Август́инці, Августинський орден () — неофіційне найменування членів кількох чернечих орденів і згромаджень католицької церкви, які керуються «Статутом святого Августина», що був написаний через багато століть після смерті Св. Августина (430) і використовувався духовенством, які бажали жити за нормами, близьким до чернечих. Виник у середині ХІІ століття в Італії як жебручий орден. Сьогодні орден налічує близько 5 тисяч членів.

Августинські ордени Августинці діляться на дві основні гілки: Августинці-каноніки (регулярні каноніки, каноніки-обсервантів св. Августина, The Canons Regular of Saint Augustine, CRSA). Августинці-каноніки є священиками, життю яких властиві деякі риси монастирського укладу, наприклад спільне проживання і спільний спів на богослужіннях. У наш час існує кілька подібних громад, найбільша з яких — Латеранська. У Середні віки центром августинства був Сен-Вікторський монастир, Париж. Діляться: статутні (або чорні — за кольором шати) августинські каноніки і білі каноніки (або премонстранти).

Августинські брати (орден пустельників св. Августина, августинці-ереміти, The Order of the Hermit Friars of Saint Augustine, OSA). Є дві невеликі конгрегації, що відкололися від августинських братів-еремітов: Августинці-реколлекти (Ordo Recollectorum Sancti Augustini, ORSA). Босі августинці (Ordo Eremitarium Discalceatorum, OEDSA).

Також до августинців належать і ассумпціоністи (Орден августинців Успіння Божої Матері, А. А.) з власними підорденами

Історія В ХІІІ столітті орден прийняв статут, написаний на основі оригіналів творів гіппонського єпископа Августина Блаженного (звідси й назва Августинці). Остаточно затверджений папою римським Олександром IV у 1256 році. Створюючи цей орден з ряду італійських чернечих конгрегацій, папство хотіло отримати повністю підконтрольний собі жебрачий орден на зразок та на противагу частково автономним францисканцям та домініканцям.

Діяв у багатьох країнах Європи, у тому числі в Україні. У середині XV століття орден налічував 30 тисяч членів і мав близько 2 тисяч чоловічих і жіночих монастирів в 42 провінціях. Членом ордену був Мартин Лютер. У XVI—XVII століттях августинці займалися місіонерською діяльністю у Китаї, Японії, Африці та Америці. З XVIII століття орден поступово втрачає своє значення.

Його реформовані гілки — ордена босоногих братів-самітників (затверджений бл. 1620) та братів споглядальників, так званих реколлектів (з 1912).

Діяльність

В Українських землях Був монастир у селі Затурці.

Отці августинці опікувались нині знищеним костелом на честь Діви Марії Утішительки в містечку Кодня. Перші відомості про їхнє служіння в Кодні відносяться до 1ї половини XVII ст.

в Японії Августинці вперше прибули до Японії у 1602 році. Вони розпочали проповідницьку діяльність у провінціях Бунґо і Хюґа на острові Кюсю, а також тогочасному «маленькому Римі Японії» — Наґасакі. У цьому місті Орден мав свій «дім Карітас», в якому утримував хворих на проказу, займався їхнім лікуванням та захистом. У 1637 році у зв'язку із порушенням заборони місцевого уряду проповідувати християнство в Японії, член августиців, японський чернець-священик Кінцуба Дзіхей (у хрещенні — Томас де сан Августіно) був замордований у Наґасакі. Разом з його смертю діяльність Ордену на Японських островах була припинена.*『新編　日本史辞典』 (Нове видання. Словник історії Японії)　京大日本史辞典編纂会、東京創元社、1994. — P.3

Відомі августинці

Святий Торлак — покровитель Ісландії. Тома Кемпійський — августинець-канонік Августин Тріумфус — теолог Томас з Вилланови — святий Яків з Вітербо — богослов Ріта Каскійська — святий Клара Монтефалькська — свята Луїс де Леон — іспанський письменник Отець Ансельм — основоположник генеалогії як наукової дисципліни Ґреґор Мендель — основоположник генетики Мігель Кабельо Бальбоа — іспанський священик і хроніст в Південній Америці, автор твору Miscelánea Antártica. Письменник Золотого Століття іспанської літератури. Андрес де Урданета — здійснив другу навколосвітню подорож, відкрив морський шлях на Філіппіни через Тихий океан. Мартін Лютер — основоположник реформації, спочатку був монахом (чернече ім'я — Августин) Лев XIV — 267-й Папа Римський (від 8 травня 2025 року), ім'я при народженні Роберт Френсіс Прево; англ. Robert Francis Prevost; нар. 14 вересня 1955, Чикаго, Іллінойс, СШАТкаченко Р. (Не) «только Писание»: исследование соотношения Священного Писания и Священного Предания как источников богословия у Мартина Лютера в контексте исторического развития западной церковной традиции // Філософська думка: Спецвипуск Sententiae IV (2013) «Герменевтика традиції та сучасності у теології та філософії» ISSN 0235-7941. — С. 154—180. / С. 161. Мартин Лютер в творческом сознании Пушкина // Временник Пушкинской комиссии: Сб. науч. тр. / РАН. Истор.-филол. отд-ние. Пушкин. комис. — СПб.: Наука, 2004. — Вып. 29. — С. 53—68. / С. 58.

Див. також Августинізм Орден Святого Лазаря

Примітки

Джерела та література Комаренко Т. О. Августинці // Bibliography for the Augustinian official website Augustine of Hippo, The Rule of St Augustine Constitutiones Ordinis Fratrum S. Augustini (Rome 1968)

[https://web.archive.org/web/20050321185503/http://www.cassiciaco.it/ita/001ago/Agostiniani/lubin_conventi/lubin_600.htm Orbis Augustinianus sive conventuum O. Erem. S. A. chorographica et topographica descriptio] Augustino Lubin, Paris, 1659, 1671, 1672. Regle de S. Augustin pour lei religieuses de son .ordre; et Constitutions de la Congregation des Religieuses du Verbe-Incarne et du Saint-Sacrament (Lyon: Chez Pierre Guillimin, 1662), pp. 28–29. Cf. later edition published at Lyon (Chez Briday, Libraire,1962), pp. 22–24. English edition, The Rule of Saint Augustine and the Constitutions of the Order of the Incarnate Word and Blessed Sacrament'' (New York: Schwartz, Kirwin, and Fauss, 1893), pp. 33–35.

Посилання Августинський орден // ВУЕ