Антверпен

Антве́рпен (, А́нтверпу; ) — місто, порт, адміністративний центр провінції Антверпен, Бельгія, у пониззі річки Шельда. Один з найбільших портів у світі; розвинуте кораблебудування, переробка нафти, нафтохімія, текстильна промисловість та обробка алмазів; один з найбільших транспортних вузлів Європи.

Найбільше місто Бельгії за площею — 204,51 км² і столиця провінції Антверпен у Фламандії. З населенням 536 079 осібOn January 1st 2023. Statistics of the Federal Public Service of the Interior: https://www.ibz.rrn.fgov.be/fileadmin/user_upload/fr/pop/statistiques/population-bevolking-20230101.pdf це найбільш густонаселений муніципалітету Бельгії, а з населенням понад 900 000 осіб це друга за населенням конурбація Бельгії, поступаючись лише Брюсселю. Definitions of metropolitan areas in Belgium.

Через Антверпен протікає річка Шельда. Антверпен сполучено з Північним морем гирлом річки Західна Шельда. Місто розташовано приблизно за 40 км на північ від Брюсселя та приблизно за 15 км на південь від голландського кордону. Порт Антверпена є одним із найбільших у світі, займає друге місце в Європі за вантажообігом і є у 20-ті найкращих у світі.

Місто також знане як центр світової торгівлі алмазами. 2020 року Мережа досліджень глобалізації та світових міст оцінила Антверпен як Гамма + (третій рівень/вищий рівень) глобального міста.

Як економічно, так і культурно Антверпен протягом тривалого часу був важливим містом Нижніх країн, особливо до іспанського пограбування (1576), а також під час і після наступного голландського повстання. , спочатку побудована в 1531 році та перебудована в 1872 році, була першою в світі спеціально побудованою товарною біржею.

У 1920 році місто приймало літні Олімпійські ігри.

Мешканці Антверпена отримали прізвисько Sinjoren (голландська вимова: [sɪˈɲoːrə(n)] ),XVII столітті.Geert Cole; Leanne Logan, Belgium & Luxembourg p.218 Lonely Planet Publishing (2007) Населення міста дуже різноманітне, містить близько 180 національностей; станом на 2019 рік понад 50% мешканців міста мали батьків, які не були громадянами Бельгії при народженні. Помітною спільнотою є єврейська, оскільки Антверпен є одним із двох міст у Європі (разом із Лондоном та його околицею ), де у XXI столітті проживає значна частина харедім.

Історія До 1500 року Історичний Антверпен нібито походить від галло-римського . Розкопки, проведені в найдавнішій частині біля Шельди, 1952–1961 рр., дали черепки кераміки та фрагменти скла середини II століття — кінця III століття. У IV столітті Антверпен був вперше згаданий, коли був заселений франками."Antwerp" Encyclopædia Britannica

За часів Меровінгів, у 7 столітті, у місті проповідував святий . Замок Гет-Стен було засновано за часів Каролінгів в IX столітті. Можливо, замок був побудований після набігів вікінгів у ранньому середньовіччі; у 879 р. нормани вторглися у Фландрію. Будівля, що збереглася, була побудована в 1200 — 1225 рр. як брама до більшого замку герцогів Брабантських, який був зруйнований у XIX столітті. Це найстаріша будівля Антверпена. Наприкінці Х століття Шельда стала кордоном Священної Римської імперії. Антверпен став маркграфством у 980 році за імператора Оттона II, прикордонною провінцією, що межувала з французьким Фландрським графством.

В XI столітті найвідоміший очільник Першого хрестового походу (1096–1099), Готфрід Буйонський, був маркграфом Антверпена з 1076 року до своєї смерті в 1100 році, хоча пізніше він також був герцогом Нижньої Лотарингії (1087–1087) і Захисником Гробу Господнього (1099–1100).

У XII столітті заснував громаду своїх премонстратів-каноніків в в Калоесі. Антверпен також був столицею Едуарда III під час його ранніх переговорів з Якобом ван Артевельде, і його син , герцог Кларенський, народився тут в 1338 році.

XVI століття

Після замулення Звіну та подальшого занепаду Брюгге Антверпен, який тоді був частиною Брабантського герцогства, зазнав розвитку, і місто подвоїло своє населення в 1500 — 1569 рр. Наприкінці XV століття іноземні торгові доми були переведені з Брюгге до Антверпена, а будівля, призначена асоціації англійських купців, що діяли в місті, конкретно згадується в 1510 році. В цей час старі середземноморські торгові шляхи поступово втрачали значення, а відкриття нових морських шляхів через Африку в Азію та через Атлантику в Америку допомогли Антверпену зайняти провідне місце.

До 1504 року португальці створили в Антверпені одну зі своїх головних судноплавних баз, доставляючи прянощі з Азії та обмінюючи їх на текстиль і металеві вироби. Торгівля міста розширилася, включивши тканини з Англії, Італії та Німеччини, вина з Німеччини, Франції та Іспанії, сіль з Франції та пшеницю з Балтики. Кваліфіковані робітники міста обробляли мило, рибу, цукор і особливо сукно. Банки допомагали фінансувати торгівлю, купців і фабрикантів. Місто було космополітичним центром; її біржа була відкрита в 1531 році «Для купців усіх народів».Peter Gay and R.K. Webb, Modern Europe to 1815 (1973), p. 210.

Антверпен став цукровою столицею Європи, імпортуючи сировину з португальських та іспанських плантацій по обидва боки Атлантики, де він вирощувався.Tom Monaghan, Renaissance, Reformation and the Age of Discovery, 1450–1700 (Heinemann, 2002) До 1550 року місто привернуло увагу італійських та німецьких цукропереробників, які відправляли цукор до Німеччини, особливо до Кельна.Donald J. Harreld, "Atlantic Sugar and Antwerp's Trade with Germany in the Sixteenth Century," Journal of Early Modern History, 2003, Vol. 7 Issue 1/2, pp 148–163

Антверпен також мав надзвичайно велику кількість художників, приблизно 360 в 1560 році, у місті з населенням приблизно 89 000 осіб в 1569 році (250 осіб на художника), він був знаний як найкраще місто для художників на північ від Альп, обслуговуючи відомих художників, таких як Пітер Брейгель.

Лихварі та фінансисти розвинули великий бізнес, позичаючи гроші по всій Європі, включаючи англійський уряд в 1544–1574 роках. Лондонські банкіри були надто малі, щоб працювати в такому масштабі, а Антверпен мав високоефективну біржу, яка сама залучала багатих банкірів з усієї Європи. Після 1570-х років банківський бізнес міста занепав: Англія припинила свої запозичення в Антверпені в 1574 році.

Фернан Бродель стверджує, що Антверпен став «центром усієї міжнародної економіки, чим Брюгге ніколи не був навіть під час свого розквіту»(Braudel 1985 p. 143.). Антверпен мав найвищі темпи зростання і був найбагатшим містом Європи на той час. Золота доба Антверпена тісно пов'язана з «Епохою досліджень». У першій половині XVI століття Антверпен став другим за величиною європейським містом на північ від Альп. У місті проживало багато іноземних купців. Франческо Гвічардіні, флорентійський посланник, заявив, що за день проходитимуть сотні кораблів, а щотижня в місто заходить 2000 возів. Португальські кораблі, навантажені перцем і корицею, розвантажували свій вантаж. За словами Люка-Норманда Тельє, «за оцінками, порт Антверпена приносив іспанській короні всемеро більше прибутків, ніж іспанська колонізація Америки».

Не маючи торговельного флоту далекого плавання та керований олігархією банкірів-аристократів, яким заборонено займатися торгівлею, економіка Антверпена була під контролем іноземних держав, що зробило місто дуже космополітичним, з купцями та торговцями з Венеції, Генуї, Рагузи, Іспанія та Португалія. Антверпен дотримувався політики толерантності, яка привернула велику криптоєврейську громаду, що складалася з мігрантів з Іспанії та Португалії.

Свою золоту добу Антверпен пережив три рази: перший був оснований на ринку перцю, другий був започаткований американським сріблом, що надходив із Севільї (закінчився банкрутством Іспанії в 1557 році), і третій – після стабілізаційного договору Като-Камбрезі в 1559 р. на основі текстильної промисловості.

На початку XVI століття на Антверпен припадало 40% світової торгівлі.Luc-Normand Tellier (2009). "Urban world history: an economic and geographical perspective ". PUQ. p.308. Цикли підйому та спаду та висока вартість життя тиснули на менш кваліфікованих працівників. Після 1541 року економіка та населення міста різко впали. Португальські купці покинули місто в 1549 році, і торгівля англійською тканиною занепала. Численні фінансові банкрутства почалися близько 1557 року. Амстердам замінив Антверпен як головний торговий центр регіону.Gay and Webb, Modern Europe to 1815 (1973), p. 210-11.

Епоха Реформації

Релігійна революція Реформації вибухнула жорстокими заворушеннями в серпні 1566 року, як і в інших частинах Нижніх Земель. Регент Маргарет, герцогиня Пармська, була позбавлена влади коли Філіп II послав герцога Альбу на чолі армії наступного літа. Коли в 1568 році спалахнуло голландське повстання проти Іспанії, комерційна торгівля між Антверпеном та іспанським портом Більбао занепала та стала неможливою. 4 листопада 1576 року іспанські солдати розграбували місто під час так званого Іспанської люті: 8000 громадян було вбито, кілька будинків спалено, завдано збитків на суму понад 2 мільйони фунтів стерлінгів.

Голландське повстання Згодом місто приєдналося до Утрехтської унії в 1579 році і стало столицею Нідерландського повстання. У 1585 році Алессандро Фарнезе захопив його після і в рамках умов капітуляції його громадянам-протестантам було надано два роки, щоб залагодити свої справи, перш ніж покинути містоBoxer Charles Ralph, The Dutch seaborne empire, 1600–1800, p. 18, Taylor & Francis, 1977 , Google books. Більшість переїхали до Сполучених провінцій на півночі, розпочавши голландську Золоту добу. Банківська справа Антверпена протягом покоління контролювалася Генуєю, а Амстердам став новим торговим центром.

XVII — XIX ст Визнання незалежності Сполучених провінцій за Мюнстерським договором 1648 року передбачало, що Шельда мала бути закрита для судноплавства, що знищило торговельну діяльність Антверпена. Ця перешкода залишалася в силі до 1863 року, хоча положення були послаблені під час французької окупації 1795—1814 років, а також коли Бельгія була частиною Об'єднаного королівства Нідерланди (1815-1830).

Антверпен досяг найнижчої точки депопуляції в 1800 році, і його населення впало до 40 000, коли Наполеон, усвідомлюючи його стратегічне значення, виділив кошти на розширення гавані шляхом будівництва нового доку (його ще називають Док Бонапарта), шлюзів та молу, а також поглиблення Шельди, щоб дозволити більшим кораблям підходити до Антверпена. Наполеон сподівався, що, зробивши гавань Антверпена найкращою в Європі, він зможе протистояти Лондонському порту та перешкодити зростанню Британії. Однак він зазнав поразки в битві при Ватерлоо, перш ніж зміг реалізувати план.

У 1830 році місто було захоплене бельгійськими повстанцями, але цитадель продовжував утримуватися голландським гарнізоном під командуванням генерала . Деякий час Шассе піддавав місто періодичним бомбардуванням, які завдали значної шкоди, а наприкінці 1832 року сама цитадель була обложена французькою Північною армією під командуванням Маршаля Жерара. Під час цієї атаки місто було ще більше пошкоджено. У грудні 1832 року, Шассе з почесною капітуляцією завершив .

Пізніше в тому ж столітті побудував подвійне кільце фортець приблизно за 10 км від центру міста, оскільки Антверпен вважався життєво важливим для виживання молодої бельгійської держави. А в 1894 році в Антверпені було провелено , яку відвідали 3 мільйони людей.

XX століття

Антверпен був першим містом, яке прийняло Чемпіонат світу з гімнастики в 1903 році. Під час Першої світової війни місто стало резервним пунктом бельгійської армії після поразки під Льєжем. Облога Антверпена тривала 11 днів, але місто було взято після важких боїв німецькою армією, і бельгійці були змушені відступити на захід. Антверпен залишався під німецькою окупацією до перемир'я.

Антверпен приймав літні Олімпійські ігри 1920 року.

Під час Другої світової війни місто було важливою стратегічною ціллю через свій порт.