Старий Ермітаж — одне з приміщень музею Ермітаж фасадом на річку Неву поряд з будівлею Малого Ермітажу. Вибудовано в одну лінію з фасадом Зимового палацу, але в стилі стриманого класицизму кінця 18 століття.
Історія Швидке зростання мистецьких колекцій імператриці Катерини II призвело до рішення побудувати для них нове і велике приміщення. Ним і став теперішній Старий Ермітаж, який довгий час називали Великим Ермітажем, бо він стояв поряд з корпусом і павільйонами Малого.
Великий Ермітаж вибудували за проектом архітектора Юрія Фельтена, що походив з петербурзьких німців. Приміщення будували частинами майже 17 років, адже постійно виникали реконструкції і перебудови. Попри розміщення витворів мистецтва корпус Великого Ермітажу постійно використовували під розміщення державних установ Російської імперії і навіть для житла вельможних гостей. Саме тут працювала так звана Державна Рада і Комітет міністрів в 19 столітті. Пізніше їх перевели в інші будівлі.
Незвичною до Великого Ермітажу була добудова так званих Лоджій Рафаеля, коли імператриця забажала мати точну копію уславлених галерей, створених Рафаелем Санті в Ватикані. Галерею-копію будував архітектор Джакомо Кваренгі. Її головний фасад виходить на Зимову канавку.
Знищення бібліотеки Вольтера
На першому поверсі Великого Ермітажу була розміщена ібібліотека французького письменника і філософа Вольтера, яку придбала Катерина II після його смерті у 1779 р. Розчарування в ідеях доби Просвітництва і в авторитеті Вольтера спонукало імператрицю, перелякану терором Французької революції, на заборону доступу до бібліотеки Вольтера, а пізніше її фонди були розпорошені для повного зникнення бібліотеки як історичної колекції.
Старий Ермітаж в 20 столітті
Великий Ермітаж перейменували в Старий в 19 столітті після побудови поряд корпусів так званого Нового Ермітажу за проектом архітектора Лео Кленце. В 20 столітті пройшло повне пристосування залів Старого Ермітажу під вимоги музею зі збереженням декору інтер'єрів. Саме тут розмістили витвори мистецтва Італії 12-18 століть, в тому числі картини Леонардо да Вінчі картини учнів Леонардо (Джампетріно, Франческо Мельці, Чезаре да Сесто) полотна майстрів маньєризму (величезний за розмірами картон Джуліо Романо, Россо, Прокаччіні, Парміджаніно, Андреа дель Сарто) картини венеційської школи (Джорджоне, Веронезе, Тиціан, Тінторетто, єдина зі скульптур Мікеланджело, невелика кількість італійських фресок, італійські меблі, гобелени, майоліка, бронза.
Лоджії Рафаеля використовують для показу медальєрного мистецтва, де експоновані і твори Бенвенуто Челліні.
Галерея
Примітки
Див. також
Колекціонування
Джерела
Эрмитаж. История и архитектура зданий. Л, «Аврора», 1974 (рос)