єднував потяг до особистої свободи, яку їм гарантував степовий кордон.
Перший відомий візит Дмитра Вишневецького до Османської імперії у 1553 році вважається першим свідченням про початок офіційного визнання українського козацтва як суб'єкта міжнародних відносин. У 1568 році офіційно визнане польським королем. З 90-х років 16 століття українське козацтво вступило в дипломатичні зносини з багатьма європейськими країнами та ВатиканомСергійчук В. І. Українське козацтво у міжнародних відносинах // Українське козацтво: Мала енциклопедія / С. В. Абросимова [та ін]; ред. Ф. Г. Турченко; Науково-дослідний ін-т козацтва при Запорізькому держ. ун-ті. — : Генеза; Запоріжжя: Прем'єр, 2002. — С. 494—497. — ISBN 966-504-244-6. — ISBN 966-7529-49-5.
У період між 1593 та 1594 роками, коли була сформована перша Священна Ліга, Австрійська імперія та Ватикан визнали українське козацтво як значну та самостійну військову силу. Це визнання призвело до того, що козацтво було залучено до участі у війні проти Османської імперії на територіях Молдавії, Північного Причорномор'я та в акваторії Чорного моря.
Військові походи козацьких загонів під проводом отаманів Богдана Микошинського, Григорія Лободи та Северина Наливайка проти османських фортець у Білгороді (Ак-Керман), Кілії, Ізмаїлі, Бендерах (Тягиня), Очакові та Азові (Азак), а також участь у військових операціях в Молдові та Угорщині, стали важливим фактором суб'єктивізації козацької України на міжнародній арені в контексті християнсько-мусульманського конфлікту.
У 1594 році Запорозьке Військо встановило політичні зв'язки з основним противником Османської імперії — Австрійською імперією. Крім того, козацькі лідери отримали від імператора Рудольфа II Габсбурга військові відзнаки — клейноди, а також налагодили контакти з Апостольською столицею у РиміПерший антиосманський союз Європи та Україн // Дипломатія на «межі світу»: міжнародні відносини та зовнішня політика Української держави (XVII ст. — 1750-ті рр.). Посібник для університетів / Смолій В., Степанков В., Горобець В., Чухліб Т.; Національна академія наук України, Інститут історії України, Науково-дослідний інститут козацтва. — : Вид-во «AMENHOTEP» 2016. — С. 37–43..
На початку XVII століття в Європі зформувалася антитурецька коаліція, відома як «Ліга християнської міліції», на чолі з французьким князем де Невером. Українське козацтво також долучилося до цієї ініціативи. До Запорозької Січі прибували посли з Іспанії, Франції, Неаполя, Мальтійського ордену та АвстріїСтепанчук Ю. Українське козацтво у системі міжнародних відносин Східної Європи у XVI — першій половині XVII ст. // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. — 2008. — Вип. 39. — С. 37-41..
Під час Визвольної війни середини XVII століття Богдан Хмельницький встановив міждержавні контакти з широким колом країн, що охоплювали сусідні держави, такі як Велике князівство Литовське, Молдовське князівство, Валахія, Угорщина, Трансільванія, Австрія, Пруссія та Швеція.
Передумови виникнення Подібні до козацтва соціальні явища на українських теренах відомі з давніх часів (див. Бродники). Проте свою характерну назву «козацтво» вони отримали лише в 2-й половині XV століття, саме тоді козаками почали іменувати групи охоронців південого прикордоння й уходників-промисловців (тобто тих, хто мав ті чи інші промисли на «нічийних» землях)В. О. Щербак. Козацтво українське // .
Виникнення козацтва на українськиз землях в XV столітті було цілком закономірним, оскільки в ту добу південо українські землі становили собою складову «кордону», що розділяв світи осілого землеробського населення і степових кочівників. Наявність типологічно подібних явищ у Болгарії, Угорщині, Трансильванії, Волощині та інших свідчить про певну логіку поступу процесів самоорганізації «вільних» — не обмежених державними правовими нормами — людностей. Разом з тим українське козацтво настільки розвинулося, що стало потужним соціальним станом, який почав грати помітну роль у східноєвропейській історії.
Причини появи козацтва як своєрідної військово-господарської організації прикордонної людності полягали у зовнішньополітичних обставинах, які склалися в степах північного Причорномор'я в останній чверті XV ст.