Литовське королівство (, ) — середньовічна монархічна держава в Балтійському регіоні, що існувала в 1253—1263 роках. Її королівський статус був встановлений після коронації Міндовга 6 липня 1253 року, здійсненої за схваленням папського престолу.

Міндовг був першим і єдиним коронованим правителем Литви. Після його загибелі (†1263) королівський титул не зберігся. Надалі державу очолювали правителі, яких у сучасній історіографії зазвичай визначають як великих князів литовських. Назва держави усталювалася поступово; поняття «Велике князівство Литовське» з'являється в актах пізнього періоду правління Вітовта.

Історія

У 1251 на Литву одночасно напали Галицько-Волинське князівство та Лівонський орден. Задля укладення мирного договору з хрестоносцями литовський князь Міндовг підкупив їхнього магістра Андреаса фон Фельфена, передав частину Жемайтії Лівонському ордену і 17 липня прийняв хрещення католицького обряду, за що йому була обіцяна королівська корона. Також він уклав перемир'я з галицьким князем Данилом Романовичем.

Згідно мирного договору двома роками раніше, у 1253 Міндовг був коронований легатами Папи Римського Інокентія IV, а Литовське князівство отримало статус королівства.

Намагаючись забезпечити спадковість і наступництво королівської влади, Міндовг у 1255 отримав від Папи Олександра IV буллу з дозволом коронувати свого сина. Тоді ж у Литві виникає концепція держави як королівського домену: так, коли у 1259 монгольська орда на чолі з ханом Бурундаєм вдерлася в південні кордони королівства, захопила та зруйнувала низку міст і фортець й розбила литовське військо, Міндовг того ж року вимушено відмовився від прав на всю Жемайтію на користь Лівонського ордену, а в документі про передачу землі було зазначено юридичне формулювання «in regno vel dominio nostro» ().

Втім, жемайти підняли повстання і на чолі з князем завдали німецьким лицарям поразки у (1259), а наступного року вони перейшли у наступ і завдали хрестоносцям Тевтонського ордену поразки біля озера Дурбе (1260). Після цих перемог повстання підтримали Міндовг і його небіж Тройнат; за допомогою литовців жемайти та курші звільнилися від влади лівонських лицарів (1261).Dr. Edvardas GUDAVIČIUS. Treniota //«Voruta» Nr. 5 (23) 1991 m. kovo 1-15 d.

Завдяки отриманим перемогам було зупинено просування німецьких лицарів на два десятиліття, що дало змогу зміцнитися Литовській державі.

У 1263 удільні литовські князі на чолі з Тройнатом організували заколот проти Міндовга і вбили його разом з двома синами. Оскільки наступник Міндовга на княжому столі Литви Тройнат був язичником, це означало розрив союзу з Римом і втрату статусу королівства.

Спроба Вітовта відновити королівський статус у XIV—XV ст

Незважаючи на те, що князь Вітовт отримав в управління Велике князівство Литовське на правах васалітету від польського короля Владислава II Ягайла, він намагався здійснювати незалежний політичний курс і хотів здобути для своєї держави самостійність та незалежність. Коронація мала оформити і закріпити високе правове положення Вітовта та його держави. Вже під час переговорів делегації литовсько-руської знаті з німецькими рицарями про умови Салінської угоди (1398) він був проголошений королем Литви, але розгромна поразка (1399) на берегах Ворскли звела нанівець його плани.

Другу спробу досягнути своєї мети він зробив під час з'їзду європейський монархів у Луцьку (1429). У 1430 імператор Священної Римської імперії Сигізмунд Люксембург проголосив Вітовта королем «Литовського королівства» і надіслав йому освячену корону, яку перехопила польська шляхта. В тому ж році великий князь помер і його мрія стати королем так і не збулася.

Див. також Велике князівство Литовське

Примітки

Джерела

Довідники (автор статті Фелікс Шабульдо)