Олекса́ндр Степа́нович Лева́да (справжнє прізвище при народженні — Косак (Косяк); 26 листопада 1909, Кривчунка — 16 грудня 1995, Київ) — український драматург та кіносценарист. Був першим заступником голови Держкіно України, заступником міністра культури України та секретарем правління Спілки письменників України. Лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка (1971).

Біографія Народився 26 листопада 1909 року в селі Кривчунці Таращанського повіту Київської губернії (нині Уманського району, Черкаської області) в родині вчителя. Його батько загинув у Першу світову війну. Дитинство та юність Олександр Левада провів разом з матір'ю та сестрами у Таращанському районі Київської області, з 1914 по 1927 рік вони проживали у селі Лук'янівці.

З 1916 по 1920 рік навчався в Лук'янівській школі, а потім ходив до школи в селі Ківшоватому.

В 1929 році пише свою першу повість «Гомін лісів Таращанських». Спогади Левади про дитинство, рідну школу та перші післяреволюційні роки також описані в творі «Повість про ранній ранок» (1979). У 1930 році вступив до Маслівського аграрного технікуму, де провчився до 1932 року.

З 1933 по 1935 рік — період служби в Червоній армії. З 1935 по 1941 рік мешкав у Вінниці, де, зокрема, навчається у Вінницькому педагогічному інституті. Після закінчення інституту Олександр Степанович активно друкується у вінницьких та харківських періодичних виданнях, у цей період була написана його поема «Ой у полі нивка».

У 1939–1949 роках працює над поемою «Чернишевський», у якій висвітлюються революційні події. У 1941 році була написана драма «Камо».

Учасник німецько-радянської війни з липня 1941 року. В роки війни — кореспондент газети «Радянський воїн» 3-го Українського фронту.

У 1943–1946 роках написав п'єсу «Шлях на Україну». В 1946 році написаний «Балканський щоденник». У 1948 році закінчує роман про війну «Південний захід» (спільно з Іваном ЛеЛевада Олександр Степанович // Українська радянська енциклопедія.) та сатиричну комедію «Серце і долари». У 1951 році написав ліричну комедію «Марія», в якій зображено устрій післявоєнного села. В 1956 році написана драма «Остання зустріч». У 1960 році пише поему «Фауст і смерть». В 1979 році — «Повість про ранній ранок». В 1984 році — повість «Ріки невпинна течія». В 1989 році — роман «Два кольори».

Письменник активно працює в галузі кінодраматургії. За його сценаріями поставлені фільми: «Правда» (1957), «Кінець Чирви-Козиря» (1958), «Українська рапсодія» (1958), «Ескадра повертає на Захід» (1965, у співавторстві), «Слово про Ванду Василевську» (1965), «Берег надії» (1967), «Родина Коцюбинських» (1970, Державна премія України ім. Т. Г. Шевченка, 1971). За його п'єсами створено телефільми: «Фауст і смерть» (1975), «Здрастуй, Прип'ять!» (1977), «Перстень з діамантом» (1978).

Олександр Левада відомий і як поет. Його поетичні твори «Лист до матері за Дніпро», «Ровесникам — однодумцям». «Ювілейні роздуми».

Літературну творчість письменник органічно поєднував з активною участю в державній та науковій діяльності. До вересня 1951 року — головний редактор Міністерства кінематографії Української РСР. З вересня 1951 по квітень 1953 року — заступник міністра кінематографії УРСР. З серпня 1953 по квітень 1955 року — заступник міністра культури Української РСР. Потім, зокрема, був секретарем правління Спілки письменників України та членом Спілки кінематографістів України. З липня 1966 до серпня 1968 року — заступник голови Комітету по кінематографії при Раді міністрів УРСР — начальник Головного управління художньої, науково-популярної і хронікально-документальної кінематографії. З серпня 1968 року — 1-й заступник голови Державного Комітету Ради міністрів УРСР по кінематографії — начальник Головного управління художньої, науково-популярної і хронікально-документальної кінематографії.

Левада був переконаним комуністом і боляче сприйняв розпад радянського устрою. В 1995 році Левада удостоєний звання лауреата заснованої того ж року премії імені В. І. Леніна ЦК Компартії України.

Мешкав у Києві. Помер 16 грудня 1995 року в Києві. Похований разом з донькою на Байковому кладовищі (ділянка № 49а).

Родина Вітчим російського соціолога Юрія Левади (1930—2006). Батько журналіста-міжнародника Євгена Левади (1939-2000) та української художниці Лесі Левади (1954—2014).

Нагороди Нагороджений двома орденами Леніна, орденами Жовтневої революції, Вітчизняної війни — (орден 1-го ступеня та два ордени 2-го ступеня), Трудового Червоного Прапора, Червоної Зірки та медалями. Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (.11.1969). Державна премія України ім. Т. Г. Шевченка (1971), за фільм «Родина Коцюбинських» (1970). Премія імені В. І. Леніна ЦК Компартії України (1995).

Літературна спадщина Твори: в 4-х томах. — Київ: Дніпро, 1979. Драми і комедії. — Київ: Дніпро, 1967. — 520 с. «Перстень з діамантами». — Київ: Радянський письменник, 1977. — 87 с. «Повість про ранній ранок». — Київ: Радянський письменник, 1979. — 149 с. «Ріки невпинна течія», повість — Київ: Радянський письменник, 1989. — 223 с. «Лист до матері за Дніпро», вірш. — В книзі: Рядки, обпалені війною. — Київ: Дніпро, 1995. — С. 65. «Повість про ранній ранок» // Сільські вісті. — 1979. — 27 листопада. «Два кольори», роман. — Київ: Радянський письменник, 1989. — 232 с. «Подихи дня», триптих // Літературна Україна. — 1994. — 2 червня. «Ода президенту президентів», вірш // Таращанський край. — 1992. — 24 жовтня. «Зніміть ордени, ветерани», вірш // Таращанськи край. — 1992. — 6 липня. «Ровесникам — однодумцям», вірш // Таращанський край. — 1991. 24 серпня. «Чорнобиль», вірші; «Ювілейні роздуми», вірш // Прапор комунізму. — 1989. — 12 грудня. «Повість про ранній ранок» // Літературна Україна. — 1979. — 9 січня. Левада О. Ой у полі нивка: лірич. комедія на 3 дії / О. Левада, Л. Гроха. — Київ: Мистецтво, 1941. — 100 с.

Примітки

Джерела та література Сценаристи советского художественного кино. — Москва, 1972. — С. 198—199. Спілка кінематографістів України. — Київ, 1985. — С. 90. Кино: Энциклопедический словарь. — Москва, 1987. — С. 230.

 — С. 352.  — С. 357.  — С. 292—294. Янченко Н. Вшанували земляка в селі його дитинства // Таращанський край. — 1994. — 13 грудня. Недодара В. Про сокровенне // Таращанський край. — 1991. — 24 серп. — (Творчість наших земляків). Янченко Н. Ті спогади про ранній ранок // Прапор комунізму. — 1989. — 12 грудня. Татосян Г. Прагнення світла і щастя (О.Леваді) // Літературна Україна. — 1979. — 27 листопада. Дмитерко Л. Берег надії: до 70-річчя О.Левади // Літературна Україна. — 1979. — 27 листопада. Вірина Л. Поезія крилатого труда // Радянська Україна. — 1979. — 25 листопада. Девидова И. Позиция художника // Правда Украины. — 1979. — 25 ноября. Вірко Л. Ішов у світ незламними шляхами (О. Левада) // Прапор комунізму. — 1979. — 24 листопада. Дружній шарж А. Арутюнянца // Перець. — 1978. — № 20. Дружній шарж А. Арутюнянца // Перець. — 1984. — № 22.

Посилання Творче багатство Олександра Левади Левада Олександр Степанович // Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка