Рогатин

Рогати́н — місто в Україні, на Опіллі (власне Рогатинському Опіллі), адміністративний центр Рогатинської міської громади, Івано-Франківського району Івано-Франківської області.

Географічне розташування Місто Рогатин розташоване над річкою Гнилою Липою, за 61 км від обласного центра, 69 км від Львова (автошляхом ) та за 82 км від Тернополя (автошляхом ).

Назва

Походження назви міста невідоме. Існує легенда, за якою князь Осмомисл взяв із собою молоду дружину на полювання. Дружина заблукала і натрапила на великого оленя вогненної масті і побігла вслід за ним. Олень зник, а жінка знайшла князя і дружинників. На місці, де жінка зустріла оленя, згодом побудували замок навколо якого з часом й виникло місто. Ще одна версія про княжича Рога, який побудував на цьому місці колись місто (поставив тин), от і вийшло — Рога-тин, тобто місто Рогатин.

Історія

Рогатин виник на місці поселення слов'янських племен, тут були знайдені предмети доби палеоліту та бронзи. У Х столітті територія Рогатина була у складі Київської Русі. В околицях міста археологи розкопали городища, датовані Х—XIII століттями з залишками валів і житлової забудови, знайдено фундамент церкви. Перша письмова згадка про Рогатин датується 1184 роком, коли поселення входило до Галицько-Волинського князівства під проводом князя Ярослава Осмомисла. У XII—XIII столітті Рогатином володіли українські бояри РогатинськіРогатин — Подорожі по Україні.

У 1366 році Рогатин згадується як фортеця. Намісник короля Людовика Угорського князь Владислав Опольський надав маєтність Рогатин (також замки Олесько, Тустань з їх волостями) для потреб недавно заснованої Галицької архидієцезіїГрушевський М. Історія України-Руси. — Т. V. — С. 429.

Як місто Рогатин вперше згадується 1390 року в буллі Папи Боніфація IX Перемишльському єпископу РКЦ. , має представників у Галицькому сеймі, згодом у сеймі в Судовій Вишні.

У 1415 році галицький боярин Волчко Преслужич переніс Рогатин місце села Філіповичі та надав місту магдебурзьке право, починається його бурхливий розвиток. Включений до числа королівських володінь, Рогатин передавався в управління старостам (де-факто — орендарям).

Ян Длугош стверджував, що Богдан Рогатинський — дідич чи посідач Рогатина — підтримав князя Свидригайла у 1431 році, за що його маєтності король конфіскував та роздав своїм вірним прибічникам. Так польський шляхтич Миколай Парава з Любіна отримав РогатинWiśniewski J. Parawa Mikołaj z Lubina h. Ogończyk // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1980. — T. XXV/2, zeszyt 105. — S. 198 .

1433 року Миколай Парава (1443 року став галицьким старостою) від короля Польщі Казимира Ягеллончика отримав запис 200 гривень на Рогатині та 9-ти селах Галицького повітуPociecha J. Chodecki Stanisław, h. Powała (†1474) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków: PAU, 1937. — T. III/1, zeszyt 11. — S. 351 . У 1444 році Рогатином надалі управляв Міколай Параба з Любліна (або Парава з ЛюбінаChodeccy (01) ).

1460 року король Казимир IV Ягеллончик подарував Рогатин роду Парайтів з Ходеча (Ходецьких). У той час Рогатин мав найтісніші торгові контакти з Жидачевом. У 1461 році Казимир IV дарує Рогатину право на проведення щорічних ярмарків. У 1490—1492 роках в Галичині спалахнуло селянське повстання під проводом МухиВелика Історія України. — Литовсько-Українська Держава. Влітку 1490 року біля міста королівськими військами були розбиті основні сили повстанців, а залишки їх, на чолі з Мухою, відступили на Покуття в райони Коломиї і Снятина, а потім у ліси Північної Буковини. Наприкінці XV століття почались масові напади на Галичину і Поділля з боку Туреччини і Кримського ханства.

1509 року місто було здобуте, спалене військами молдовського господаря Богдана ІІІ Сліпого як помста за невдалі облоги фортець в Кам'янці-Подільському, Галичі, одним з командувачів оборони яких був дідич Рогатина Станіслав ХодецькийPociecha J. Chodecki Stanisław, h. Powała (†1529) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków: PAU, 1937. — T. III/1, zeszyt 11. — S. 352 .

1523 року сандомирський воєвода Отто Ходецький отримав в короля дозвіл проводити у Рогатині ярмарок кожної суботи від Пасхи до Хрещення святого Івана (24 червня). Після смерті Отто місто знову почало належати королю. Управляв ним староста Іван Боратинський.

У 1535 році польський король Сиґізмунд І підтвердив привілеї Рогатина, що сприяє становленню міста як важливого ремісничого і торговельного центру Галичини, і місто одержало герб із зображенням в центрі рога оленя і латинської букви R. Близько XVI століття почалася міграція євреїв із Сілезії, Польщі та Угорщини на Галичину, і в Рогатині утворилося єврейська громада.

У 1567 році у Рогатині був збудований дерев'яний замок. 1572 рік місто має 115 власників будинків, 18 піднаймачів і 36 громадян, які мешкають поза мурами.

У 1589 році Брати Юрій та Іван Рогатинці, сини Кузьми, домоглися права організувати в Рогатині при церкві Різдва Пресвятої Богородиці місцеве братство за взірцем Львівського Успенського братства, яке подарувало йому свій статут, допомогли відкрити при ньому школу, прислали зі Львова дяків-учителів.

1614 року міський маґістрат складався з 10 українців: Моль — бургомістр, Степан Пастернак, Яків Янович, Адрій Князівський — райці, Степан Коцан, Семен Котович, Сень Калинович, Федір Перебігайло, Яків Пекарський, Станіслав Презнінський — лавники. Магістрат підписувався під документами українською мовоюГрабовецький В. Західно-Українські землі… — С. 42..

У 1615 році під Рогатином відбулася битва між козаками та військом гетьмана Станіслава Жолкевського.

4 лютого 1630 року ротмістр Януш Венґрин з 200-ма солдатами вдерся до міста, 3 дні «розорював убогих людей», примушував до безплатної роботи «обухами, погрозами, побиттям». 1635 року «все поспільство» міста скаржилося до суду за цей «наїзд»Грабовецький В. Західно-Українські землі… — С. 32.. В 1648—1653 роках місто постраждало від нападу військ Б.Хмельницького.

У 1670 році старостою міста став Зиґмунт Кароль Пшерембський, який разом з маршалком сейму у Судовій Вишні Адамом Миколаєм Сенявським активно розвиває місто. У 1765 році у Рогатині було 539 мешканців.

У 1772 році після поділу Речі Посполитої Рогатин у складі Золочівського циркулу Австро-Угорської імперії належить княгині Софії Любомирській (див. Любомирські). У 1798 році Рогатин перевели у Бережанський циркул. У 1810 році в Рогатині мешкає 1282 євреї, а у 1857 році у Рогатині мешкає 5101 осіб, з них десь 3000 євреївРогатин — незалежний культурологічний часопис «Ї» -Гебрейський Усе-Світ Галичини.

У 1849 році Рогатин стає центром Рогатинського повітового староства Галицького намісництваАрхіви в Україні: Місцеві державні архіви України.

У 1897 році через Рогатин прокладена залізниця з Ходорова до Тернополя. У 1878 році в Рогатині було збудовано бетонні водозбірники і проведено водопровід. В 1882 році була збудована коштом місцевого бюджету міська нормальна школа.

Енциклопедичний словник Ф. Брокгауза і І. Ефрона писав:

У 1904 році в околицях Рогатина під час військових маневрів військові лікарі звернули увагу на якість черченських вод, але громадська рада не погодилась на їхню промислову експлуатацію. У 1910 році у місті було 7664 мешканці, з яких 3254 євреї.

1909 року відкрито першу в Галичині Рогатинську українську гімназію, яка мала славетних вчителів та учнів — Антона Крушельницького, Івана Крип'якевича, Юліана Опільського, Дениса Лукіяновича, Романа Грицая, Миколу Чайковського, Бориса Кудрика та багатьох інших. У місті збереглося чимало пам'яток архітектури. Костьол св. Миколи, споруджений 1666 року, також неодноразово зазнавав реконструкції і потерпав від руйнувань та людського невігластва. Поруч із костьолом був споруджений пам'ятник польському поетові Адамові Міцкевичу, який після реконструкції площі був перенесений до храму з північного боку. На колишніх околицях міста Бабинці та Горішні Бабинці стоять дві надзвичайно красиві церкви — св. Миколая 1729 року побудови і св. Юра 1876 року.

Складна і суперечлива історія Рогатина увічнена багатьма меморіальними місцями, куди приїжджають поклонитися пам'яті своїх предків люди різних національностей — поляки, австрійці, німці, євреї. У Рогатині, більшість цвинтарів, братських могил, меморіалів, перетривавши радянські часи, залишилися несплюндрованими. Так, на одному із цвинтарів, майже поруч знаходяться братські могили січових стрільців (меморіал збудований 1929 року), пам'ятник полеглим польським жовнірам в українсько-польській війні 1919—1920 років (збудований 1998 р.), меморіал воякам УПА, братська могила воїнів, що полягли в Другій світовій війні. Варто згадати також цвинтар австрійських воїнів часів Першої світової війни біля Святодухівської церкви, а також єврейський цвинтар та меморіал в пам'ять про З 500 розстріляних євреїв у часи другої світової війни.

Під час Першої світові війни багато євреїв Рогатина евакуювалося до Австрії, Богемії, Моравії, де вони жили в евакуаційних таборах. У серпні 1914 року російські війська підпалили єврейський квартал та арештували і депортували до Росії 570 євреїв. У червні 1915 року місто відбили австрійці.

У Західно-Українській Народній Республіці У 1918—1919 роках проголошена Західноукраїнська Народна Республіка, і євреї почали повертатися до Рогатина і відбудовувати свої будинки. За ЗУНР рогатинські євреї притримувалися нейтралітету. Українська влада співпрацювала з єврейською міліцією і з «єврейським національним комітетом для захисту від воєнних лихоліть».

У червні 1919 року Рогатин опинився у складі Республіки Польща. У 1921 році у місті залишилося тільки 5 736 мешканців. У 1909—1939 роках в Рогатині діяла українська приватна гімназія «Рідної Школи», а у 1931—1939 роках в Рогатині була мала семінарія. У 1923—1924 роках в Рогатині виходив двомісячник «Рогатинець».

1 липня 1934 року частина забудови і земель села Залужжя загальною площею 244,6242 га передана до складу містаRozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 25 czerwca 1934 r. wydane w porozumieniu z Ministrem Sprawiedliwości o zmianie granic miasta Rohatyna w powiecie rohatyńskim, województwie stanisławowskiem. Dz.U. 1934 nr 56 poz. 499 .

У 1939 році в Рогатині проживало 8100 мешканців (3000 українців, 1 750 поляків, 100 латинників, 3250 євреїв)Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 66..

У вересні 1939 року Рогатин, був окупований військами Радянського Союзу в результаті пакту Молотова — Ріббентропа.

У червні 1941 року під час другої світової війни Рогатин зайняли німці. Ними було розстріляно близько 3 000 євреїв Рогатина і ще 6000 з довколишніх сіл і Львівщини. 4 квітня 1942 Рогатин був включений у Бережанський район. Німці також ув'язнили керівників і організаторів українських націоналістів, біля муру церкви Різдва Пресвятої Богородиці 13 грудня 1943 року гітлерівці прилюдно розстріляли 24-х українських націоналістівУ Другу світову війну у Рогатині розстріляли майже дев'ять тисяч євреївУ Рогатині вшанували пам'ять 24 розстріляних німецькими окупантами українських націоналістів. Адміністративно місто перебувало у складі крайсгауптманшафту Бережани.

З липня 1944 року Рогатин знову у складі СРСР. У місті діяла потужна мережа ОУН (б), яка чинила опір комуністичному режиму і депортації населення до Сибіру.

У незалежній Україні З 24 серпня 1991 року місто у складі незалежної України.

24 жовтня 1999 року на центральній площі міста Рогатин відкрито пам'ятник Роксолані, яка ймовірно народилася в Рогатині. Автор скульптури львівський скульптор Роман Романович, архітектори Юрій Луговський та Орест Скоп .

Постановою № 184-VIII Верховної Ради України від 11 лютого 2015 року 600-річчя Рогатина відзначалось на державному рівні Політика // Голос України. — К., 2015. — № 29 (6033) (18 лютого). — С. 4.